Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 20.02.2003

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами

Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 10, ст.44)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2922-III (2922-14) від 10.01.2002, ВВР, 2002, № 17, ст.117 № 380-IV (380-15) від 26.12.2002, ВВР, 2003, № 10-11, ст.86 № 397-IV (397-15) від 26.12.2002, ВВР, 2003, № 14, ст.94 № 550-IV (550-15) від 20.02.2003, ВВР, 2003, № 24, ст.154 }

У тексті Закону слова "суд (арбітражний суд)" та "арбітражний суд" у всіх відмінках замінено словом "суд" у відповідних відмінках згідно із Законом № 397-IV (397-15) від 26.12.2002}

{Порядок нарахування штрафів, встановлений цим Законом  із змінами, внесеними Законом № 550-IV (550-15)  застосовується з календарного кварталу, наступного за  кварталом, в якому набирає чинності цей Закон, а  порядок погашення пені, визначений цим Законом із  змінами, внесенимиЗаконом№ 550-IV (550-15),  застосовується з 1 липня 2003 року} 

Цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуютьсядоплатниківподатків контролюючимиорганами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

{Абзац перший преамбули із змінами, внесеними згідно із Законом № 550-IV (550-15) від 20.02.2003} 

Цей Закон  не  регулює  питання  погашення  та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою   чи   під   державні  гарантії,  інших  зобов'язань,  що випливають з угод,  укладених державними органами та/або від імені держави,  які  регулюються  нормами  цивільного  законодавства  та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування.

Цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

{Абзац третій преамбули із змінами, внесеними згідно із Законом № 550-IV (550-15) від 20.02.2003} 

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: 

1.1) платники податків-юридичн іособи,їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції; 

1.2) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; 

1.3) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуваннямштрафнихсанкційза їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; 

1.4) пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податковогоборгу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання; 

1.5) штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами; 

1.6) примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків; 

1.7) активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання; 

1.8) картотека-реєстр розрахункових або виконавчих документів, надісланих обслуговуючому банку платником податків або органом стягнення та не оплачених у строк у зв'язку із браком коштів на такому рахунку; 

1.9) податкове повідомлення-письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органому випадках, передбачених цим Законом; 

1.10) податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу; 

1.11) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація)- документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу); 

1.12) контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податківі зборів(обов'язкових платежів)тапогашеннямподаткових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону; 

1.13) кошти - гривні або іноземна валюта; 

1.14) реструктуризація податкового боргу - відстрочення або розстрочення сплати податкового боргу, накопиченого платником податків станом на встановлену цим Законом дату, а також його часткове списання; 

1.15) податковий орган - орган державної податкової служби України; митний орган - орган Державної митної служби України; 

1.16) органстягнення- державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами; 

1.17) податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає у силу закону. У силу податкової застави органстягнення має першочергове право у разі непогашення забезпеченого податковою заставою податкового боргу одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому цим законом.  (Пункт 1.17 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 550-IV (550-15) від 20.02.2003

Стаття 2. Контролюючі органи

2.1. Перелік контролюючих органів 

Контролюючими органами є: 

2.1.1) митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України; 

2.1.2) органи Пенсійного фонду України - стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; 

2.1.3)органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом; 

2.1.4) податкові органи - стосовноподатківізборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту. 

2.2. Компетенція контролюючих органів 

2.2.1. Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом. 

Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податківподаткунадоданувартістьта акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу. 

2.2.2. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за запитами правоохоронних органів. 

2.3. Органи, уповноважені здійснювати заходи з погашення податкового боргу (органи стягнення) 

2.3.1. Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи,а також державні виконавці у межах їх компетенції. 

Стаття 3. Підстави для примусового стягнення активів та визначення бюджетного фонду

3.1. Підстави для примусового стягнення активів платника податків 

3.1.1. Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговістьзадоволенняпретензійкредиторіввизначається законодавством про банкрутство. 

3.1.2. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється. 

3.2. Бюджетний фонд 

3.2.1. У будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у томучисліподаткинадоходифізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені. 

3.2.2. На кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу). 

Стаття 4. Порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань

4.1. Податкова декларація 

4.1. Податкова декларація 

4.1.1. Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. 

4.1.2.Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податковадеклараціяприймаєтьсябез попередньоїперевіркизазначенихунійпоказників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшенняабо скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетнихвідшкодувань,незаконного збільшенняподаткових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне засобоюїї дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. 

4.1.3. Якщо згідно з правилами податкового обліку, визначеними законами, податкова звітність щодо окремого податку, збору (обов'язкового платежу) складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатамиостанньогоподаткового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації, при цьому остання не подається. 

Встановлення форм або методів обов'язкової податкової звітності, які передбачають подання зведеної інформації щодо окремих доходів, витрат, пільг, інших елементів податкових баз, що були раніше відображені у податкових деклараціях або розрахунках з окремих податків, зборів (обов'язкових платежів), не дозволяється, якщо інше не встановлене законами з питань оподаткування. 

4.1.4. Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: 

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; 

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); 

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; 

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним. 

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховуєтьсянаростаючимпідсумкомнапідставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств. 

4.1.5. Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днемстроку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день. 

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені пунктом 15.4 статті 15 цього Закону. 

4.2. Визначення податкового зобов'язання контролюючим органом 

4.2.1. Якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом. 

4.2.2. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: 

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; 

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; 

в)контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платникомподатківподатковійдекларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. 

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган. 

4.2.3. Обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті. 

4.3. Визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами 

4.3.1. Якщо контролюючий орган не може самостійно визначити сумуподатковогозобов'язанняплатникаподатків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством. 

4.3.2. Занепрямимметодомподатковезобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону. 

Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються. 

4.3.3. Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального податкового органу, погодженим з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосуваннянепрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням нормзаконуз питань оподаткування доходів фізичних осіб. 

4.3.4. Застосуваннянепрямогометодудлявизначення податкових зобов'язань платників податків у випадках,не передбачених цим пунктом, не дозволяється. 

4.3.5. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу може здійснюватися виключно податковими органами. Суми нарахованих податкових зобов'язань можуть бути оскаржені платником податків у загальному порядку, передбаченому цим Законом.

Якщо непрямийметодбулозастосованоузв'язкуз невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його структурного підрозділу, місце знаходження фізичної особи - платника податків, обов'язок доведення того, що податковий орган здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження такого платника податків, покладається на податковий орган.  

4.3.6. Якщо податковий орган нараховує фізичній особі податкове зобов'язання, не пов'язане із здійсненням цією фізичною особою підприємницької діяльності, з використанням непрямих методів і фізична особа не погоджується з таким нарахуванням, спір вирішується виключно судом за поданням податкового органу.

 

4.3.7. Обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може грунтуватися на визначенні податковим органом податкового зобов'язання з використанням непрямого методу до остаточного вирішення справи судом. 

4.4. Конфлікт інтересів та податкові роз'яснення 

4.4.1. Конфлікт інтересів 

У разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різнихнормативно-правовихактівприпускаютьнеоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

4.4.2. Податкові роз'яснення 

а) роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку,визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування,викладенихуЗаконіУкраїни"Про систему оподаткування",та економічного змісту податку,збору (обов'язкового платежу), який розглядається; 

б) якщо законом з питань оподаткування податком, збором (обов'язковим платежем) обов'язки з роз'яснення окремих його положень покладено на інші державні органи, такі роз'яснення надаються із дотриманням правил, визначених у підпункті "а" цього підпункту; (Підпункт "б" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 550-IV (550-15) від 20.02.2003 - набуває чинності з 01.04.2003 року) 

в) якщо податкові роз'яснення, надані згідно з підпунктом "а" цього підпункту, суперечать податковим роз'ясненням, наданим згідно із підпунктом"б"цьогопідпункту, пріоритет мають роз'яснення, надані згідно із підпунктом "а" цього підпункту; 

г) податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішеньпід час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритетнад податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів.Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта; (Підпункт "г" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 550-IV (550-15) від 20.02.2003 - набуває чинності з 01.04.2003 року) 

д) не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тількинапідставітого, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінцідоказівсудом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками; 

Платник податківмає право безоплатно отримати будь-яке податкове роз'яснення, у тому числі надане іншомуплатнику податків з питання, що розглядається (із дотриманням правил комерційної або банківської таємниці), у строки, передбачені для надання відповіді на звернення громадян до органів державної влади, встановлені законом; 

є)центральний(керівний)органконтролюючого органу зобов'язаний видавати та оприлюднювати письмові роз'яснення норм законодавства, які стосуються усіх аспектів оподаткування окремим податком, збором (обов'язковим платежем) у спосіб, доступний для ознайомлення з ними більшості їх платників. При введенні нового податку, збору (обов'язкового платежу) або прийнятті змін до порядку справляння існуючих центральний(керівний)орган контролюючого органу зобов'язаний роз'яснити їх платникам особливостітакого справляння, використовуючи засоби масової інформації або інші доступні для таких платників способи доступу до зазначеної інформації,включаючи візити працівників контролюючих органів (не пов'язані із здійсненням податкових перевірок) до платників податків і зборів (обов'язкових платежів) з метою роз'яснення положень нового порядку. 

При плануванні змін або доповнень до діючихподаткових законодавчих актів у поточному або наступному бюджетному році мають бути заплановані видатки відповідного бюджету, пов'язані з оприлюдненнямтазастосуванням таких норм у поточному або наступному бюджетному році;

(Підпункт "є" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 550-IV (550-15) від 20.02.2003 - набуває чинності з 01.04.2003 року) 

ж)центральний(керівний)органконтролюючого органу зобов'язаний підготувати письмові правила користування податковими роз'ясненнями працівниками податкових органів. Такі правила мають бутидеталізованими, містити конкретні приклади застосування окремого податку, збору (обов'язкового платежу) при виникненні ситуацій, що регулюються цивільним або зобов'язальним правом, та не допускати подвійних тлумачень; 

з) якщо внаслідок запровадження нового податку, збору (обов'язкового платежу) або зміни правил оподаткування змінюються форми податкового обліку чи обов'язкової податкової звітності, центральний (керівний) орган контролюючого органу зобов'язаний безоплатно оприлюднити такі нові форми обліку чи звітності. Забороняється використання бланків суворої звітності чи обліку як формподатковогообліку чи звітності, якщо інше прямо не встановлено законом з питань окремого податку,збору (обов'язкового платежу). 

Форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідногоподатку, збору (обов'язкового платежу). Платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним (керівним) органом контролюючого органу, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору(обов'язковогоплатежу). Такий звіт за іншою формою подається разом із поясненням мотивів його складення. 

Податкова звітність може бути надана за добровільним рішенням платника податків податковому органу в електронній формі, за умови реєстрації електронного підпису підзвітних осібупорядку, визначеному законодавством;

(Підпункт "з" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 550-IV (550-15) від 20.02.2003 - набуває чинності з 01.04.2003 року)

(Підпункт "и" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 виключено на підставі Закону № 550-IV (550-15) від 20.02.2003 - набуває чинності з 01.04.2003 року) 

і)платник податків може оскаржити до суду рішення центрального (керівного) органу контролюючого органу або органу стягнення щодо видання інструкцій чи податкових роз'яснень (у тому числі форм обов'язкової податкової звітності, далі - податкових роз'яснень),які,зависновкомтакого платника податків, суперечатьнормамабозмістувідповідного податку, збору (обов'язкового платежу). Визнання судом інструкції або податкового роз'яснення податкового органу (незалежно від їх реєстрації у Міністерстві юстиції України) недійсними є підставою для використання зазначеного рішення всіма платниками податків з моменту прийняття такого судового рішення, а також для відповідної зміни положень інструкцій чи роз'яснень контролюючих органів з цього питання. Зазначене рішення суду набирає чинності з моменту його прийняття та повинно бути оприлюднене за рахунок сторони, що програла спір (була визнана винною), протягом 30 календарних днів з моменту прийняття такого судового рішення. 

(Абзац перший підпункту "і" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 550-IV (550-15) від 20.02.2003 - набуває чинності з 01.04.2003 року) 

Стаття 5. Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу

5.1. Самостійне узгодження податкового зобов'язання 

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. 

Зазначене податковезобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

5.2. Апеляційне узгодження податкового зобов'язання 

5.2.1. Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. 

5.2.2. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податківмаєправозвернутисядо контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішеннятанадіслатийогопротягомдвадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді,з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього. 

З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту. 

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаціпершомуцього підпункту. 

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків непідлягаєподальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку. 

Якщо відповідно до закону контролюючий органсамостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податківмаєправонаадміністративнеоскарження рішень контролюючого органу протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення або відповіді контролюючого органу на скаргу, замість десятиденного строку, визначеного у абзаці першому цього підпункту. 

У разі коли останній день строків, зазначених у абзаці першому цього підпункту або встановлених за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника) у випадках, визначених у абзаці другому цього підпункту, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день. 

Строки подання заяви про перегляд рішенняконтролюючого органу можуть бути продовжені за правилами та на підставах, визначених пунктом 15.4 статті 15 цього Закону. 

Процедура адміністративногооскарженняздійснюєтьсятим контролюючим органом, який надіслав платнику податків податкове повідомлення, відповідно до своєї компетенції, визначеної цим Законом. 

5.2.3. Заява,подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань,визначених у податковому повідомленні, на строк віддняподаннятакоїзаявидо контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податковівимогиз податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. 

5.2.4. Процедура адміністративного оскарження закінчується: 

останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк; 

днем отримання платником податківрішенняконтролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; 

днем отриманняплатникомподатків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.  

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішенняк онтролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

5.2.5. З урахуванням строків давності платник податків має правооскаржитидосуду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню. (Абзац перший підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 550-IV (550-15) від 20.02.2003) 

Платник податківзобов'язанийписьмовоповідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень. 

5.2.6. Якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може грунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточноговирішеннясправи судом, за винятком коли таке обвинувачення не тільки базується на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України. 

5.2.7. Працівник податкового органу, який уповноважений розглядати скаргу платника податків у межах адміністративної апеляційної процедури, має право пропонувати такому платнику податків компромісне рішення спору, яке полягає у задоволенні частини скарги платника податків під зобов'язання останнього погодитися з рештою податкових зобов'язань , нарахованих контролюючим органом. 

Підставою для прийняття рішення щодо податкового компромісу є наявність у податкового органу таких наявних фактів та доказів по суті скарги платника податків, які дають підстави вважати, що запропонований податковий компроміс приведе до більш швидкого та/або більш повного погашення податкового зобов'язання, порівняно з результатами, які можуть бути отримані внаслідок передання такого спору на вирішення суду. 

Податковий компроміс не може бути запропоновано платнику податків до того, як працівник податкового органу, уповноважений розглядати скаргу такого платника податків, не складе письмове обгрунтування доцільності податкового компромісу, що має бути розглянуте посадовою особою податкового органу, яка нарахувала оскаржуване податкове зобов'язання, а також посадовою особою, якій безпосередньо підпорядковується такий працівник. 

У разі коли платник податків погоджується наукладення податкового компромісу, зазначене рішення набирає чинності з моменту отримання письмової згоди керівника податкового органу вищого рівня, а сума податкового зобов'язання, яка визначена умовами податкового компромісу, вважається узгодженою, і таке рішення не може бути оскаржене у майбутньому. 

Порядок застосування цього підпункту визначається центральним податковим органом. 

5.3. Строки погашення податкового зобов'язання 

5.3.1. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнімднемвідповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. 

У разі коли відповідно доз акону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. 

5.3.2. У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днемтакого узгодження. 

5.4. Податковий борг 

5.4.1. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. 

Стаття 6. Податкове повідомлення і податкові вимоги

6.1. Податкове повідомлення 

У разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення,в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань,сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності). 

6.2. Податкові вимоги 

6.2.1. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. 

Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючийорганнадсилаєвідповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги. 

Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України. 

6.2.2. Податковівимогимають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 

6.2.2. Податковівимогимають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу. 

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податковихзобов'язаньувстановленізаконом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення. 

6.2.3. Податкові вимоги надсилаються: 

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня післязакінченняграничногостроку сплати узгодженої суми податковогозобов'язання.Першаподатковавимогамістить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; 

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановленістроки.Другаподатковавимогадодатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. 

6.2.4. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. 

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення. 

У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення. 

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податковеповідомленняабо податкову вимогу, незнаходженням фактичногомісцярозташування(місцезнаходження)платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такоїподатковоївимоги вважається днем її вручення. 

Порядок встановленнядошокподатковихповідомлень визначається центральним податковим органом. 

Податкові повідомлення або податкові вимоги, розміщені з порушенням правил, установлених цим підпунктом, вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків. 

6.2.5. У разі коли сума податкового боргу, визначена у першій податковій вимозі, самостійно погашається платником податків до виставлення другої податкової вимоги, друга податкова вимога не надсилається. 

6.3. Черговість виставлення податкових повідомлень і податкових вимог та консолідований борг 

6.3.1. Податкове повідомлення виставляється за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем). Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень щодо окремого платника податків. 

Податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем). Податковий орган веде реєстр виданих податкових вимог щодо окремих платників податків. 

6.3.2. У разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. 

Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги. 

6.4. Відкликання податкових повідомлень і податкових вимог 

6.4.1. Податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо: 

а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків; 

б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження; 

в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом; 

г)податкові зобов'язання(крім податкового боргу) розстрочуються або відстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення,відстрочення або податковий компроміс; 

д) податковий борг визнається безнадійним. 

6.4.2. У випадках, визначених підпунктом "а" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомленняабоподатковавимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу. 

6.4.3. У випадках, визначених підпунктом "б" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу. 

6.4.4. У випадках, визначених підпунктом "в" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомленняабоподатковівимоги вважаютьсявідкликаними у день отримання платником податків відповідного рішення суду. 

6.4.5. У випадках, визначених підпунктом "г" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкові вимоги вважаються відкликаними у день прийняття податковим органом рішенняпророзстроченняабо відстрочення податкового боргу чи про досягнення щодо нього податкового компромісу. 

6.4.6. У випадках, визначених підпунктом "д" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкові вимоги вважаються відкликаними у день прийняття податковим органом рішення про визнання податкового боргу безнадійним. 

6.5. У разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідокїхадміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня тримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу). 

Зменшена сума податкового зобов'язання (податкового боргу) повинна бути сплачена або може бути оскаржена у строки, визначені цим Законом. 

6.6. У разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу збільшується внаслідокїхадміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а насумутакогозбільшеннянадсилаєтьсяокреме податкове повідомлення.Донарахованасумаподатковогозобов'язання, визначена у такому окремому податковому повідомленні, повинна бути сплачена або може бути оскаржена платником податків за процедурою, передбаченою статтею 5 цього Закону, із застосуванням строків,установленихдлясплатиабооскарженнянового податкового зобов'язання. 

6.7. Контролюючий орган, який надіслав відповідному податковому органу подання, визначене у підпункті 6.2.1 пункту 6.2 цієї статті, зобов'язаний надати інформацію такому податковому органу про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду. Зазначена інформація надається у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 

Стаття 7. Джерела сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків

7.1. Перелік джерел самостійної сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу 

7.1.1. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також зінших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.  

Погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків може бути здійснено шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли згідно з нормами податкового або бюджетного законодавства чи цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника податків. Така оплата (погашення) здійснюється на підставі заяви платника податків за спільним рішенням податкового органу та органу Державного казначейства України. Порядок проведення взаєморозрахунків визначається центральним податковим органом за погодженням з Державним казначейством України.

 

7.1.2. За податками, зборами (обов'язковими платежами), які відповідно до закону справляються з об'єктів нерухомої власності, джерелом їх самостійної оплати можуть бути активи як власника таких об'єктів нерухомої власності, так і будь-якої іншої особи, на яку покладено обов'язок сплати, яка здійснюється виключно у грошовій формі. При цьому якщо особу, відповідальну за сплату податків, зборів (обов'язкових платежів), не виявлено, податкові процедури, визначені цим Законом, застосовуються безпосередньо до об'єктів такої власності, які підпадають під податкову заставу та підлягаютьпродажузаправилами, визначеними цим Законом.

(Підпункт 7.1.2 пункту 7.1 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 550-IV (550-15) від 20.02.2003) 

7.2. Джерела погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення 

7.2.1. Джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами,є будь-які активи платника податків (його філій, відділень,іншихвідокремленихпідрозділів)з урахуванням обмежень,визначених цим Законом, а також іншими законами. 

7.3. Перелік активів, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу 

7.3.1. Не можуть бути використані як джерелапогашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення: 

а) майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам, якщо така застава була належним чином зареєстрована у державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна відповідно до закону, до моменту виникнення права податкової застави; 

б) активи, які належать на правах власності іншим особам та перебувають у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника податків, у тому числі, але не виключно: майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), а також ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків, як оплата за такі послуги, а також активи інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;

в) майнові права інших осіб, надані платнику податків у тимчасове користування або розпорядження, а також немайнові права інших осіб, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження; 

г) кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою, у розмірах та порядку, що встановлюютьсяКабінетомМіністрів України; 

д) кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих на користь такого платника податків, а також суми акредитивів, виставлених на ім'я платника податків, але не відкритих, до моменту такого відкриття; 

е) майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України; 

є) активи, чий вільний обіг заборонено або обмежено згідно із законодавством. У разі коли підприємницька діяльність з активами, що продаються, підлягає ліцензуванню відповіднодозакону, покупцями таких активів можуть бути лише особи, які отримали відповідну ліцензію; 

7.3.2. Посадові особи, у тому числі державні виконавці, які прийняли рішення про використання активів, визначених підпунктом 7.3.1 цієї статті, як джерела погашення податкової заборгованості або боргу платника податків, притягаються до відповідальності згідно із законодавством. 

7.4. Додаткові джерела погашення податкового боргу 

7.4.1. У разі коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або сума заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними. Продаж або стягнення таких активів не зупиняє дію таких цивільно-правовихдоговорівдо кінця строків їх дії (крім депозитних договорів), а покупець таких активів набуває прав та обов'язків платника податків за такими договорами, у тому числі правана отримання доходу за ними. Якщо норми зазначеного цивільно-правового договору передбачають право кредитора на його дострокове припинення або збільшення розміру доходів за ним чи прийняття інших рішень, які приводять до швидшого повернення суми основного боргу та/або доходу за ним, орган стягнення зобов'язаний прийняти рішення про такі дії. (Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 550-IV (550-15) від 20.02.2003)

7.4.2. Рішення щодо продажу активів у випадках, визначених цим пунктом, може бути прийняте при недостатності коштів, отриманих від продажу активів платника податків, передбачених у пункті 7.1 цієї статті, або неможливості їх продажу. 

7.4.3. У разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, активів, достатніх для погашення його податкового боргу, додатковим джерелом погашення податкового боргу такого платника податків є активи юридичної особи, на які може бути звернено стягнення згідно з цим Законом. 

7.4.4. Порядокзастосуванняцьогопунктувизначається центральним органом податкової служби. 

7.5. Персональна податкова відповідальність 

Забороняється будь-яка уступка податкового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам, а також уступка контролюючим органом права вимоги податкового боргу платника податків іншим особам. Положення цього пункту не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення податкових зобов'язань платника податків виступають інші особи, якщо таке право передбачено цим Законом або іншими законами України з питань оподаткування. 

