Застосування пункту 36 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України

15 Червня 2016
Аа Аа

Державна фіскальна служба України (далі – ДФС України) у своєму Листі від 25.05.2016 року № 11351/6/99-99-15-03-02-15 надала роз’яснення щодо пункту 36 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

Зокрема, ДФС України було зазначено, що відповідно до пункту 36 підрозділу 2 розділу XX ПК України платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, придбаних до 1 липня 2015 року, що не були включені до складу податкового кредиту до 1 липня 2015 року при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких до 1 липня 2015 року були визначені податкові зобов'язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу у редакції, що діяла до 31 січня 2015 року, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися після 1 липня 2015 року повністю або частково в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі у разі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

Далі контролюючий орган вказує, що пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що для покупця товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) платником податку, який здійснює операції з постачання таких товарів/послуг. Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами – виходячи з вартості їх придбання.

На підставі вищезазначеного ДФС України дійшла висновку, що платник ПДВ, згідно з пунктом 36 підрозділу 2 розділу XX ПК України, може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у вартості необоротних активів, придбаних до 1 липня 2015 року, що не були включені до складу податкового кредиту до 1 липня 2015 року при придбанні або виготовленні таких необоротних активів, виходячи з їх залишкової вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого такі необоротні активи почали використовуватись в оподатковуваних операціях (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за наявності податкової накладної, складеної за операцією з постачання таких необоротних активів, зареєстрованої в ЄРПН.

На нашу думку, хоча у висновок ДФС України і вкладена певна логіка, проте контролюючим органом звужено розуміється положення пункту 36 підрозділу 2 розділу XX ПК України, оскільки ПК України для його застосування не вимагає наявності зареєстрованої податкової накладної, складеної за операцією з постачання таких необоротних активів. Так,  відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ. Проте, хоча контролюючі органи й вважають податкову накладну первинним документом, у судовій практиці такий висновок часто спростовується. Наприклад, у постанові Вищого господарського суду України від 13.11.2012 року у справі № 1/234/09-НР судом у мотивувальній частині рішення було зазначено наступне: «Водночас, помилковим є висновок суду попередньої інстанції стосовно того, що надані позивачем податкові накладні підтверджують вартість та кількість поставленого останнім товару на користь ФОП Парфьонова Є.А. за спірний період, оскільки відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податковими накладними є податкові документи, які одночасно відображаються у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця і як вірно зазначає відповідач у касаційній скарзі податкові накладні складаються в односторонньому порядку та не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Як висновок ДФС України зазначає, що факт поставки необоронних активів підтверджується зареєстрованими податковими накладними, і саме така реєстрація є підставою для застосування пункту 36 підрозділу 2 розділу XX ПК України, є спірним. 

Попередня стаття Наступна стаття
comments powered by HyperComments