Правова природа санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки: позиція ВС

Аа Аа

15 листопада 2018 року Верховний Суд (далі – ВС) виніс рішення у справі № 817/712/17 щодо строків застосування штрафних санкцій за неоприбуткування готівки в касі підприємства, передбачених ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (далі – Указ № 436/95).

В даній справі ВС роз’яснив правову природу санкцій, передбачених Указом № 436/95.

Звернімося до фактичних обставин справи.

Контролюючим органом було проведено позапланову виїзну перевірку платника податків щодо дотримання правил проведення касових операцій за період 2014-2017 рр., за результатами якої встановлено порушення правил оприбуткування готівки у вересні 2014 року, а саме: неоприбуткування готівки в касі підприємства та видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів.  Зважаючи на висновки, викладені в акті перевірки, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій на підставі ст. 1 Указу № 436/95.

Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправним та скасувати вказане податкове повідомлення-рішення. Обґрунтовуючи позовні вимоги, платник податку зазначав, що контролюючим органом було порушено граничні строки застосування штрафних санкцій, встановлені ст.250 Господарського кодексу України (далі – ГК України), а саме протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через 1 рік з дня порушення.

Водночас контролюючий орган наполягав, що дія частини першої статті 250 ГК України станом на час виникнення спірних правовідносин не поширюються на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначено Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (відтак, штраф може бути застосовано з урахуванням строків давності, передбачених Податковим кодексом України, тобто протягом 3 років).

Суди першої та апеляційної інстанції погодилися з доводами платника, визнаючи, що контролюючий орган застосував до платника штраф з порушенням визначеного у статті 250 ГК України річного строку.

Однак ВС не погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій та став на бік контролюючого органу. Так, ВС дійшов висновку, що на санкції, передбачені Указом № 436/95 не поширюються строки, встановлені ст. 250 ГК України.

Слід зробити ремарку про те, що частина перша ст. 250 ГК України передбачає, що адміністративно-господарські     санкції    можуть    бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом  шести  місяців  з дня  виявлення  порушення,  але  не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими  актами  правил здійснення господарської діяльності,  крім випадків,  передбачених законом.

При цьому лише з початку 2011 року цю статтю було доповнено частиною другою, згідно з якою «дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і  порядок  стягнення  яких  визначені Податковим кодексом України та іншими  законами,  контроль  за  дотриманням  яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи».

Тобто з 2011 зі сфери дії ст. 250 ГК України було виведено штрафні санкції, розмір і  порядок  стягнення  яких  визначені Податковим кодексом України та іншими  законами.

Однак у своїх твердженнях ВС наголосив, що це стосується і санкцій, передбачених Указом № 436/95.

Відтак, звернемо увагу на аргументацію ВС.

ВС: «Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 250 Господарського кодексу України до спірних правовідносин.

Між Верховною Радою України та Президентом України 08.06.1995 був прийнятий Конституційний Договір № 1к/95-ВР про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 25 цього Конституційного Договору Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Президент України видав Указ від 12.06.1995 № 436/95, яким врегулював питання відповідальності суб'єктів господарювання за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Податковий кодексу України визначає вичерпний перелік порушень, за які передбачено штрафні санкції, серед яких відсутнє таке порушення як не оприбуткування готівки в касі підприємства та видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів та відсутня відповідальність за це.

Водночас зазначене питання прямо врегульоване в Указі № 436/95.

Окрім того, незважаючи на зміни, які в подальшому вносились до Указу № 436/95, правове регулювання відповідальності за вказані порушення не змінилося.

Таким чином, відносини стосовно відповідальності суб'єктів господарювання за такі порушення як неоприбуткування готівки в касі підприємства та видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів не врегульовані Податковим кодексом України, прийнятим у часі пізніше, ніж видано Указ № 436/95. На час виникнення спірних відносин не було прийнято й будь-яких інших законів, сфера дії яких би охоплювала такі відносини. Тому, до суб'єктів господарювання за порушення норм з регулювання обігу готівки на час виникнення спірних правовідносин контролюючі органи вправі застосувати відповідальність, встановлену в Указі № 436/95.

У частині першій статті 250 Господарського кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2011) було установлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Законом України  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 № 2756-VI (набрав чинності з 01.01.2011) доповнено статтю 250 Господарського кодексу України частиною другою, згідно з якою зі сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначаються Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Таким чином, з 01.01.2011 санкції за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, не належать до адміністративно-господарських санкцій, застосування яких було б можливим лише в межах строків, встановлених статтею 250 зазначеного Кодексу, тобто не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення. Це саме стосується і санкцій, які передбачені Указом № 436/95.

Суди попередніх інстанцій порушили зазначену норму матеріального права, оскільки безпідставно поширили на спірні правовідносини частини першу статті 250 Господарського кодексу України і не застосували частину другу цієї статті, в результаті чого дійшли помилкових висновків про те, що контролюючий орган не мав право застосувати до суб'єкта господарювання, який допустив порушення норм з регулювання обігу готівки у період, що перевірявся, штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки після спливу одного року з дня вчинення порушення…».

Однак з приводу позиції ВС слід зауважити наступне.

Дійсно, у Конституційному Договорі про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні було закріплено право Президента України видавати укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів. Однак  не було закріплено, що ці укази «мають силу закону».

1 січня 2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, у п. 113.3 ст. 113 якого було визначено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Також п. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України передбачає, що фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється і застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами.

Тобто порушення податкового законодавства може описуватися у законодавстві (не тільки у законах, а й у підзаконних актах, зокрема, указах Президента), а відповідальність (штрафні санкції) можуть визначатися лише законами (що загалом ставить під сумнів застосування відповідальності на підставі норм Указу № 436/95).

Варто ще раз акцентувати, що в ч. 2 ст. 250 ГК України зазначається, що строк застосування штрафів в 1 рік не поширюється на випадки, коли штрафи встановлені «іншими законами». Указ, у свою чергу, не є законом.

Відтак, позицію ВС можна вважати спірною. Варто при цьому також наголосити, що рішенням в аналізованій справі ВС відійшов від правової позиції Верховного Суду України, висловлюваної ним у постановах від 13.02.2007 № 21-713во06, 15.09.2009 № 21-558во09, 27.05.2014 № 21-126а14, 04.11.2014 №21-466а14.

Попередня стаття Наступна стаття
comments powered by HyperComments

Останні новини:

Фізичною особою отримано доходи від іншої фізособи: що з оподаткуванням ПДФО?

23 Вересня 2019

Здійснено поділ приміщення на декілька об’єктів (магазин, перукарня): як відобразити у повідомленні за ф. №20-ОПП?

23 Вересня 2019

Заповнення розділів «Відомості про особу, яка бере участь у КО» та «Відомості про КО» Додатка до Звіту про контрольовані операції

23 Вересня 2019

Сільські ради об’єднали в ОТГ: ставка для сплати земельного податку

23 Вересня 2019

Оподаткування ПДВ операцій з постачання та імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів

23 Вересня 2019

За яких умов чоловік може скористатись правом на податкову знижку на оплату допоміжних репродуктивних технологій, якщо дружина не працює?

23 Вересня 2019

В Електронному кабінеті надано доступ до сформованих податкових повідомлень-рішень для фізосіб

23 Вересня 2019

Сума допомоги на поховання не є базою для нарахування єдиного внеску

23 Вересня 2019