7.6. Погашення податкового боргу банків та небанківських фінансових установ 

Додатково допункту 7.1 цієї статті джерелом погашення податкового боргу банків, небанківських фінансових установ, у тому числі страхових організацій, можуть бути кошти, незалежно від джерел їх походження та без застосування обмежень, визначених у підпункті "г" підпункту 7.3.1 пункту 7.3 цієї статті, у сумі, яка не перевищує суму їх власного капіталу (без урахування страхових таприрівнянихдонихобов'язкових резервів, сформованих відповідно до закону). 

Визначення розміру власного капіталу здійснюється відповідно до законодавства. 

7.7. Рівність бюджетних інтересів 

Податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

7.8. Податковий борг банкрутів 

З моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справіпробанкрутствоплатникаподатківпорядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без застосування норм цього Закону. 

При цьому порядок продажу активів урахунокпогашення податкового боргу боржника визначається державною госпрозрахунковою установою України з питань банкрутства. 

7.9. Джерела погашення податкового боргу фізичних осіб

Законодавством можуть бути встановлені додаткові обмеження при визначенні органом стягнення джерел для погашення податкового боргу платника податків - фізичної особи. 

Стаття 8. Податкова застава

З метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. 

Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення. 

8.2. Виникнення права податкової застави 

8.2.1. Право податкової застави виникає у разі:

неподання або несвоєчасного подання платником податківподатковоїдекларації- з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації; 

 несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку; 

несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні. 

8.2.2. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи,наякіплатник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу. 

8.3. Реєстрація податкової застави 

Платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

8.4. Податковий пріоритет 

Право податкової застави має пріоритет перед:

будь-якими правами інших застав, що виникли після моменту виникнення такого права на податкову заставу, незалежно від того, чи були зареєстровані права інших застав у державних реєстрах застав рухомого майна або нерухомого майна чи ні;

будь-якими правами інших застав, які не були зареєстровані у державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна до виникнення права на таку податкову заставу.

У разі коли право податкової застави виникає в той самий день, в який виникло або було зареєстровано право іншої застави на майно платника податків у державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, пріоритет має право податкової застави.

До законодавчого запровадження системи реєстрації майна у державних реєстрах застав нерухомого майна факт нотаріального посвідчення договору застави прирівнюється до зазначеної реєстрації.

 

8.5. Захист інтересів кредиторів 

Платник податків, активи якого перебувають уподатковій заставі, зобов'язаний письмово повідомити наступних кредиторів про таку податкову заставу та про характер і розмір забезпечених цією заставою зобов'язань, а також відшкодувати збитки кредиторів, що можуть виникнути у разі неподання зазначеного повідомлення. 

8.6. Узгодження операцій із заставленими активами 

(Положення підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 визнано конституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду № 2-рп/2005 (v002p710-05) від 24.03.2005) 8.6.1. Платник податків, активи якогоперебуваютьуподатковійзаставі,здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: 

а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав,завинятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (іншихвидахдіяльності,якізаумовамиоподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні; 

б) використанняоб'єктівнерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів; 

в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за виняткомїхліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповіднодорішеньорганів державного управління. 

8.6.2. Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті "б" підпункту 8.6.1 цього пункту. 

8.6.3. Надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється. 

8.6.4. У разі здійснення операцій, зазначених у підпунктах 8.6.1-8.6.3 цього пункту,без отримання попередньої згоди податкового органу, посадова особа такого платника податків чи фізичнаособа,якаприйнялазазначенерішення,несуть відповідальність, встановлену законодавством України за ухилення від оподаткування. 

8.6.5. Для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків керівник податкового органу призначає з числа службових осіб такого податкового органу податкового керуючого. Для узгодження окремої операції на підставі відповідної цивільно-правовоїугодиплатникподатків надає податковому керуючому запит, в якому роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керуючий має право видати припис про заборону здійснення такої операції, у разі коли за його висновками цінові умови та/або форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному обсязі погасити податковий борг. Зазначений припис має бути затверджений керівником відповідного податкового органу. У разі коли припис не видається протягом десяти робочих днів з моменту надходження зазначеного запиту, операція вважається узгодженою. 

Рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, встановленому цим Законом для оскарження рішень контролюючих органів. 

Центральний податковий орган визначає правила призначення, звільнення, а також компетенцію податкового керуючого. 

8.7. Зупинення податкової застави 

8.7.1. Активи платника податків звільняються з податкової застави з дня: 

а) отримання податковим органом копії платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов'язання, а уразі виникнення права податкової застави у зв'язку із неподанням або несвоєчасним поданням податкової декларації - з дня отримання такоїподатковоїдекларації контролюючим органом (за умови відсутності порушень платником податків вимог, визначених абзацом другим підпункту 8.2.1 пункту 8.2 цієї статті); 

б) визнання податкового боргу безнадійним, у тому числі внаслідок ліквідації платника податків як юридичної особи або зняття фізичної особи з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності чи у зв'язку з недостатністю майна особи, оголошеної банкрутом; 

в) отримання податковим органом довідки про смерть фізичної особи - платника податків або про визнання її померлою чи безвісно відсутньою згідно із законодавством, за винятком випадків, коли активи такої фізичної особи переходять за правом спадщини у власність інших осіб; 

г) закінченнястроківпозовноїдавностіщодотакого податкового боргу; 

д) отримання податковим органом договору поруки на повну суму податковогоборгуплатникаподатків або інших видів його забезпечення, передбачених податковим законодавством; 

е) прийняття рішення про арешт активів платника податків - на строк дії такого арешту; 

є) отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження; 

ж) прийняття податковим органом рішення про розстрочення, відстрочення суми податкових зобов'язань (крім податкового боргу) або досягнення податкового компромісу у разі коли умови, визначені в рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс, передбачають зупинення права податкової застави; 

з)прийняття окремого рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства. 

Підставою для звільнення активів підприємства з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами "а" - "ж" підпункту 8.7.1 цього пункту. Перелік відповідних документів визначаєтьсяза правилами, встановленими Кабінетом Міністрів України. 

8.8. Податкова порука 

Податковий органзобов'язанийвідмовитисявідправа податковоїзаставиактивівплатника податків у разі коли банк-резидент поручається за нього. 

За договором податкової поруки банк-поручитель зобов'язується передподатковиморганомвідповідати за належне виконання платником податків обов'язків із погашення йогоподаткового зобов'язання або податкового боргу у строки та за процедурою, визначені цим Законом. 

У разі невиконання платником податків обов'язків із погашення податкового зобов'язання або податкового боргу банк-поручитель приймає на себе відповідальність за таке погашення у такому ж обсязі, як і платник податків. 

Банк-поручитель, якийвиконавзобов'язанняз погашення податкового зобов'язання або податкового боргу платника податків, має право зворотної вимоги до такого платника податків у розмірі виплаченої суми. 

Договір податкової поруки набирає чинності після його повідомчої реєстрації у податковому органі за місцезнаходженням (місцем податкової реєстрації) платника податків, що здійснюється на підставі надання податковому органу нотаріально посвідченого договору поруки. Податковий орган зобов'язаний видати платнику податківпротягомодного робочого дня, наступного за днем отримання договору поруки, довідку про реєстрацію такого договору, на підставі якої активи платника податків вважаються звільненими з-під податкової застави. Договір поруки не може бути відкликаним поручителем до повного погашення податкового боргу. Поручитель не має права передоручати виконання зобов'язань за таким договором поруки третім особам. 

Банк-поручитель набуваєусіх прав і обов'язків платника податків щодо строків погашення узгодженого податкового зобов'язання такого платника податків або його податкового боргу, а також щодо оскарження дій податкового органу упорядку, визначеному цим Законом. 

8.9. Обмеження щодо застосування податкової застави 

8.9.1. За запитом платника податків, що має податковий борг, податковий орган може видати письмове повідомлення про звільнення окремих видів активів такого платника податків з-під податкової застави, якщо такий податковий орган визначає, щозвичайна вартість інших активів, які залишаються у податковій заставі, більше суми податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою, у два чи більше разів, з урахуванням сум будь-яких інших прав дійсних вимог до активів такого платника податків, які мають пріоритет над таким правом податкової застави. 

8.9.2. У разі коли платник податків має декілька видів податкових боргів для виконання підпункту 8.9.1 цього пункту, враховується їх загальна сума. 

Стаття 9. Адміністративний арешт активів

9.1. Поняття адміністративного арешту активів 

9.1.1. Адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу. 

9.1.2. Арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: 

а) платник податків порушує правила відчуженняактивів, визначені пунктом 8.6 статті 8 цього Закону;

б) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; 

в) платника податків, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг, визнано неплатоспроможним за зобов'язаннями, іншими ніж податкові, крім випадків, коли стосовно такого платника податків запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням щодо нього провадження усправіпро банкрутство; 

г) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів абопов'язанізотриманнямінших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування; 

д) відсутнісвідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем; 

е) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до закону, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам. 

9.1.3. Арешт активів полягає у забороні вчиняти платником податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані. Арешт може бути накладеним на будь-які активи юридичної особи, а для фізичної особи - на будь-які її активи, крім тих, що не підлягають арешту згідно із законодавством. 

9.2. Повний або умовний арешт 

9.2.1. Арешт активів може бути повним або умовним. 

9.2.2. Повним арештом активів визнається виключна заборона платник у податків на реалізацію прав розпорядження або користування його активами з їх тимчасовим вилученням або без такого. При вилученні активів ризик, пов'язаний з їх зберіганням або втратою їх функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, який прийняв рішення про таке вилучення. 

9.2.3. Умовним арештом активів визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на такі активи, яке полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного податкового органу на здійснення будь-якої операції платника податків з такими активами. Зазначений дозвіл може бути наданий керівником податкового органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення окремої операції платником податків не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. 

9.3. Порядок застосування арешту активів 

9.3.1. За поданням відповідного підрозділу податкової міліції керівник податкового органу (його заступник) може прийняти рішення про застосування арешту активів платника податків, яке надсилається:  

а) банкам, обслуговуючим платника податків, з вимогою тимчасового зупинення видаткових операцій за рахунками такого платника податків (якщо платником податку є банк - з вимогою зупинення видаткових операцій за власними рахунками), крім операцій з:

 

погашення податкових зобов'язань та податкового боргу;

 

сплати боргу за виконавчими документами або за задоволеними претензіями у порядку доарбітражного врегулювання спорів, якщо такі виконавчі документи або претензії набули юридичної сили до моменту виникнення права податкової застави;

 

б) платнику податків з вимогою тимчасової заборони відчуження його активів; 

в) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебувають активи такого платника податків, з вимогою тимчасової заборони їх відчуження. 

9.3.2. Арешт активів може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митнимз аконодавством чи законодавством з питань оподаткування акцизними зборами, а також до товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, без попереднього встановлення їх власника. У цьому випадку службові особи органів податкової міліції або інших правоохоронних органів, відповідно до їх компетенції, мають право тимчасово затримувати такі активи з складанням протоколу, який повинен містити відомості про причини такогозатриманняізпосиланнямнапорушення конкретної законодавчої норми, опис активів, їх родових ознак та кількості, відомості про особу (особи), у якої було вилучено такі товари (за їх наявності), перелік прав та обов'язків таких осіб, що виникають узв'язку із таким вилученням. Форма зазначеного протоколу затверджується Кабінетом Міністрів України. Керівник підрозділу правоохоронного органу, у підпорядкуванні якого перебуває службова особа, яка склала протокол про тимчасове затримання активів, зобов'язанийневідкладно проінформувати керівника податкового органу (його заступника), на території якого здійснено таке затримання.На підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник податкового органу (його заступник) має право прийняти рішення про накладення арешту на такі активи або відмовити у ньому шляхом неприйняття такого рішення. Рішення про накладення арешту активів має бути прийняте до 24 години робочого дня, наступного за днем складання протоколу про тимчасове затримання активів, але коли відповідно до законодавства податковий орган закінчує роботу раніше, то такий строк закінчується у момент закінчення роботи. У разі коли рішення про арешт активів не приймається протягом зазначеного строку, активи вважаються звільненими з-під режиму тимчасового затримання, а посадові чи службові особи, які перешкоджаютьтакомузвільненню,несутьвідповідальність, установлену законодавством. 

При накладенні арешту на активи у випадках, визначених цим підпунктом, рішення керівника податкового органу (його заступника) маєбутиневідкладно вручене особі (особам), зазначеній у протоколі про тимчасове затримання активів, без виконання положень підпункту 9.3.1 цієї статті. 

У разі коли місцезнаходження осіб, зазначених у протоколі про тимчасове затримання активів, не виявлено або коли активи були затримані без знаходження осіб, яким вони належать на правах власності чи інших правах, рішення про арешт активів розміщується на дошці податкових оголошень. При цьому день розміщення такого рішення вважається днем його вручення. 

9.3.3. Арешт може бути накладено на активи строком до 96 годинвід години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, за винятком випадків, коли власника заарештованих активів не встановлено (не виявлено), - у цьому випадку такі активи перебувають під режимом адміністративного арешту протягом строку,визначеного законодавством для визнання їх безхазяйними, або у разі коли такі активи є такими, що швидко псуються, - протягом граничного строку, визначеного законодавством, після якого вони підлягають продажу за процедурою, встановленою статтею 10 цього Закону. 

9.3.3. Арешт може бути накладено на активи строком до 96 годинвід години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, за винятком випадків, коли власника заарештованих активів не встановлено (не виявлено), - у цьому випадку такі активи перебувають під режимом адміністративного арешту протягом строку,визначеного законодавством для визнання їх безхазяйними, або у разі коли такі активи є такими, що швидко псуються, - протягом граничного строку, визначеного законодавством, після якого вони підлягають продажу за процедурою, встановленою статтею 10 цього Закону. 

Строки, визначені цим підпунктом, не включають години, що припадають на вихідні та святкові дні. 

9.3.4. Рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо арешту активів може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. В усіх випадках, коли податковий орган вищого рівня або суд скасовує рішення про арешт активів, податковий орган вищого рівня проводить службове розслідування щодо мотивів видання керівником податкового органу (його заступником) рішення про арешт активів та, за необхідності, приймає рішення про притягнення винних до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності. 

9.3.5. При прийнятті рішення про арешт активів банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок у частині платежів, що виконуються за рахунок коштів його клієнтів. 

9.3.6. Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих податковим органом внаслідок неправомірного застосування арешту його активів, за рахунок коштів відповідного бюджету згідно із законодавством. Рішення про таке відшкодування приймається судом. 

9.3.7. Цей пункт не регулює порядок затримання або арешту активів у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством. 

9.3.8. Адміністративний арешт не може бути накладено, якщо платник податків відмовляється допустити працівника контролюючого органу до документальної або матеріальної перевірки у зв'язку з відсутністю у такого працівника контролюючого органу підстав для її проведення, визначених законодавством, а також до обстеження приміщень, що використовуються дляодержаннядоходів,або пов'язаних з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касовихапаратів,комп'ютернихсистем,що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування. 

9.3.9. Арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством.

{Пункт 9.3 статті 9 доповнено підпунктом 9.3.9 згідно із Законом № 2631-IV (2631-15) від 02.06.2005

9.4. Виконавці рішення про арешт активів 

9.4.1. Функції виконавця рішення про арешт активів платника податків покладаються на податкового керуючого або іншого працівника податкового органу, призначеногойого керівником (його заступником). Виконавець:

надсилає рішення про арешт активів  відповідно до підпункту 9.3.1 пункту 9.3 цієї статті;

організовує опис активів платника податків; 

організовує вилучення оригіналівпервинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів, складає їх опис, що має скріплюватися підписами посадової особи податкового органу та платника податків, і залишає платнику податків копії таких документів. Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів податковими органами в інших випадках не допускається, крім вилучень, що провадяться згідно із кримінально-процесуальним законодавством;  здійснює інші заходи, передбачені ЗакономУкраїни "Про виконавче провадження" (606-14).

9.4.2.Опис активів платника податків проводиться у присутності його посадових осіб чи їх представників, а також понятих осіб. У разі відсутності посадових осіб платника податків або їх представників опис його активів здійснюється у присутності понятих осіб. У разі необхідності для проведення опису активів залучається описувач. Представникам платника податків, активи якого підлягають адміністративному арешту, письмово роз'яснюються їх права та обов'язки.

 

Понятими особами не можуть бути працівники податкових органів або правоохоронних органів, а також інші особи, участь яких як понятих осіб обмежується Законом України "Провиконавче провадження". 

9.4.3. При проведенні опису активів платника податків особи, які його проводять, зобов'язані пред'явити посадовим особам такого платника податків або їх представникам відповідне рішення про накладенняадміністративногоарешту, а також документи, що засвідчуютьїх повноваження на проведення такого опису. За наслідками проведення опису активів платника податків складається протокол, який має містити опис та перелік активів, що арештовуються, із зазначенням назви, кількості, мір ваги та індивідуальних ознак і,за присутності оцінювача, - звичайних цін. Усі активи, що підлягають опису, пред'являються посадовим особам платника податків або їх представникам та понятим особам, а за відсутності посадовихосіб або їх представників - понятим особам, для візуального контролю. 

9.4.4. Посадова особа податкового органу, яка виконує рішення про адміністративний арешт активів платника податків, визначає порядок їх збереження та охорони. 

9.4.5. Проведення адміністративного арешту активів у період з 20 години до 9 години наступного дня не допускається, за винятком випадків, коли такий арешт є невідкладним у зв'язку з обставинами кримінальної справи, відповідно до закону. 

9.5. Зупинення адміністративного арешту активів платника податків 

Зупинення адміністративного арешту активів платника податків здійснюється у зв'язку із: 

а) скасуванням рішення керівника податкового органу (його заступника) про такий арешт; 

б) погашенням податкового боргу платника податків; 

в) ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства; 

г) наданнямподатковому органу належних доказів третьою особою про належність арештованих активів до об'єктів права власності цієї третьої особи; 

д) закінченням граничного строку накладення адміністративного арешту; 

е) прийняттям рішення судом про зупинення адміністративного арешту згідно з вимогами законодавства з питань банкрутства; 

є) пред'явленням платником податків свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій) на її здійснення, торгових патентів, сертифікатів відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, яких не було на момент прийняття рішення про адміністративний арешт. 

У випадку, визначеному підпунктом "г" цього пункту, рішення щодо звільнення з-під арешту активів, що належать третій особі, приймає податковий орган. 

9.6. Оскарження рішення щодо адміністративного арешту активів 

Рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо накладення адміністративного арешту на активи платника податків може бути оскаржене у порядку, визначеному цим Законом для оскарження сум податкових зобов'язань або податкового боргу, нарахованих податковим органом. 

9.7. У разі коли активи платника податків звільняються з-під адміністративного арешту у зв'язку із закінченням граничного строку його застосування, повторне накладення адміністративного арешту за підставами накладення першого адміністративного арешту не дозволяється. 

9.8. Митні правила 

Норми цієї статті не поширюються на порядок затримання або вилучення товарів чи предметів відповідно до Митного кодексу України, не пов'язаний із порушенням податкового законодавства. 

Стаття 10. Продаж активів, що перебувають у податковій заставі

10.1. Організація публічних торгів 

10.1.1. У разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашенняподаткового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь державизаходищодозалучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків. 

Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги. 

Стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при стягненні готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним податковим органом. 

10.1.2. Організаціяпродажуактивівплатникаподатків здійснюється податковим керуючим такого платника податків. 

10.1.3. Платник податків(длядержавних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу,щозабезпечуєведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу. 

Якщо податковий керуючий вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, чия звичайна ціна є завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний самостійновизначитисклад активів, що підлягають продажу, виходячи із принципів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу. Таке рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, визначеному цим Законом для оскарження рішень податковогоорганущодо визначення сум податкових зобов'язань або податкового боргу. При цьому протягом строку такого оскарження продаж активів платника податків, визначених за рішенням податкового керуючого, не здійснюється. 

10.1.4. У разі недостатності коштів, отриманих від продажу активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу платника податків, що забезпечує ведення його основної господарської діяльності, податковий керуючий зобов'язаний прийняти рішення про продаж цілісного майнового комплексу або його частини, без застосування обмежень щодо їх вартості, встановлених абзацом другим підпункту 10.1.3 цього пункту. 

Податковий керуючий не може прийняти рішення про продаж частини цілісного майнового комплексу, внаслідок якого платник податківпозбуваєтьсяможливостіведенняйогоосновної господарської діяльності, - у цьому випадку продажу підлягає цілісний майновий комплекс. 

Продаж цілісного майнового комплексуборжникапідчас процедурийого санації або ліквідації внаслідок банкрутства здійснюється згідно з положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  без застосування положень цієї статті. 

10.1.5. Витрати, пов'язані з організацією та проведенням публічних торгів активами платника податків, покриваються у першу чергу за рахунок сум, одержаних від їх продажу. 

10.1.6. У разі коли сума коштів, отримана за наслідками продажу активів платника податків, перевищує суму його податкової заборгованості, різниця направляється на рахунки такого платника податківабойогоправонаступниківівикористовується у встановленому ними порядку. 

10.1.7. У разі коли сума коштів, отримана за наслідками продажу частини активів платника податків, є недостатньою для погашення його податкової заборгованості, різниця покривається шляхом додаткового продажу його активів, що організується не раніше тридцяти календарних днів, наступних за днем проведення попереднього продажу. 

10.2. Порядок продажу активів 

10.2.1. Продаж активів платника податків на публічних торгах на умовах змагальності здійснюється у такому порядку: 

а) товари, які можуть бути згруповані та стандартизовані, підлягають продажу за кошти виключно на біржових торгах, що проводяться біржами, створеними відповідно до Закону України "Про товарну біржу" (1956-12),які визначаються центральним податковим органом на конкурсних засадах; 

б) інші товари, об'єкти рухомого чи нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного податкового органу на зазначених біржах. У разі коли на території району або міста, де знаходяться активи платника податків,що продаються, відсутня товарна біржа, визначена центральним податковим органом, податковий органорганізовує окремий позабіржовий аукціон. 

Продовольчі товари, що швидко псуються, а також інші товари, обсяги яких не є достатніми для організації публічних торгів, підлягають продажу за кошти на комісійних умовах через організації роздрібної торгівлі, визначені податковим органом на конкурсних засадах. 

Майно боржника, щодо обігу якого встановлено обмеження законом, продається на закритих торгах, які проводяться на умовах змагальності. У таких закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначенемайноу власності чи на підставі іншого речового права. 

10.2.2. Уразі коли продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, активи якого перебувають у державній або комунальній власності, чи коли згідно із законодавством з питань приватизації длявідчуженняактивівпідприємствапотрібна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративнимиправами, продаж активів такого підприємства організовується за поданням відповідного податкового органу регіональним органом приватизації із дотриманням норм законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються. 

10.2.3. За наполяганням платника податків проводиться експертна оцінка вартості активу, що підлягає продажу, для визначення його початкової ціни. Зазначена оцінка здійснюється в порядку, визначеному законодавством з питань професійної оціночної діяльності, а до набрання чинності зазначеним законодавством - організаціями, які уклали договори на виконання послуг з експертної оцінки майна з Фондом державного майна України, перелік яких доводиться до податкового органу.

Платник податків має право самостійно визначити оцінювача з чила тих, що зазначені в абзаці першому цього підпункту. У разі коли платник податків самостійно не визначає такого оцінювача протягом установлених центральним податковим органом строків,таке визначення здійснюється податковим органом,який укладає договір про проведення оцінки активу.

