Заробітна плата може визначатися у гривні із зазначенням еквівалента суми в іноземній валюті, - ВС

Своєю постановою від 26 червня 2019 року у справі №761/21776/16-ц Верховний суд (далі - ВС, Суд) встановив, що сторони трудового договору (як у первісній редакції, так і з урахуванням додаткової угоди) можуть визначити розмір заробітної плати  особи у гривні із зазначенням еквівалента суми в іноземній валюті і це не буде суперечити статтям 192, 533 ЦК України.

Обставини справи №761/21776/16-ц полягали у тому, що особа звернулася до суду із позовом до суб’єкта господарювання (у якому працювала на посаді заступник директора) про стягнення заробітної плати. Втім суд першої інстанції позов залишив без розгляду. Під час розгляду справи товариство подало зустрічний позов до особи про визнання недійсною додаткової угоди до трудового договору, якою було передбачено, що заступнику директора щомісяця виплачується за рахунок коштів товариства заробітна плата в розмірі 6 500 Євро після відрахування всіх належних податків та платежів, що виплачується в національній валюті України - гривні, відповідно до готівкового курсу продажу грн/євро станом на фактичну дату виплати, та вважає цю угоду такою, що суперечить нормам ст.192 та 533 ЦК України та трудового законодавства. Товариство також просило суд визнати, що розмір заробітної плати особи становить щомісяця 82 408,00  грн з урахуванням податків і зборів.

Судом першої інстанції у задоволенні позову товариство відмовлено. Рішенням апеляційної інстанції рішення суду попередньої інстанції залишено без змін.

Нагадаємо, що згідно із статтею 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Виходячи із тлумачення норм ст. 533 ЦК України, можна дійти висновку, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, однак, частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Таким чином, ВС дійшов висновку, що закон передбачає обов`язковість здійснення платежів на території України в національній валюті,  однак  не містить заборони на використання в розрахунках розміру грошових зобов`язань іноземної валюти або інших розрахункових величин.

Крім того Суд зауважив, що встановлені у справі обставини свідчать про те, що трудовий договір відповідача у первісній редакції (яку позивач визнає) передбачає застосування обмінного курсу євро на день платежу при визначенні розміру заробітної плати особи, що підлягає сплаті у гривні, у зв'язку з чим заробітна плата заступника директора товариства мала відповідати за розміром еквіваленту 7 872 євро 05 євроцентів у гривні на дату виплати. Оспорюваною умовою додаткової угоди вказаний розмір зменшено до еквіваленту 6 500 євро у гривні.

Таким чином, сторони трудового договору (як у первісній редакції, так і з урахуванням додаткової угоди) визначили розмір заробітної плати  особи у гривні із зазначенням еквівалента суми в іноземній валюті, що не суперечить статтям 192, 533 ЦК України.

Крім того, Суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що виконання положень додаткової угоди спонукає товариство порушувати норми ПК України та зобов`язує сплачувати штрафні санкції, оскільки алгоритм нарахування заробітної плати заступнику директора після укладення додаткової угоди не змінився - протягом усього періоду трудових відносин між сторонами при визначенні розміру заробітної плати, що підлягає сплаті у гривні, підлягав застосуванню обмінний курс євро на день платежу.

Попередня стаття Наступна стаття
comments powered by HyperComments

Останні новини: