Щодо особливостей оподаткування страхових внесків

25 Травня 2016
Аа Аа

Своїм Листом від 12.05.2016 року № 10396/6/99-99-13-02-03-14 ДФС України повідомила про особливості нарахування єдиного внеску на суми за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного страхування.

Так, якщо роботодавцем сплачуються суми страхових внесків за договорами довгострокового страхування життя, податківці наполягають на необхідності нарахування ЄСВ з таких внесків. Обґрунтовується така позиція тим, що пунктом 2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати № 5 (далі – Інструкція № 5), такі внески прямо визначені як такі, що відносяться до заробітної плати, а отже, включаються до фонду оплати праці і тому являють собою базу нарахування єдиного соціального внеску.

Однак, внески за договорами пенсійного страхування, що сплачуються підприємствами, заробітною платою не є. До такого висновку податківці приходять, враховуючи положення пункту 3.5 Інструкції № 5. Саме тому, у разі сплати підприємствами на користь працівників сум внесків за договорами пенсійного страхування працівників і членів їх сімей, ЄСВ сплачувати не потрібно.

Зазначимо, що така позиція контролюючих органів є повною мірою обґрунтованою з точки зору діючого законодавства України.

Окрім того, сума страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум або пенсійних виплат, що сплачуються платнику податку за договорами довгострокового страхування життя (у тому числі за договорами страхування довічних пенсій) та недержавного пенсійного забезпечення, за договорами пенсійного вкладу, договорами довірчого управління, укладеними з учасниками фондів банківського управління є об’єктом оподаткування ПДФО, відповідно до підпункту 164.2.15 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Даний об’єкт оподаткування передбачає особливий порядок утримання ПДФО податковим агентом, визначений підпунктом 170.8.2 пункту 170.8 статті 170 ПК України.

Так, за ставкою 18 % податковий агент зобов’язаний утримати і сплати лише 60 % суми

·         одноразової страхової виплати за договором довгострокового страхування життя у разі досягнення застрахованою особою певного віку, обумовленого у такому страховому договорі, чи її доживання до закінчення строку такого договору;

·         одноразової страхової виплати за договором страхування довічних пенсій;

·         виплати пенсії на визначений строк, що проводиться з недержавного пенсійного фонду учаснику фонду;

·         регулярних та послідовних виплат (ануїтетів) за договором довгострокового страхування життя, пенсійних виплат за договором пенсійного вкладу, пенсійних та цільових виплат учасника фонду банківського управління, виплат довічної пенсії (довічні ануїтети).

Повну суму податку за ставкою 18 % слід утримати податковому агенту із таких доходів платника:

·         викупної суми у разі дострокового розірвання страхувальником договору довгострокового страхування життя;

·         суми коштів, з якої не було утримано (сплачено) податок та яка виплачується вкладнику з його пенсійного вкладу або рахунка учасника фонду банківського управління у зв'язку з достроковим розірванням договору пенсійного вкладу, договору довірчого управління, договору недержавного пенсійного забезпечення.

Крім того, платник податку, відповідно до підпункту 166.3.5 пункту 166.3 статті 166 ПК України, має право зменшити оподаткований дохід за наслідками звітного податкового року на суму фактично здійснених протягом звітного року витрат на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом такого платника податку.

ПК України закріплює, що сума таких витрат не може перевищувати у розрахунку за кожний повний чи неповний місяць звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування, 1930 гривень (станом на 2016 рік).

Такі витрати повинні бути підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами – квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача), та у яких зазначено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Попередня стаття Наступна стаття
comments powered by HyperComments