Лист Державної податкової адміністрації України № 7468/5/10-1015/2500 від 23.06.2011 щодо представництва за законом, щодо здійснення вибіркової перевірки та щодо класифікації податкової різниці

Щодо представництва за законом, щодо здійснення вибіркової перевірки та щодо класифікації податкової різниці

...

Державна податкова адміністрація України розглянула листи від 04.05.2011 р. № 04/05-18, № 04/05-46, № 04/05-38 та повідомляє таке.

1. Щодо представництва за законом

Пунктом 19.2 статті 19 Податкового кодексу України передбачено (далі - Кодекс), що представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

Згідно із пунктом 19.3 статті 19 Кодексу представник платника податків користується правами, встановленими ПКУ для платників податків.

Відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 242 Цивільного кодексу України законними представниками є батьки (усиновлювачі) стосовно своїх малолітніх та неповнолітніх дітей, а також опікун, стосовно малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною.

У випадках, встановлених законом, законним представником може бути інша особа.

2. Щодо здійснення вибіркової перевірки

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" одним із головних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів) , а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 1 Кодексу визначено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.93 р. № 225 "Про затвердження Положення про державний архітектурно-будівельний контроль" втратила свою чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 553 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю" (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Таким чином, питання стосовно проведення перевірок належить до компетенції Держархбудінспекції.

3. Щодо класифікації податкової різниці

Відповідно підпункту 14.1.188 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податкова різниця - різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов'язань за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності, та доходами і витратами, визначеними згідно з розділом III цього Кодексу.

Тимчасова податкова різниця - податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та анулюється в наступних звітних податкових періодах (підпункт 14.1.189 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Постійна податкова різниця - податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та не анулюється в наступних звітних податкових періодах (підпункт 14.1.192 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Згідно з абзацом 4 пункту 6 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу до переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, що проведена після 1 січня 2010 року.

Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років (абзац 5 пункту 6 підрозділу 4 розділу XX).

При цьому, якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку більша, то різниця, яка виникає, амортизується на загальних підставах у складі вартості груп основних фондів.

Перший заступник Голови комісії з проведення
реорганізації ДПА України, заступник Голови ДПС України О.В. Клименко

close icon
Структура документа
Лист Державної податкової адміністрації України № 7468/5/10-1015/2500 від 23.06.2011 щодо представництва за законом, щодо здійснення вибіркової перевірки та щодо класифікації податкової різниці

Щодо представництва за законом, щодо здійснення вибіркової перевірки та щодо класифікації податкової різниці

Замовити персональну презентацію