Оцінка не проводиться щодо активів, які можуть бути згрупованими або стандартизованими чи мають курсову (поточну) біржову вартість та/або перебувають у лістінгу товарних бірж. Порядок встановлення курсової біржової вартості або лістінгу біржового товару визначається біржовою спілкою, яка має статус самоврядної організації відповідно до законодавства. 

10.2.4. При продажу активів на товарних біржах податковий органукладаєвідповіднийдоговір з брокером (брокерською конторою), яка вчиняє дії з продажу такого активу за дорученням податкового органу на умовах найкращої цінової пропозиції. 

При продажу активів на позабіржовому аукціоні безпосереднім продавцем, а в разі продажу через організації роздрібної торгівлі - комітентом виступає податковий орган, при цьому участь будь-яких посередників або агентів для організації такого продажуне дозволяється. 

Порядок реалізаціїцього пункту визначається центральним податковим органом. 

10.2.5. Порядок збільшення або зменшення початкової ціни активів платника податків визначається за методикою, встановленою Кабінетом Міністрів України, крім випадків, визначених підпунктом 10.2.2 цього пункту, які регулюються нормами законодавства про приватизацію. 

10.3. Оприлюднення інформації 

10.3.1. Інформація про склад активів платників податків, призначених для продажу, оприлюднюється центральним податковим органом. 

10.3.2. Інформація про час та умови проведення прилюдних торгів активами платників податків оприлюднюється: 

при продажу активів на біржовому ринку - відповідною товарною біржею; 

при продажу активів на позабіржовому аукціоні тачерез організації роздрібної торгівлі - відповідним податковим органом. 

10.3.4. Склад зазначеної інформації та порядок її оприлюднення визначаються Кабінетом Міністрів України. 

10.4. Доступ до активів 

10.4.1. Платникподатківзобов'язанийнадатикомісії інформацію про активи, які перебувають у податковій заставі, а також забезпечити на першу вимогу комісії безперешкодний доступ її представників і учасників публічних торгів до огляду та оцінки активів, що пропонуються на продаж. Податковий керуючий має право здійснювати періодичні перевірки стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі, отримувати від платника податків інформацію та документи про операції із заставленими активами, пояснення в разі відчуження таких активів без згоди податкового керуючого, а також здійснювати інші заходи, передбачені цим Законом.

10.4.2. Будь-яка інша особа, яка здійснює управління активами платника податків або контроль за їх використанням, зобов'язана забезпечити на першу вимогу комісії безперешкодний доступ її представникам, а також учасникам публічних торгів до огляду та оцінки таких активів, а також забезпечити безперешкодне набуття прав власника таких активів особою, яка їх придбала на публічних торгах. При цьому така інша особа, яка здійснює управління або контрольнадактивамиплатника податків, звільняється від будь-яких видів відповідальності або зобов'язань перед таким платником або третіми особами, що можуть виникнути внаслідок передання таких активів у власність особи - їх покупця. 

10.4.3. Посадові особи платника податків, а також посадові особи осіб, які здійснюють управління його активами або контроль за їх використанням, за неподання відомостей або подання неповних чи не правдивих відомостей щодо активів, які перебувають у податковійзаставі,або заухилення від забезпечення безперешкодного доступу до таких активів представникам комісії чи учасникам публічних торгів, або за перешкоджання у набутті прав власності на такі активи особою, яка їх придбала, несуть відповідальність,передбачену за умисне ухилення від оподаткування. 

10.5. Скасування рішення про продаж активів 

10.5.1. Якщо платник податків у будь-який момент до укладення договору купівлі-продажу його активів повністю погашаєсуму податкової заборгованості, податковий орган приймає рішення щодо звільнення його активів з-під податкової застави та скасовує рішення про проведення їх продажу. 

10.5.2. За операції з продажу активів, визначених у цій статті, на біржовому ринку державне мито та місцеві податки (збори) не справляються. Такі операції не підлягають нотаріальному посвідченню. 

10.6. Забезпечення інтересів кредиторів 

10.6.1. Якщо сума податкового боргу не була погашена після закінчення процедури продажу активів платника податків, податковий орган може визначити відповідальною за погашення залишкового податкового боргу такого платника податків третю особу, яка протягом одного року до останнього дня граничного строку погашення суми податкового зобов'язання такого платника податків придбала від нього активи за цінами, меншими ніж звичайні, або отримала їх у власність на безоплатній основі чи як безповоротну фінансову допомогу (крім благодійних внесків або пожертв неприбутковим організаціям або іншим набувачам благодійної допомоги відповідно до законодавства). 

Розмір зазначеної відповідальності за погашення залишкового боргу платника податків не може перевищувати суми, що дорівнює звичайній ціні активів, придбаних третьою особою від платника податків, зменшеній на фактичну ціну придбання таких активів третьою особою. 

Рішення податкового органу щодо покладення відповідальності за погашення залишкового боргу платника податків на третю особу може бути оскаржене у порядку, передбаченому цим Законом для оскарженнярішеньподатковогооргану про нарахування суми податкового зобов'язання за непрямими методами. 

Норми, визначені цим підпунктом, не застосовуються, якщо сума податкового боргу залишається непогашеною внаслідок недостатності активів платника податків,визнаного банкрутом згідно із законодавством. 

10.7. Порядок реалізації цієї статті визначається Кабінетом Міністрів України. 

Стаття 11. Погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств

11.1. У разі коли платник податків, якийперебуваєу державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків. 

У разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів,податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом. 

11.2. У разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності. 

У разі коли сума коштів, отриманих від такого продажу, не покриває суму податкового боргу такого платника податків та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням про прийняття рішення щодо: 

надання відповідної компенсації бюджету,до якого має зараховуватися сума податкового боргу такого платника податків, за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків; 

реорганізації такого платника податків з урахуванням правил, встановлених цим Законом; 

ліквідації такого платника податків та списання податкового боргу; 

оголошення такого платника податків банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12). 

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення звернення. У разі коли податковий орган не отримує зазначену відповідь у визначений цим пунктом строк або отримує незадовільну відповідь, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом. 

11.3. Визнання державного абокомунальногопідприємства таким, що має податковий борг, є обов'язковою підставою розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства. Рішення щодорозірвання трудового договору (контракту) з керівником державного (комунального) підприємства може бути відкладене на строк проведення апеляційної процедури, але не більше строків, установлених цим Законом, після спливу яких настають наслідки, визначені у першому реченні цього абзацу. Якщо за наявності достатніхпідстав таке рішення не приймається, то службова (посадова)особа,яка не прийняла таке рішення, підлягає дисциплінарній та матеріальній відповідальності за правилами, встановленими законом, або підпадає під дію норм закону з питань запобігання корупції за наявності відповідних підстав. 

Трудові договори (контракти), що укладаються з керівником державного або комунального підприємства, повинні містити зазначену відповідальність, що є їх істотною умовою. 

Норми цього пункту не поширюються на випадки виникнення податкового боргу в наслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) чи внаслідок невиконання або неналежного виконання державними органами зобов'язань з оплати товарів (робіт, послуг), придбаних у такого платника податків за рахунок бюджетних коштів, з надання платнику податків субсидійабодотацій, передбачених законодавством, або з повернення платнику податків надміру внесених податків, зборів (обов'язкових платежів) чи їх бюджетноговідшкодуваннязгіднознормамиподаткового законодавства. 

11.4. Будь-які договори про передання акцій(інших корпоративних прав), що перебувають у державній або комунальній власності, в управління третім особам мають містити зобов'язання таких третіх осіб щодо недопущення виникнення податкового боргу після передання,атакожправовідповіднодержавиабо територіальної громади на одностороннє (позасудове) розірвання таких договорів при виникненні податкового боргу. 

Таке саме правило стосується будь-яких договорів про приватизацію державного або комунального майна, укладених під інвестиційні зобов'язання. 

Стаття 12. Погашення податкових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків

12.1. Черговість використання активів платника податків, що ліквідується 

У разі коли власник або уповноважений ним орган приймає рішенняпроліквідаціюплатника податків, не пов'язану з банкрутством, активи цього платника податків використовуються у черговості, визначеній законодавством України. 

12.2. Ліквідація платника податків 

З метою оподаткування ліквідацією платника податків або його філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу є ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення реєстрації фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а також ліквідація філії, відділення, відокремленого підрозділу платника податків, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втратаїхстатусуякплатникаподатківвідповіднодо законодавства. 

12.3. Непогашені податкові зобов'язання або податковий борг 

У разі коли внаслідок ліквідації платника податківабо скасування реєстрації фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності частина його податкових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною у зв'язку з недостатністю його активів, така частина погашається за рахунок активів засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника податків згідноіззаконодавством,умежах повної або додаткової відповідальності, а в разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи - за рахунок юридичної особи, незалежно від того, чи є вона платником податку, збору (обов'язковогоплатежу),стосовноякоговиникло податкове зобов'язання або виник податковий борг таких філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу. 

В інших випадках податкові зобов'язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації платника податків, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 

Те саме стосується фізичної особи - платника податків, що помирає або визнається судом безвісно відсутнім або померлим чи недієздатним, за винятком випадків, коли з'являються інші особи, які вступають у права спадщини, незалежно від часу набуття таких прав. 

12.4. Особи,відповідальні за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків 

Особою, відповідальною за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків, є: 

а) стосовно платника податків, який ліквідується,- ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно з законодавством; 

б) стосовно філій, відділень, інших відокремлених підрозділів платника податків, які ліквідуються, - такий платник податків; 

в) стосовно фізичної особи- суб'єкта підприємницької діяльності - така фізична особа; 

г) стосовно кооперативів, кредитних спілок,товариств співвласників житла або інших колективних господарств - їх члени (пайовики) солідарно; 

д) стосовно інвестиційних фондів - інвестиційна компанія, яка здійснює управління таким інвестиційним фондом. 

При ліквідації колективних сільськогосподарських підприємств, створених до набрання чинності цим Законом, непогашена частина боргу підлягає списанню у порядку, визначеному законодавством. 

12.5. Термін погашення податкової заборгованості або податкового боргу платника податків, що ліквідується 

Погашення податкових зобов'язань або податковогоборгу платника податків,що ліквідується, здійснюється у строки, передбачені для списання безнадійного податкового боргу. 

12.6. Залік надміру сплачених або невідшкодованих податкових платежів платника податків, що ліквідується 

У разі коли платник податків, що ліквідується, має суми надміру сплачених або невідшкодованих податків,зборів (обов'язковихплатежів)звідповідного бюджету, такі суми підлягають заліку в рахунок його податкових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом. 

У разіколи сума надміру сплачених або невідшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів) з відповідного бюджету перевищує суму податкових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом, сума перевищення використовується для погашення податкової заборгованості або податкового боргу перед іншими бюджетами, а за відсутності такої заборгованості (боргу)- направляється у розпорядження такого платника податків. 

Порядок проведення заліків,визначених у цьому пункті, встановлюється Міністерством фінансів України за погодженням з центральним податковим органом. 

Порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу померлої або безвісти відсутньої фізичної особи визначається законодавством з питань оподаткування доходів фізичних осіб. 

Стаття 13. Порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу при реорганізації платника податків

13.1. Урегулювання податкової заборгованості або податкового боргу платника податків, що реорганізується 

13.1.1. У разі коли власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків, його податкова заборгованість або податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку: 

якщо реорганізація здійснюється шляхом зміни назви, організаційно-правового статусу або місця реєстрації платника податків, такий платник податків після реорганізації набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, які виникли до його реорганізації; 

якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, такий об'єднаний платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податковихзобов'язань або податкового боргу всіх платників податків, що об'єдналися; 

якщо реорганізація здійснюється шляхом розподілу платника податків на дві або більше особи з ліквідацією такого платника податків, усі платники податків, які виникнуть післятакої реорганізації, набувають усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу, які виникли до такої реорганізації. Зазначені зобов'язання чи борг розподіляються між новоствореними платниками податків пропорційно часткам балансової вартості активів, отриманим ними у процесі реорганізації згідно з розподільчим балансом. У разі коли одна чи більше новостворених осіб не є платниками податків, щодо яких виникли податкові зобов'язання або борг платника податків, який був реорганізований, зазначені податкові зобов'язання чи борг повністю розподіляються між особами, що є платниками таких податків, пропорційно часткам отриманих ними активів, без урахування активів, наданих особам, що не є платниками таких податків. 

