Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Вхід
|
Реєстрація

Ru

En

Ua

Індивідуальна податкова консультація ДФСУ № 295/6/99-99-13-01-03-15/ІПК від 29.01.2019 щодо окремих питань застосування спрощеної системи оподаткування

Щодо окремих питань застосування спрощеної системи оподаткування

...

Державна фіскальна служба України розглянула Ваше звернення про отримання індивідуальної податкової консультації (далі - ІПК) щодо окремих питань застосування спрощеної системи оподаткування та повідомляє.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, згідно з пп. 291.4.2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ належать фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість найманих осіб не обмежена;

обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень.

Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання перебувати на спрощеній системі оподаткування (п. 292.14 ст. 292 ПКУ).

Слід зазначити, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 ПКУ).

Згідно з п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом платника єдиного податку фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.

Згідно з п. 296.10 ст. 296 ПКУ реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) не застосовуються платниками єдиного податку третьої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 000 000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1 000 000 гривень застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює розрахунки за готівку, є Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265), який є спеціальним законом. Встановлення вимог щодо проведення розрахункових операцій за готівку іншими законами, крім ПКУ, заборонено.

Статтею 3 Закону № 265 передбачено, що фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку третьої групи, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при наданні послуг (продажу товарів), зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів у разі:

перевищення в календарному році незалежно від обраного виду діяльності обсягу доходу понад 1 000 000 гривень;

здійснення реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, незалежно від групи єдиного податку та обсягу річного доходу;

здійснення роздрібної торгівлі підакцизних товарів, у тому числі пивом у пляшках і бляшанках.

Відповідно п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Враховуючи вищевикладене, у разі здійснення розрахунків при наданні послуг (продажу товару) виключно у безготівковій формі (з розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок), то в такому випадку дані розрахунки будуть вважатися безготівковими та проводяться без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

close icon
Структура документа
Індивідуальна податкова консультація ДФСУ № 295/6/99-99-13-01-03-15/ІПК від 29.01.2019 щодо окремих питань застосування спрощеної системи оподаткування

Щодо окремих питань застосування спрощеної системи оподаткування