ВС щодо строків проведення перевірок

Верховний Суд (далі – Суд, ВС) у постанові від 30 жовтня 2018 року №820/4312/17 розглянув питання проведення перевірок контролюючими органами, підставами для яких є ненадання відповіді на запит щодо інформації з декларації, що подана відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII.

Відповідно до обставин справи контролюючим органом було проведено позапланову невиїзну податкову перевірку на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – ПК УКраїни), оскільки платником податків на запит контролюючого органу  не було надано письмові пояснення та їх документальні підтвердження.  Предметом перевірки була інформація у декларації за 2015 рік, подана позивачем відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». За наслідками перевірки платникові було донараховано податкове зобов'язання з ПДФО, військовий збір та штрафні санкції за неподачу податкової декларації. Висновок контролюючого органу про порушення позивачем зазначених законодавчих норм мотивовано невідповідністю між задекларованими витратами позивача та одержаними ним доходами за період 1998-2015 роки, різниця між якими склала 10 000 000,00 грн.

Платник податків, позицію якого підтримали суди попередніх інстанцій, зазначав, що перевірка проводилась за межами податкового періоду.

Верховний Суд, розглядаючи справу, вказав на необхідність застосування строків давності, передбачених статтею 102 ПК України. Зокрема, відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше – за днем її фактичного подання.

Суд зазначив, що у випадку невизначення контролюючим органом протягом зазначеного строку суми грошових зобов'язань платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

         Таким чином, Суд дійшов висновку, що контролюючий орган під час проведення перевірки та складення акта перевірки вийшов за межі перевірки та відомостей про майно та доходи позивача, які були отримані платником поза межами періоду, що перевірявся, а саме з 1998 по 2015 рік.

Попередня стаття Наступна стаття
comments powered by HyperComments