13.1.2. Реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини активів платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу податкових зобов'язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації,чивстановленняїхсолідарноїподаткової відповідальності,завинятком випадків, коли за висновками податкового органутакареорганізаціяможепризвестидо неналежного виконання податкових зобов'язань платником податків, який реорганізовується. Рішення про застосування солідарної або розподільноїподатковоївідповідальності може бути прийняте податковим органом у разі, коли активи платника податків, що реорганізовується, перебувають у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію. 

З метою оподаткування до зазначених видівреорганізації прирівнюється оренда цілісного майнового комплексу відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12). 

13.2. Узгодження плану реорганізації 

Платник податків, активи якого передані у податкову заставу, або той, хто скористався правом реструктуризації податкового боргу, зобов'язаний завчасно повідомити податковий орган про прийняття рішення щодо проведення будь-яких видів реорганізації та надати податковому органу план такої реорганізації. У разі коли податковий орган встановлює, що план реорганізації призводить або може у майбутньому призвести до неналежного погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, він має право прийняти рішення про: 

розподіл суми податкових зобов'язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають внаслідок реорганізації, виходячи з очікуваної прибутковості (ліквідності) кожного такого платника податків,без застосування принципу пропорційного розподілу, встановленого пунктом 13.1 цієї статті; 

погашення податкових зобов'язань, забезпеченихподатковою заставою, до проведення такої реорганізації; 

встановлення солідарної відповідальності за сплату податкових зобов'язань платника податку, що реорганізовується, стосовно всіх осіб, створених у процесі реорганізації, що тягне за собою застосування режиму податкової застави щодо усіх активів таких осіб; 

поширення права податкової застави на всі активи платника податків, який створюється шляхом об'єднання інших платників податків, якщо один або більше з них мали податкові зобов'язання або податковий борг, забезпечений податковою заставою. 

Зазначені рішення податкового органу можуть бути оскаржені у порядку та строки, визначені цим Законом для оскарження податкового зобов'язання або податкового боргу,нарахованого контролюючим органом. 

Проведення реорганізації із порушенням правил, визначених цим пунктом, тягне за собою відповідальність,встановлену законодавством. 

13.3. Строки погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу реорганізованими платниками податків 

Реорганізація платника податків не змінює строків погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платниками податків, створеними внаслідок такої реорганізації. 

13.4. Залік надміру сплачених або не відшкодованих податкових платежів платника податків, що реорганізовується шляхом його ліквідації 

У разі коли платник податків, що реорганізовується, має суми надмірусплаченихабоневідшкодованихподатків, зборів (обов'язкових платежів), такі суми підлягають заліку в рахунок його непогашених податкових зобов'язань або податкового боргу за іншими податками, зборами (обов'язковими платежами). Зазначена сума розподіляється між бюджетами та державними цільовими фондами пропорційно загальнимсумамподатковоїзаборгованостіабо податкового боргу такого платника податків. 

У разі коли сума надміру сплачених або не відшкодованих податків, зборів (обов'язковихплатежів)платникаподатків перевищує суму податкових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, зборів (обов'язкових платежів), сума перевищення направляється в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно до їх частки в активах, що розподіляються, згідно з розподільчим балансом або передаточним актом. 

13.5. Поняття реорганізації платника податків 

Реорганізацією платника податків з метою оподаткування є зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: 

а) зміну назви платника податків, а для господарських товариств - зміну організаційно-правового статусу підприємства, що тягне за собою зміну їх ідентифікаційного та/або податкового номера; 

б) злиття платника податків, а саме передання його активів до статутних фондів інших платників податків, внаслідок якого відбувається ліквідація юридичного статусу платника податків, який зливається з іншими; 

в) розподіл платника податків на декілька осіб, а саме розподілення його активів між статутними фондами новостворених юридичних осібта/або фізичними особами, внаслідок якого відбувається ліквідація юридичного статусу платника податків, який розподіляється; 

г) виділення з платника податків інших платників податків, а саме передання частини активів платника податків,що реорганізовується, до статутних фондів інших платників податків в обмін на їх корпоративні права, внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізовується; 

д) реєстрацію фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності без скасування її попередньої реєстрації як іншого суб'єкта підприємницької діяльності або із таким скасуванням. 

Стаття 14. Розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платника податків

14.1. Порядокрозстроченнячивідстроченняподаткових зобов'язань 

14.1.1. Розстроченнямподатковихзобов'язаньє надання платнику податків бюджетного кредиту на основнусумуйого податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеної згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону. (Підпункт 14.1.1 пункту 14.1 статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 550-IV (550-15) від 20.02.2003)

14.1.2. Відстроченням податкових зобов'язань є перенесення сплати основної суми податкових зобов'язань платника податків без урахування сум пені під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеної згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону, на пізніший термін. 

14.1.3. Платник податків, який звертається до податкового органуззаявоюпро розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання. 

14.1.4. Розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань у межах процедури відновлення платоспроможності боржника відповідно до законодавства з питань банкрутства здійснюються на умовах, передбачених мировою угодою. 

14.2. Підстави для прийняття рішення щодо розстрочення чи відстрочення податкових зобов'язань (крім податкового боргу)

14.2.1. Підставою для розстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо існування загрозивиникненняподаткового боргу, а також економічного обгрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов'язаньта/абозбільшенняподатковихнадходженьдо відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. 

14.2.2. Підставою для відстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення податкового боргу та/або банкрутства такого платника податків, а також економічного обгрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. 

14.3. Умови надання розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань 

14.3.1. Розстрочення податкових зобов'язань надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту. 

14.3.2. Відстроченняподаткових зобов'язань надається на умовах, за якими основна сума податкових зобов'язань та нараховані нанеїпроценти сплачуються рівними частками, починаючи з будь-якого податкового періоду, визначеного відповідним податковим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із підпунктом 14.3.3 цього пункту затверджує рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з моменту виникнення такого податкового зобов'язання або одноразово у повному обсязі. 

14.3.3. Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку: 

стосовно загальнодержавнихподатків, зборів (обов'язкових платежів) - керівником податкового органу та має бути затверджене керівником податкового органу (його заступником) вищого рівня; 

стосовно місцевих податків і зборів - керівником податкового органу (його заступником) та має бути затверджене фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори. 

14.3.4. Центральний податковий орган може встановити іншу процедуру затвердження рішень про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань із загальнодержавних податків,зборів (обов'язкових платежів) у межах одного бюджетного року, виходячи з їх сум або видів податків, зборів (обов'язкових платежів). 

14.3.5. Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань на термін, що виходить за межі одного бюджетного року, щодо загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) приймаєтьсякерівником (заступником) центрального податкового органу за узгодженням з Міністерством фінансів України, а щодо місцевих податків і зборів - керівником податкового органу (його заступником) за узгодженням з фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори. 

14.3.6. Звіт про виконання відповідного бюджету має містити розрахунок втрат його доходів від розстрочень сплати податкових зобов'язань платників податків. 

У разі коли розстрочення або відстрочення сплати податкових зобов'язань здійснюється на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, у законі про Державний бюджет України або у рішенні про затвердження місцевого бюджету на наступний бюджетний рік мають бути відображені доходи, пов'язані ізпогашенням розстрочених чи відстрочених податкових зобов'язань. 

14.3.7. Розстрочення або відстрочення надаються окремо з окремого податку, збору (обов'язкового платежу). 

14.4. Гласність та запобігання корупції 

14.4.1. Будь-які рішення щодо розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань окремих платників податків мають щорічно оприлюднюватися. 

14.4.2. Копії рішень про розстрочення, відстрочення,що виходять за межі бюджетного року, мають бути відіслані відповідним податковим органом Міністерству фінансів України протягом 15 днів з дня їх прийняття. 

14.4.3. Розстрочення, відстрочення не можуть надаватися чи встановлюватися щодо податкових зобов'язань із ввізного мита, акцизних зборів, податку на додану вартість при ввезенні товарів (робіт, послуг) на митну територію України, внесків до Пенсійного фондуУкраїничиіншихвнесківу межах державного або обов'язкового соціального страхування, якщо інше не встановлено законами з цих податків, зборів (обов'язкових платежів) або цим Законом. 

14.4.4. Будь-який платник податківмаєправовимагати розстрочення чи відстрочення його податкових зобов'язань, а орган, уповноважений приймати рішення з таких розстрочень, відстрочень, зобов'язаний задовольнити таку вимогу у разі коли підстави, надані платникомподатківякобгрунтуваннятакогорозстрочення, відстрочення, є тотожними підставам, наданим іншими платниками податків, щодо податковихзобов'язаньякихбулиприйняті відповідні рішення. 

14.5. Підстави для дострокового розірвання договорів про розстрочення, відстрочення 

14.5.1. Договори про розстрочення, відстрочення можуть бути достроково розірвані: 

а) заініціативою платника податків - при достроковому погашенні розстроченої або відстроченої суми податкового зобов'язання, щодо якого була досягнута домовленість про розстрочення, відстрочення; 

б) за ініціативою податкового органу, у разі якщо:

з'ясовано, щоінформація, надана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, неповною або перекрученою;

платник податків визнається таким, що має податковий борг із податкових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів;

платник податків порушує умови погашення розстроченого або відстроченого податкового боргу. 

Рішення про дострокове розірвання зазначених договорів за ініціативою податкового органу може бути оскаржене у порядку, встановленому цим Законом для оскарження рішень податкового органу щодо нарахованої суми податкових зобов'язань. 

14.6. Порядокреалізаціїцієїстаттівстановлюється центральним податковим органом. 

Стаття 15. Строки давності

15.1. Строки давності та їх застосування 

15.1.1. За винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спірстосовнотакоїдеклараціїнепідлягаєрозгляду в адміністративному або судовому порядку. 

15.1.2. Податкове зобов'язання може бути нарахованеабо провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли: 

а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано; 

б) судом встановлено скоєння злочину посадовимиособами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання. 

15.1.3. Відлік строку давності зупиняється набудь-який період, протягом якого платник податку перебуває поза межами України, якщо такий період є безперервним та дорівнює чи є більшим за 180 днів. 

15.2. Граничні строки стягнення податкового боргу 

15.2.1. У разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду,строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним. 

15.3. Граничні строки для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів) 

15.3.1. Заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. 

15.4. Продовження граничних строків 

15.4.1. Граничні строки для подання податкової декларації, визначені пунктом 4.1 статті 4, заяв пропереглядрішень контролюючих органів, визначені пунктом 5.2 статті 5, заяв про повернення надміру сплачених податків, зборів(обов'язкових платежів),визначеніпунктом15.3 цієї статті, підлягають продовженню керівником податкового органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків: 

перебував за межами України;

перебував у плаванні на морських судах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;

перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;

мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або через інші обставини непереборної сили, підтверджені документально;

був визнанийзарішеннямсуду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законодавством. 

Штрафні санкції, визначені підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті17 цього Закону, не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації згідно з нормами цього пункту. 

15.4.2. Норми цього пункту поширюються на: 

платників податків - фізичних осіб; 

посадових осіб юридичної особи,у разі коли протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадовихосіб,уповноваженихвідповіднодо законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори (обов'язковіплатежі),атакож вести податковий облік та звітність. 

