Погляди ВС на те, що може вважатися спором про право

У свої нещодавніх рішеннях ВС висловив позиції з приводу того, що може вказувати на наявність спору про право між платником податку та податковим органом (та відповідно перешкоджати застосуванню скороченого провадження).

Позиції ВС можна вважати досить суперечливими.

Недопуск до перевірки – спір про право

Так, у постанові від 27.08.2018 у справі № 821/1613/16 ВС визнав, що недопущення посадових осіб контролюючого органу до вчинення дій з продовження проведення перевірки можна вважати вираженням незгоди платника податку, яка свідчить про наявність спору про право.

Так, відповідно до обставин справи, податковий орган звернувся до суду з поданням до приватного акціонерного товариства про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків. Суд першої інстанції своєю ухвалою закрив провадження у справі. Апеляційний адміністративний суд залишив ухвалу суду першої інстанції без змін. Суди відмовили у розгляді подання за правилами скороченого провадження, оскільки ними було встановлено існування спору про право (спір щодо права вчинення податковим органом дій з продовження проведення перевірки у зв'язку з відсутністю в наказі на її проведення чіткої дати початку та закінчення проведення перевірки). ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій.

ВС: «Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

При цьому Кодекс адміністративного судочинства України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для звернення до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна слугувало недопущення посадових осіб контролюючого органу до вчинення дій з продовження проведення перевірки, яку було розпочато згідно з наказом та до проведення якої платник допускав перевіряючих ...

У даній справі судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами наявний спір щодо права вчинення податковим органом дій з продовження проведення перевірки на підставі наказу, у зв'язку з відсутністю в ньому чіткої дати початку та закінчення проведення перевірки.

Наявність спірних обставин щодо початку перебігу строку перевірки відповідно до статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з поданням) позбавляє суд можливості розглянути подання за правилами скороченого провадження.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо наявності підстав для закриття провадження у цій справі, у зв'язку з існуванням спору про право, ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права».

Скарга на дії посадових осіб податкового органу щодо проведення перевірки – не спір про право

Водночас досить резонансною можна вважати позицію ВС, висловлену ним у постанові від 28.08.2018 у справі № 804/19780/14.

Так, Суд ствердив, що скарга на дії посадових осіб податкового органу щодо проведення перевірки в порядку досудового (адміністративного) оскарження не повинна  розумітись як підтвердження існування спору про право. Натомість оскарження наказу про проведення перевірки, дій податкового органу щодо її проведення є по суті лише запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідним поданням, та не є спором про право, а отже і підставою для закриття провадження.

ВС: «Частиною четвертою статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України  (в редакції чинній на час звернення із поданням) суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання в разі, якщо, зокрема, із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті цієї норми має місце в разі, якщо предметом спору є  правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для  застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, під спором про право необхідно розуміти оскарження до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт  94.11  статті  94 Податкового  кодексу  України), оскарження податкового повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що обумовило звернення податкового органу з поданням у порядку особливого провадження тощо.

Помилковою є позиція суду апеляційної інстанції відносно того, що скарга на дії посадових осіб податкового органу щодо проведення перевірки в порядку досудового (адміністративного) оскарження має розумітись як спір про право. Оскарження наказу про проведення перевірки, дій податкового органу щодо її проведення є по суті запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідним поданням, не є спором про право, а отже і підставою для закриття провадження».

 

 

 

Попередня стаття Наступна стаття
comments powered by HyperComments