Позапланові перевірки за ухвалою слідчого судді: позиція ВС

23 травня 2018 року Велика Палата Верховного Суду задовольнила касаційну скаргу суб’єкта господарювання щодо ухвал слідчих суддів про призначення позапланових перевірок, в тому числі податкових, в рамках кримінального провадження (справи № 237/1459/17 та № 243/6674/17-к).

Так, суди розглядали питання щодо:

1. – чи наділені  слідчі судді повноваженнями виносити ухвали про призначення позапланових перевірок в рамках кримінального провадження;

2. – чи підлягають такі ухвали апеляційному оскарженню.

З яких правових висновків виходили суди першої та апеляційної інстанції.

Слідчий суддя першої інстанції задовольнив клопотання прокурора про призначення та проведення позапланової перевірки за матеріалами досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, так суд виходив із того, що перевірка у кримінальному провадженні не є заходом забезпечення кримінального провадження, в розумінні, визначеному в розділі ІІ Кримінально-процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI (надалі – КПК України), а є законним способом збирання стороною обвинувачення доказів відповідно до частини 2 статті 93 КПК України.

Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою суб’єкта господарювання на вищевказану ухвалу слідчого судді. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні підстави для відкриття апеляційного провадження, оскільки за чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено оскарження у апеляційному порядку ухвали слідчого судді за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на проведення позапланової перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності, і частиною 4 статті 399 КПК України визначено не право, а обов'язок суду апеляційної інстанції відмовити у відкритті провадження. Також апеляційний суд зазначив, що законом встановлено чіткий перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню, і це не надає можливості діяти вибірково щодо кожного конкретного випадку.

Що сказала Велика Палата Верховного Суду.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII).

Законність і обґрунтованість рішень слідчого судді, прийнятих на досудовому розслідуванні, може бути забезпечена можливістю їх оскарження в апеляційному порядку. Тому передбачене Главою 26 КПК України право на оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування є важливою гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження і процесуальним інструментом виправлення судової помилки на цьому етапі кримінального провадження та відповідає його завданням, передбаченим ст. 2 КПК України.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що не може підтримати правозастосування, яке застосували суди першої та апеляційної інстанції і вважає, що у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилає положення частини 3 статті 309 КПК України, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи частини 4 статті 399 КПК України. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі пункту 17 частини 1 статті 7 та частини 1 статті 24 КПК України, які його гарантують.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду погодилась з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 12 жовтня 2017 року № 5-142кс(15)17.

Оскільки слідчий суддя прийняв рішення, яке не передбачено КПК України, суду апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження належало виходити з приписів статті 9 КПК України, яка розкриває принцип законності кримінального провадження та в частині 6 установлює, що коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього Кодексу. Однією з таких засад                  є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (пункт 17 частини 1 статті 7 КПК України), а її зміст розкрито у статті 24 КПК України, згідно з частиною 1 якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, зокрема, суду, слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України.

Виходячи з викладеного, Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо слідчий суддя, призначивши позапланову перевірку підприємства, постановив ухвалу, яку не передбачено жодною нормою кримінального процесуального закону, а отже оскарження цієї ухвали й розгляд скарги в апеляційному порядку має відбуватися згідно із загальними засадами кримінального провадження, передбаченими статтею 7 КПК України.

Яке значення має дане рішення для платників податків?

Аналізуючи дане рішення Верховної Палати Верховного Суду можна дійти висновку, що суд не в повному обсязі відповів на питання щодо законності призначення позапланових перевірок, в тому числі податкових, в рамках кримінального провадження. Суд фактично вказав лише на те, що суб’єкти господарювання наділені правом оскаржувати такі ухвали слідчого судді щодо призначення позапланових перевірок в порядку апеляційного оскарження. А щодо законності призначення таких перевірок лише зазначив, що у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності.

Попередня стаття Наступна стаття