15.4.3. Порядок застосування норм цього пункту встановлюється центральним податковим органом. 

Стаття 16. Пеня

16.1. Початок строків нарахування пені 

16.1.1. Післязакінченнявстановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. 

16.1.2. Нарахування пені розпочинається: 

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом; 

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону. 

16.1.3. У разі коли платник податків допочаткуйого перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується. 

Це правило не застосовується, якщо: 

а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулося таке заниження; 

б) судом доведено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання. 

16.2. Зупинення строків нарахування пені 

У разі коли керівник податкового органу (його заступник) відповідно до процедури адміністративного оскарженняприймає рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені абзацом першим підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, пеня не нараховується протягом таких додаткових строків, незалежно від результатів адміністративного оскарження. 

16.3. Закінчення строків нарахування пені 

16.3.1. Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку. 

16.3.2. Уразі погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів або відчуження інших активів боржника у порядку, передбаченому цим Законом, нарахування пені зупиняється у день такого стягнення або відчуження активів з права власності (повного господарського відання) боржника в рахунок погашення, незалежно від строків оплати вартості таких активів їх покупцем. 

Порядок застосування цього підпункту розробляється центральним податковим органом за погодженням з Державним казначейством України. 

16.3.3. При частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашується частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

16.4. Розмір пені 

16.4.1. Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. 

16.4.2. Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності,що встановлюється окремим законодавством. 

16.5. Відповідальність банків 

16.5.1. За порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (2346-14) банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Прицьомуплатник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. 

16.5.2. Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежіввважаєтьсяденьйого реєстрації у цих установах. 

16.5.3. Не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування.

 

 

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення.

 

16.5.4. При стягненні коштів та майна платників податків - клієнтів банків, страхувальників страхових організацій або членів інших небанківських фінансових установ, створених відповідно до закону, податкові органи або державні виконавці не мають права звертати стягнення на залишки коштів на кореспондентських рахунках банків, а також на страхові та прирівняні до них резерви банків, страховихорганізаційабо небанківських фінансових установ, сформованих відповідно до законодавства. 

Стаття 17. Штрафні санкції (штрафи)

17.1. Штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею,крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. 

Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті,самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. 

17.1.1. Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуванихмінімумівдоходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. 

Для фізичних осіб, які займають посади, що підпадають під визначення суб'єктів корупційних діянь відповідно до закону, за неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи таких фізичних осіб, отриманих протягом зайняття такої посади, штраф застосовується у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. 

17.1.2. У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесятивідсотківвідсуминарахованогоподаткового зобов'язаннята не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

(Підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 550-IV (550-15) від 20.02.2003) 

17.1.4. У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону)сплатитиштрафурозміріп'ятивідсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. (Підпункт 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 550-IV (550-15) від 20.02.2003)

17.1.5. У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, штрафні санкції не застосовуються, за винятком випадків, які підпадають під дію підпункту 17.1.7 цього пункту. 

17.1.6. Уразіколи платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податковогозобов'язанняу великих розмірах, такий платник податківдодатководо штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесятивідсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. 

Заниженням податкового зобов'язанняувеликихрозмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України (2341-14). 

17.1.7. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платникподаткузобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: 

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплатиузгодженоїсумиподаткового зобов'язання,-у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; 

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплатиузгодженоїсуми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; 

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. 

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

17.1.8. У разі коли платник податків,активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активибез попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами. 

(Підпункт 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 550-IV (550-15) від 20.02.2003) 

17.1.9. У разі коли платникподатківздійснюєпродаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону. 

17.2. Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

Це правило не застосовується, якщо: 

а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобов'язання; 

б) судом встановлено скоєння злочину посадовимиособами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання. 

17.3. Сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. 

Стаття 18. Списання та розстрочення податкового боргу

18.1. Списання та розстрочення податкового боргу, пов'язані з відміною картотеки 

18.1.1. Списанню з платників податків підлягає податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), який виник станом на 31 грудня 1999 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею. 

18.1.2. Податковий борг, якийвиник у період з 1 січня 2000 року до 1 січня 2001 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею, може бути за бажанням платника податку розстрочений на таких умовах: 

а) розстрочення податкового боргу надається на строк, що не перевищує 60 календарних місяців від місяця виникнення податкового боргу, включаючи такий місяць. У разі існування консолідованого податкового боргу строк розстрочення відраховується від місяця виникнення першої складової такого консолідованого боргу; 

б) основна сума податкового боргу (без пені та штрафних санкцій) підлягає сплаті рівними частками у строки, встановлені цим Законом для квартального податкового періоду, з відстроченням першого платежу на строк, який визначається платником податків, але не може бути більшим двох квартальних податкових періодів, наступних за квартальним періодом, у якому був укладений договір про розстрочення; 

в) розстрочення податкового боргу надається під проценти, розраховані за період, що починається від місяцяукладення договорупро розстрочення та закінчується місяцем погашення розстроченого податкового боргу, виходячи з облікової ставки Національного банку України, діючої на момент сплати чергового квартального платежу. Зазначені проценти нараховуються платником податків, але не сплачуються, крім випадків, визначених підпунктом "д" підпункту 18.1.2 цього пункту; 

г) проценти, нараховані згідно з підпунктом "в" підпункту 18.1.2 цього пункту, списуються у момент остаточного погашення розстроченого податкового боргу; 

д) податковий борг юридичних осіб,визнаних фіктивними відповідно до закону. 

Керівник податкового органу (його заступник) зобов'язаний прийняти рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення, що тягне за собою обов'язок платника податків сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу, а також процентів, нарахованих відповідно до підпункту "в" підпункту 18.1.2 цього пункту на таку розстрочену суму податкового боргу, у разі коли платник податків, який уклав договір про розстрочення, до закінчення дії такого договору: 

накопичує новий податковий борг або не сплачує чергову частку реструктурованогоподаткового боргу протягом двох податкових періодів, наступних за податковим періодом виникнення такого новогоподаткового боргу, або податковим періодом, за який сплачується чергова частка реструктурованого податкового боргу; 

ліквідується; 

виїжджає за кордон на постійне місце проживання (якщо платник податків є фізичною особою); 

визнається неплатоспроможним за зобов'язаннями, іншими ніж податкові. 

Податковий орган не може відмовити платнику податківв укладенні договору про розстрочення його податкового боргу на умовах, визначених цим пунктом, якщо письмове звернення такого платника податків буде надіслано податковому органу протягом 60 календарних днів з дня набрання чинності цією статтею. 

18.1.3. Списанню з платників податків підлягають пеня та штрафні санкції, нараховані на податковий борг, визначений у підпунктах 18.1.1 та 18.1.2 цього пункту, та не сплачені до дня набрання чинності цією статтею, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані у зв'язку з порушенням строків розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності. 

18.1.4. Податковий борг,що виник у період з 1 січня 2001 року до 1 квітня 2001 року, підлягає сплаті у січні - квітні 2001 року відповідно до строків сплати податкових зобов'язань, встановлених цим Законом. 

18.1.5. У разі коли платники податків самостійно виявляють податкові зобов'язання,що виникли у податкових періодах, попередніх податковому періоду, на який припадає набрання чинності цієюстаттею,таздійснюютьїх декларування протягом 60 календарних днів від дня набрання чинності цією статтею, податкові зобов'язання (включаючи пеню) підлягають списанню або розстроченню у порядку, визначеному цією статтею, залежно відчасуїх виникнення. 

18.1.6. Норми цього пункту не поширюються на податковий борг, а також нараховані на його суму пеню та штрафні санкції у разі, колидо дня набрання чинності цією статтею було розпочате кримінальне провадження щодо умисного ухилення осіб від сплати такого податкового боргу. У разі коли у майбутньому обвинувачення особи знімається або не підтримується судом, податковий борг (пеня та штрафні санкції) може бути списано або розстрочено протягом 60 календарних днів змоментузняття(непідтримання)такого обвинувачення. 

18.2. Списання безнадійного податкового боргу 

18.2.1. Підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. 

Під терміном "безнадійний" слід розуміти: 

а) податковий борг платника податків,визнаного у встановленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого небули задоволені у зв'язку з недостатністю активів банкрута; 

б) податковий борг фізичної особи, яка: 

визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством; 

померла, уразі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством; 

понад 720 днів перебуває у розшуку; 

 в) податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом; 

г) податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин)

д) податковий борг юридичних осіб,визнаних фіктивними відповідно до закону; 

У разі коли фізична особа, яка визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, з'являється або фізичну особу, яка перебувала у розшуку понад 720 днів, розшукано, списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню та стягненню у загальному порядку, без дотримання строків позовної давності. 

18.2.2. Органи стягнення відкликають розрахункові документи, які передбачають стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цієї статті. 

18.2.3. Податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу.Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України. 

Стаття 19. Набрання чинності цим Законом та порядок введення його в дію

19.1. Набрання чинності Законом

Цей Закон набирає чинності з 1 квітня 2001 року, за винятком:

статті 18, яка набирає чинності з дня опублікування цього Закону;

статей 6, 8, 9, 14, які набирають чинності з 1 жовтня 2001 року;

пункту 4.3 статті 4, статті 10, які набирають чинності з 1 січня 2002 року. 

19.2. У зв'язку з набранням чинності цим Законом припиняється відповіднодопункту4розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) дія Указу Президента України від 4 березня 1998 року № 167/98 (167/98) "Про заходи щодо підвищення відповідальності зарозрахункизбюджетамита державними цільовими фондами" з дня набрання чинності відповідними статтями цього Закону. 

19.3. Застосування норм цього Закону в перехідний період 

19.3.1. З моменту набрання чинності цим Законом банки не здійснюють облік заборгованості клієнтів, не сплаченої у строк, та не ведуть картотеку, за винятком випадків, коли такі операції здійснюються банками у межах укладених ними цивільно-правових договорів. 

Списання коштів з рахунків платника податків здійснюється банками лише за дорученнями платника або за платіжними вимогами згідно з абзацом третім підпункту 10.1.1 статті 10 цього Закону, а також на підставі виконавчих документів та за визнаними платником претензіями, у тому числі у порядку доарбітражного врегулювання спорів. 

19.3.2. Платіжні документи клієнтів приймаються банками до виконання виключно за наявності достатнього залишку власних коштів на рахунках таких клієнтів. У разі недостатності коштів на рахунках клієнтів платіжні документи повертаються їх виписувачам без виконання. 

19.3.3. Платіжні документи органів стягнення приймаються банками до виконання незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку клієнта та виконуються банком частково у межах наявного залишку власних коштів клієнта - платника таких податків, зборів (обов'язкових платежів), а у невиконаній сумі повертаються стягувачам. 

19.3.4. Неоплачені внаслідок недостатності коштів платіжні документи, у тому числі органів стягнення, які перебували в обліку банків на момент набрання чинності цим Законом, повертаються їх виписувачам без виконання протягом п'яти робочих (банківських) днів з дня набрання чинності цим Законом. 

Контролюючий орган, який отримав такий неоплачений платіжний документ, зобов'язаний надіслати платнику податківподаткове повідомленняпро суму непогашеного податкового зобов'язання, зазначеного у цьому платіжному документі, яка підлягає сплаті протягом строків, визначених статтею 5 цього Закону. 

У разі коли згідно з пунктом 18.1 статті 18 цього Закону таке податкове зобов'язання підлягає списанню повністю або частково, податковеповідомленняненадсилається або надсилається у частковій сумі. 

У разі коли згідно з пунктом 18.1 статті 18 цього Закону таке податкове зобов'язання може бути за бажанням платника податків розстрочене, контролюючий орган надсилає податкове повідомлення після закінчення 60 календарного дня з дня набрання чинності цим Законом, якщо платник податків не скористався правом такого розстрочення. 

