Пропозиції щодо мінімального розміру орендної плати за землю для учасників АТО (за законопроектом № 4042а від 21.07.2016 р.)

Проектом Закону про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПК України) № 4042а від 21.07.2016 р. передбачається:

  • Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, річна сума платежу орендної плати для учасників бойових дій, визначених п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що беруть або брали участь у антитерористичній операції протягом звітного періоду (календарного року), встановлюється на рівні 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

 

Тобто законодавці пропонують встановити фіксовану мінімальну ставку орендної плати за землі державної та комунальної власності для визначеної у законопроекті категорії осіб розміром 3 відсотки від нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки.

 

Висновки:

1. Відповідно до положень статті 30 ПК України встановлення зниженої ставки податку та збору є одним зі шляхів надання податкової пільги. При цьому, відповідно до статті 103 БК України надання державою податкових пільг, які зменшують доходи місцевих бюджетів, має супроводжуватись наданням додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію відповідних втрат доходів місцевих бюджетів. Тобто зменшення надходжень від сплати орендної плати спричинить додатковий тиск на Державний бюджет України. Зважаючи на це, фінансово-економічне обґрунтування доцільності прийняття законопроекту його авторами, відповідно до якого реалізація законопроекту не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України, ставиться під сумнів.

 

2. ПК України на даний момент не передбачає для платників орендної плати за землі державної та комунальної власності можливості встановлення будь-яких податкових пільг. При цьому одним із аргументів за прийняття даного законопроекту автори зазначили неможливість військовослужбовців обробляти землю у зв’язку із їх безпосереднім перебуванням на фронті. Проте фактична неможливість обробітку землі для інших категорій платників не буде розглядатися як підстава зменшення для них податкового зобов’язання, хоча це матиме однаковий негативний економічний ефект для користувачів будь-якої категорії. Таким чином доцільно також закріпити і можливість встановлення пільг для інших категорій платників при фактичній неможливості обробітку ними земельних ділянок задля забезпечення єдиного підходу до всіх платників податків.

 

3. Орендна плата за землі державної та комунальної власності є місцевим податком. Відповідно до пункту 12.4 ПК України до повноважень місцевих рад щодо податків та зборів належить також питання надання податкових пільг. Зважаючи на місцевий статус даного податку, врегулювання питання надання податкових пільг має узгоджуватись, насамперед, з інтересами територіальних громад, адже надходження від сплати орендної плати є зваженим та надійним джерелом наповнення місцевих бюджетів. 

 

4. Варто звернути увагу і на можливий особливий порядок виконання податкового обов’язку особами, що під час звітного податкового періоду перебувають у зоні проведення АТО. Так, згідно із пунктом 286.5 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку. Відповідно податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Проте в силу перебування платника податку в зоні АТО може виникнути ситуація, коли виконання податкового обов’язку є фактично неможливим. У зв’язку з цим, пропонуючи закріпити в ПК України пільгову категорію платників орендної плати, задля уникнення застосування до них штрафних санкцій через неналежне виконання податкового обов’язку, паралельно необхідно передбачити і можливий особливий порядок його виконання.

 

5. Прийняття цього законопроекту спричинить порушення принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, що передбачає неможливість внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніше, як за 6 місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Автори ж законопроекту передбачили набрання ним чинності з наступного дня після його опублікування. Неврахування законодавцями строків внесення змін до податкового законодавства є порушенням не тільки норм національного законодавства, а й ігноруванням практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував на необхідність дотримання законодавцями засади визначеності законодавства, тобто забезпечення його доступності, якості, передбачуваності та відповідності законним соціальним очікуванням громадян.

 

Попередня стаття Наступна стаття
comments powered by HyperComments