Постанова Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 822/2394/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2018 року Київ справа № 822/2394/16
адміністративне провадження № К/9901/39672/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді Смілянця Е.С.,

суддів Залімського І.Г., Сушка О.О.

від 23 лютого 2017 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркон»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркон» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідача/Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 червня 2016 року №0000051407 та №0000041407.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на неправомірність застосування Інспекцією штрафу на підставі пункту 5 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) з урахуванням кількості виявлених випадків, оскільки не створюючи в електронній формі на реєстраторі розрахункових операцій (далі - РРО) контрольні стрічки та не передаючи їх відповідними каналами зв'язку суб'єкт господарської діяльності допускає вчинення продовжуваного порушення, за яке штраф повинен бути накладений одноразово, у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 рудня 2016 року в задоволенні позову Товариства відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що фінансова санкція в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлена пунктом 5 статті 17 Закону №265/95-ВР, застосовується до суб'єкта господарювання у разі, якщо ним не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій одну контрольну стрічку. Тому, оскільки позивачем по кожному РРО не було створено в електронній формі 284 контрольних стрічок за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2016 року, то контролюючий орган, за висновком суду, правомірно нарахував до сплати 48280 грн. (170 грн. х 284 випадок нестворення контрольних стрічок). На думку суду, позивач вчинив не продовжуване, а ряд тотожних правопорушень, кожне з яких є юридично закінченим з часу невчинення суб'єктом господарювання відповідної дії.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 рудня 2016 року та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 08 червня 2016 року №0000041407 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 24820 грн., а №0000051407 в частині застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 23120 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що у разі нерозрукування або нестворення в електронній формі на РРО контрольних стрічок суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, за яке відповідно до пункту 5 статті 17 Закону №265/95-ВР застосуванню підлягає лише одна фінансова санкція в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (170,00 грн.) незалежно від кількості випадків нестворення в електронній формі та непередання по дротових та бездротових каналах зв'язку контрольних стрічок.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 5 статті 17 Закону №265/95-ВР, оскільки, на думку відповідача, даною нормою передбачена відповідальність за кожну нестворену в електронній формі «контрольну стрічку», а не «контрольні стрічки», що свідчить про законність застосування до позивача заходів відповідальності за кожен окремий факт нестворення контрольної стрічки.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією за результатами проведеної фактичної перевірки господарської одиниці Товариства (АЗС №1) складено акт від 26 травня 2016 року №0067/22/01/14/23828569, яким встановлено, що позивачем використовувався РРО MINI 500.01 АЗС заводський №ПН 54103086, фіскальний номер 2218004106, який не створював контрольну стрічку в електронній формі, тобто не було можливості передавати електронні копії розрахункових документів з 01 січня 2016 року. Встановлено, що за період з 01 січня 2016 року по 26 травня 2016 року не створено в електронній формі контрольні стрічки та не передано по дротових або бездротових каналах зв'язку у загальній кількості 147 контрольних стрічок, чим порушено пункти 7, 10 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Окрім того за результатами проведеної фактичної перевірки господарської одиниці Товариства (АЗС №3) складено акт від 31 травня 2016 року №0070/22/01/14/23828569, яким встановлено, що позивачем використовувався РРО MINI 500.01 АЗС заводський №ПН 54103068, фіскальний номер 2218004108, який не створював контрольну стрічку в електронній формі, тобто не було можливості передавати електронні копії розрахункових документів з 01 січня 2016 року. Встановлено, що за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2016 року не створено в електронній формі контрольні стрічки та не передано по дротових або бездротових каналах зв'язку у загальній кількості 137 контрольних стрічок, чим порушено пункти 7, 10 статті 3 Закону №265/95-ВР.

На підставі вказаних актів перевірки відповідачем 08 червня 2016 року винесено податкові повідомлення-рішення: №0000041407, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 24990 грн. (147 х 170); №0000051407, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23290 грн. (137 х 170).

Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 7, 10 статті 3 Закону №265/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин у 2016 році) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: подавати до органів доходів і зборів звітність, пов'язану із застосуванням РРО та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку; друкувати або створювати в електронній формі на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

За визначенням, наведеним у абзаці двадцять сьомому статті 2 Закону №265/95-ВР, контрольна стрічка - це копії розрахункових документів послідовно сформованих реєстратором розрахункових операцій, що надруковані або створені в електронній формі таким реєстратором, а також копії фіскальних звітних чеків у разі створення контрольної стрічки в електронній формі.

Згідно з пунктом 5 статті 17 цього Закону у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на РРО, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі, до суб'єктів господарювання застосовується фінансова санкція у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами господарювання вимоги закону друкувати або створювати в електронній формі на РРО контрольні стрічки.

Враховуючи, що вирішення питання про характер порушення суттєво впливає на порядок застосування санкцій, Верховний Суд виходить з такого.

Закон №265/95-ВР не містить визначення понять видів порушень, за які встановлює відповідальність у вигляді застосування фінансових санкцій до суб'єктів господарювання, і не розкриває їх змісту. Проте в теорії адміністративного права розрізняють продовжувані і триваючі адміністративні правопорушення.

Так, продовжуваним адміністративним проступком називають ряд ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово з однаковою метою, формою вини, тими ж суб'єктами, засобами дії і які складають у сукупності єдине правопорушення.

Натомість триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Як наслідок, не виконуючи протягом певного періоду обов'язок друкувати або створювати в електронній формі контрольні стрічки, суб'єкт господарювання вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи ці стрічки протягом встановленого строку - триваюче.

Оскільки згідно із статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 5 статті 17 Закону №265/95-ВР, відповідний орган доходів і зборів може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання друку або створення в електронній формі на РРО контрольної стрічки.

За таких обставин висновок апеляційного суду у справі, що розглядається, про правомірність податкових повідомлень-рішень лише в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170 грн. ґрунтується на правильному застосуванні вказаних норм матеріального права.

Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С.С. Пасічник

І.А. Васильєва, В.П. Юрченко ,