При оцінці податкових наслідків госпоперацій суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальної наявності первинних документів

Спори щодо реальності господарських операцій існували, напевне, завжди.  Розуміння «нереальності» операції є еволюційним, й за час свого існування змінювались як правові підходи до її вирішення, так й ключові фрази для її пояснення. Такими були: «нікчемні правочини», «безтоварні господарські операції», «фіктивність» контрагента, а останній хвилі спорів властива фраза «нереальні господарські операції».

03 вересня 2019 року Верховним Судом за результатами розгляду справи № 810/611/14-а було ухвалено постанову в черговому спорі про реальність господарської операції. Особливість цього рішення в тому, що ВС проаналізував які первинні документи можуть підтверджувати виконання спірних господарських операцій в конкретних правовідносинах (будівельно-ремонтних роботах).

Позиція платника податку, якою обґрунтовувалось формування податкового кредиту за результатами будівельно-ремонтних робіт спиралась на належно оформлених первинних документах: актах здачі здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківських виписках виписки, податкових та видаткових накладних, рахунках-фактур.

Однак, розглядаючи спірні правовідносини, ВС вказав, що надані документи «не розкривають змісту наданих послуг, оскільки не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, не містять інформації про хід виконання спірних операцій, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності платника».

Слід зазначити, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Однак критерієм для правомірності формування податкового обліку є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що господарські операції фактично здійснено та спрямовано на отримання доходу.

Натомість, належними документами, для підтвердження виконання спірних господарських позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником послуг з проведення будівельно-ремонтних робіт та про результат виконання таких у вигляді довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, кошторисів, проектної документації, календарного графіка виконання робіт тощо.

У підсумку, суди, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам. З урахуванням доводів податкового органу суд повинен фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв’язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Попередня стаття Наступна стаття
comments powered by HyperComments