З дня набрання чинності цим Законом до дня, наступного за граничним днем сплати податкового зобов'язання, зазначеного у податковому повідомленні, наданого контролюючим органом згідно з цим пунктом, пеня та штрафні санкції на суму такого податкового зобов'язання не нараховуються. 

19.3.5. Длязабезпеченнясталого надходження коштів до бюджетів (державних цільових фондів) протягом перехідного періоду установити, що податкові декларації подаються: 

за податковий(звітний) період за наслідками четвертого кварталу або другого півріччя 2000 року згідно з підпунктом "б" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону - протягом 25 календарних днів, наступних за останнім календарним днем такого кварталу (півріччя); 

за податковий (звітний) період за наслідками 2000 року згідно з підпунктом "в" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4цього Закону - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем такого року. 

У подальшому застосовуються строки подання податкових декларацій, визначені підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону.  

19.3.6. До 1 січня 2005 року діє правило, за яким якщо платник податків відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про визнання такої суми податкового зобов'язання. При цьому обов'язок доведення того, що таке нарахування було зроблено належним чином, покладається на податковий орган.

 

19.4. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 

19.4.1. У статті 112 Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05, 1002-05, 1003-05): 

у частині третій статті цифри "80-1" виключити; 

перше реченнячастиничетвертоїстаттіпісляслова "провадиться" доповнити словом "виключно", а друге речення після слова "розслідуються" доповнити словом "виключно". 

19.4.2. Частинип'яту та шосту статті 100 Арбітражного процесуального кодексу України (1798-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 6, ст. 56; 1997 р., № 25, ст. 171) замінити частинами п'ятою, шостою та сьомою такого змісту: 

"Подання заяви про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядкунаглядуіпринесення протесту прокурором чи його заступником не зупиняють виконавчого провадження, крім випадків, коли рішення, ухвала, постанова арбітражного суду, пов'язані з перерахуванням чи списанням грошових сум, а також примусовим вилученням майна, перевіряються за клопотанням сторони в порядку нагляду, на строк такої перевірки. 

В інших випадках арбітражний суд за клопотанням сторони, відповідного прокурора та його заступника або за своєю ініціативою може зупинити виконавче провадження до закінчення перевірки. 

При зупинці виконавчого провадження у зв'язку із перевіркою рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду арбітражний суд на загальних підставах може вжити заходів до майнового забезпечення позову". 

19.4.3. Статтю 11 Закону України "Про міліцію" (565-12) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 36, ст. 526; 1993 р., № 11, ст. 83; 2000 р., № 27, ст. 213) доповнити частиною такого змісту: 

"При здійсненні заходів із запобігання, виявлення і розкриття злочинів у сфері податкового законодавстваправа, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції". 

19.4.4. У Законі України "Про заставу" (2654-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 47, ст. 642; 1998 р., № 2, ст. 3): 

статтю 13 доповнити частиною такого змісту: 

"Норми цієї статті не поширюються направоподаткової застави, що регулюється податковим законодавством"; 

статтю 15 доповнити частиною такого змісту: 

"Обов'язки зреєстрації та нотаріального посвідчення не поширюються на виникнення та зміну прав податкової застави, що регулюється податковим законодавством". 

19.4.5. Статтю 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12)(ВідомостіВерховноїРадиУкраїни, 1992 р., № 22, ст. 303, № 39, ст. 572) доповнити частиною такого змісту: 

"При виконанні завдань оперативно-розшукової діяльності, пов'язаних з припиненням правопорушень усферіподаткового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції". 

19.4.6. У частині шостій статті 7 Закону України"Про акцизний збірнаалкогольнінапоїтатютюновівироби" (329/95-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 40, ст. 297; 1997 р., № 45, ст. 287; 1999 р., № 4, ст. 34) слова та цифри "щомісячно до 16 числа наступного за звітним місяця" замінити словами "у строки, визначені законом для місячного звітного періоду". 

19.4.7. У Законі України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 15, ст. 84; 1998 р., № 29, ст. 190): 

1) у частині першій статті 11:

в абзацідругомупункту 1 слова "Державною податковою адміністрацією" замінити словами "відповідно до законодавства";

абзац перший пункту 2 після слів "інші фінансово-кредитні установи"доповнитисловами"(упорядку, передбаченому законодавством для розкриття банківської таємниці)";

пункт 5 виключити;

пункти 7, 8, 9 викласти у такій редакції: 

"7) застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом; 

застосовувати до банків або юридичних осіб, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які у встановлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, штрафні санкції у вигляді двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 

8) стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом; 

9) надавативідстроченнятарозстроченняподаткових зобов'язань, вирішувати питання щодо податкового компромісу, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу у порядку, передбаченому законом"; 

абзац другий пункту 11 викласти у такій редакції: 

"на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, винних у відсутності податкового обліку або веденні його з порушенням встановленого порядку,неподанніабо несвоєчасному поданні аудиторських висновків,передбачених законом, а також платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії,вчинені особою,яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за відповідне правопорушення, - від десятидоп'ятнадцятинеоподатковуванихмінімумів доходів громадян"; 

у пункті 14 слова "у необхідних випадках" замінити словами "при проведенні адміністративного арешту"; 

2) статтю 22 викласти у такій редакції: 

"Стаття 22. Права податкової міліції 

Посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на них обов'язків надаються права, передбачені пунктом 1, частиною першою пункту 2, пунктами 3 та 6 статті 11 цього Закону, а також пунктами 1-4, абзацами другим, третім, шостим пункту 5, пунктами 6-12,14, підпунктами "а" і "б" пункту 15 (з урахуванням положень цього Закону, інших законів з питань оподаткування), пунктом 16 із дотриманням правил проведення податкових перевірок, встановлених законодавством, пунктами 17, 19, 23, 24, 25, 27, 28, 30 статті 11, статтями 12-15-1 Закону України "Про міліцію" (565-12). 

19.4.8. У Законі України "Про плату за землю" (2535-12) (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 45, ст. 238): 

частину першу статті 25 викласти у такій редакції: 

"За прострочення встановлених строків сплати податку (стаття 17цьогоЗакону) справляється пеня у розмірах, визначених законом"; 

у статті 26 слова "відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) замінити словами "законами України". 

19.4.9. УЗаконіУкраїни"Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 15, ст. 117; 1999 р., № 40, ст. 361): 

1) у статті 6: 

у частині третій слова "і строки визначені" замінити словом "визначеному", а слова "але не пізніше 15 березня року, наступного за звітним" замінити словами "у строки, визначені законом для річного звітного періоду"; 

у частинах сьомій і восьмій слова "два попередніх роки" замінити словами "три попередніх роки"; 

2) частини другу і третю статті 7 виключити.

 

19.4.10. Частину другу статті 36ЗаконуУкраїни"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 42-43, ст. 378) викласти в такій редакції: 

"2. У разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами статті 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угодизметоюзабезпеченнявідновленняплатоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до арбітражного суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до арбітражного судукалендарнихроків, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мировуугоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника". 

19.4.11. У Законі України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 21, ст. 156; 1997 р., № 51, ст. 305): 

у підпункті 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 слова "передбачені для сплатиподатку"замінитисловами "передбачені законом для відповідного податкового періоду"; 

перше речення абзацу другого пункту 10.2 статті 10 викласти у такій редакції: "Відповідальність платників податку за порушення порядку та строків нарахування та внесення до бюджету податку або порядку звітності, а також порядок оскарження рішень податкових органів визначаються законом з цих питань". 

19.4.12. У Законі України"Прооподаткуванняприбутку підприємств" (334/94-ВР)(Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 27, ст. 181; 1998 р., № 10, ст. 35, № 18, ст. 94): 

1) у пункті 16.4 статті 16: 

в абзаці другому слова "не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом" замінити словами "у строки, визначені законом"; 

в абзаці четвертому слова "у визначені цим пунктом строки" замінитисловами"у строки, визначені законом для річного податкового періоду"; 

2) у статті 20: 

пункт 20.1 доповнити словами "упорядкутарозмірах, визначених законом";

пункти 20.2-20.7 виключити; 

3) пункт 21.2 статті 21 викласти у такій редакції: 

"21.2. Після закінчення встановлених строків сплати податку до бюджетів невнесені суми стягуються з нарахуваннямпені, відповідно до закону". 

19.4.13. У статті 4 Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" (587-14) (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 20-21, ст. 191): 

у частині першій слова "до 15 числа, що настає за звітним місяцем" замінити словами "у строки, визначені закономдля місячного звітного періоду"; 

частину другу викласти у такій редакції: 

"За несвоєчасну сплату збору справляються пеня та штрафи у порядку, визначеному законом". 

19.4.14. У Декреті Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 (13-92) "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 10, ст. 77; 1996 р., № 45, ст. 234; 1998 р., № 30-31, ст. 195): 

(Підпункт 1 підпункту 19.4.14 пункту 19.4 статті 19 втратив чинність на підставі Закону № 889-IV (889-15) від 22.05.2003) 

(Підпункт 2 підпункту 19.4.14 пункту 19.4 статті 19 втратив чинність на підставі Закону № 889-IV (889-15) від 22.05.2003) 

3) у пункті 4 статті 14: 

в абзаці першому слова "щоквартально, у 15-денний строк після закінчення кварталу, подають податковому органу декларації, а після закінчення року - до 1 лютого наступного року" замінити словами "надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом"; 

абзац другий викласти в такій редакції: 

"Громадяни, які одержують інші доходи, подають декларації у строки, визначені законом для місячного звітного періоду, на який припадає дата виникнення джерела доходу. У ній вказується розмір фактичного доходу за перший місяцьтарозмірочікуваного (оціночного) доходу до кінця поточного року. У разі припинення існування джерела доходу протягом року сума одержаних доходів включається до складу декларації за наслідками такого календарного року, яка подається податковому органу у строки,визначені законом"; 

(Підпункт 4 підпункту 19.4.14 пункту 19.4 статті 19 втратив чинність на підставі Закону № 889-IV (889-15) від 22.05.2003)

(Підпункт 5 підпункту 19.4.14 пункту 19.4 статті 19 втратив чинність на підставі Закону № 889-IV (889-15) від 22.05.2003)

(Підпункт 6 підпункту 19.4.14 пункту 19.4 статті 19 втратив чинність на підставі Закону № 889-IV (889-15) від 22.05.2003) 

19.4.15. У Декреті Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 18-92 (18-92) "Про акцизний збір" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 10, ст. 82; 1999 р., № 52, ст. 469): 

частину третю статті 6 викласти у такій редакції: 

"Акцизний збір сплачується до бюджету у строки, визначені відповідним законом. Центральний податковий орган визначає порядок нарахування сум акцизного збору виходячи з норм відповідного закону з питань оподаткування окремим видом акцизного збору"; 

частину другу статті 7 виключити. 

19.4.16. Статтю 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 (7-93) "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113; 1995 р., № 30, ст. 229) викласти в такій редакції: 

"Платники державногомитанесутьвідповідальністьза правильність його стягнення, а також за своєчасність і повноту зарахування до бюджету, передбачену законодавством. 

За несвоєчасне або неповне зарахування державного мита до бюджету справляються пеня та штрафи відповідно до закону". 

19.5. Визнати такими, що втратили чинність: 

1) Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 8-93 (8-93) "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 114; 1994 р., № 20, ст. 120; 1995 р., № 1, ст. 3; 1996 р., № 16, ст. 71; 1997 р., № 9, ст. 78; 2000 р., № 14-15-16, ст. 121); 

2) пункт 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків" (725/97-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 14, ст. 61). 

19.6. Закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону. 

19.7. КабінетуМіністрів України та Національному банку України: 

у тримісячний термін затвердити нормативно-правові акти, що випливають з цього Закону; 

у двомісячний термін подати пропозиції про внесення змін до законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям цього Закону та привести свої рішення у відповідність з нормами цього Закону.  

 Президент України                                                                                                                                               Л.КУЧМА 

 м. Київ,                                                                                                                                21 грудня 2000 року № 2181-III