Податок на виведений капітал: що пропонують?

6 липня на сайті Верховної Ради України з’явився текст проекту Закону про внесення змін до Податкового кодексу України (№8557) щодо податку на виведений капітал. Законопроектом передбачена концептуальна зміна корпоративного оподаткування в України – замість обкладення податком прибутку, визначеного шляхом коригування фінансового результату (а він розраховується за даними фінансової звітності) на різниці, вказані в Податковому кодексі України (далі — ПК України), пропонується впровадити модель оподаткування прибутків тоді, коли вони виводяться з обороту і не використовуються для реінвестування у бізнес.

У пояснювальній записці до законопроекту, ініціатором якого є Президент України, зазначається, що введення нових правил оподаткування дозволить спростити ведення бізнесу, скоротити витрати платників податків на виконання податкового обов'язку, впровадити ефективні механізми адміністрування податку контролюючими органами із застосуванням автоматизованого аналізу податкової інформації та інтелектуальної перевірки з використанням інформаційних технологій, запобігати заниженню бази оподаткування та ухиленню від оподаткування в Україні та, як наслідок, забезпечить підвищення рівня капіталізації підприємств і підприємницької активності, створення потужного стимулу для залучення інвестицій в економіку України та економічного зростання.

Структурно законопроект складається з кількох змістовних частин. По-перше, повністю змінюється розділ ІІІ ПК України. По-друге, змінюються частина понять у статті 14 ПК України (для цілей застосування нового податку) та вносяться корективи у статтю 39 ПК України. По-третє, точково змінюються положення деяких розділів щодо інших податків – податку на доходи фізичних осіб, спрощеної системи оподаткування. Останнє – нормативні положення, що нині регулюють податок на прибуток підприємств, переносяться до Прикінцевих положень. Це пояснюється тим, що банкам дозволяється за власним рішенням застосовувати систему податку на прибуток підприємств до кінця 2021 року. Крім того, положення щодо нині існуючого податку на прибуток також будуть використовуватись для закінчення розрахунків за цим податком, зокрема для подання декларацій за 2018 рік, уточнення за попередні періоди.

Впровадження податку на виведений капітал (далі — ПнВК) передбачається з 1 січня 2019 року – у зв’язку з цим, проектом передбачено завдання Кабінету Міністрів під час підготовки проектів закону про Державний бюджет України на 2019 рік та наступні роки враховувати запровадження з 1 січня 2019 року ПнВК, забезпечуючи дотримання визначеного Кабінетом Міністрів України у стратегії управління державним боргом рівня граничного обсягу дефіциту Державного бюджету України на відповідний рік, зокрема, шляхом упровадження заходів з економії витрат, реалізація яких узгоджується з пріоритетними напрямами державної політики, тобто передбачити компенсатори, які зможуть покрити зменшення надходжень від податку. Важливо відзначити, що оподаткуванню податком на виведений капітал підлягатимуть операції за угодами, які були укладені до 1 січня 2019 року.

Тепер звернемося до огляду елементів ПнВК. Варто відзначити, що ПнВК має суттєві риси непрямого податку – про це свідчить об’єкт оподаткування (операції, як і в ПДВ), взаємопов’язаність пропонованого обліку платників ПДВ та платників ПнВК.

Платники податку

Як й існуючий нині податок на прибуток, ПнВК передбачає поділ платників на резидентів та нерезидентів.

Платниками резидентами є суб'єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. Винятком є неприбуткові підприємства, установи та організації на умовах, визначених в проекті, а також юридичні особи, що застосовуються спрощену систему оподаткування. Втім, якщо «спрощенці» будуть здійснювати операції, які є об’єктом оподаткування, з нерезидентам-неплатниками податку на виведений капітал, до таких операцій будуть застосовуватись правила оподаткування ПнВК. Крім цього, платники єдиного податку, які здійснюють на користь   нерезидента – юридичної особи або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва на території України) будь-які виплати з доходів із джерелом їх походження з України, отриманим таким нерезидентом, здійснюють нарахування та сплату податку з доходів нерезидента в порядку, розмірі та у строки, встановлені підрозділом 4-1 розділу ХХ ПК України (тобто за правилами перенесеного туди податку на прибуток).

Передбачається, що усі суб’єкти, котрі зареєстровані платниками на прибуток, автоматично будуть перенесені до новоствореного Реєстру платників ПнВК (за винятком банків, якщо ті прийняли рішення про використання податку на прибуток).

З нерезидентам все дещо складніше. Так, передбачається по суті дві категорії платників-нерезидентів:

  • юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та які звернулись до контролюючого органу щодо реєстрації платником ПнВК за добровільним рішенням чи у зв’язку з плануванням провадити особливі види діяльності

  • постійні представництва нерезидентів, які провадять діяльність на території України.

Проектом передбачено певні особливості статусу платників-нерезидентів:

  • нерезидент чи постійне представництво до початку своєї діяльності повинні стати на облік в контролюючому органі. Для здійснення обліку передбачається створення Реєстру платників податку на виведений капітал;

  • платник податку-резидент, який укладає з нерезидентом договір, на підставі якого будуть здійснюватись операції у межах особливих видів діяльності, повинен пересвідчитись, чи зареєстрований нерезидент у Реєcтрі платників. Якщо ні – він виступає податковим агентом такого нерезидента. Механізм виконання обов’язку податкового агента наступний: платник податку-резидент під час перерахунку коштів на виконання зобов’язань перед нерезидентом зменшує суму цю коштів шляхом застосування коефіцієнта 0,8 (тобто по суті платить нерезиденту на 20% менше). Утриману суму резидент перераховує до бюджету;

NB: «Особливі види діяльності» - це не формулювання з проекту; ми умовно так назвали випадки, передбачені проектом, коли нерезидент (створене на території України постійне представництво) провадить діяльність на території України виключно після реєстрації платником ПнВК. Такими випадками є:

  • здавання в оренду (лізинг) майна, розташованого на території України;

  • продаж нерухомого майна, розташованого на території України;

  • провадження діяльності, під час якої створюється будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт, чи пов'язаної з ними наглядової діяльності, якщо тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців (якщо відповідно до договору початковий строк не перевищував шість місяців, але фактично або після внесення змін у договір став перевищувати шість місяців, то до бази оподаткування включаються й суми, отримані нерезидентом протягом перших шести місяців);

  • надання брокерських, комісійних або агентських послуг на користь резидентів, за винятком здійснення операцій із купівлі (продажу) товарів (робіт, послуг) за межами України у нерезидентів (нерезидентам);

  • здійснення операцій із продажу або іншого відчуження резиденту або нерезиденту, якщо продаж здійснюється на території України, цінних паперів, деривативів або корпоративних прав, емітованих (випущених) юридичною особою, створеною відповідно до законодавства України;

  • отримання майна (в тому числі цілісних майнових комплексів) від резидентів у межах спільної діяльності або переданих у довірче управління;

  • укладення угоди про розподіл продукції.

Реєстрація не вимагається, якщо нерезидент провадить діяльність через резидента-платника податку, що здійснює діяльність за рахунок та за дорученням нерезидента.

  • якщо нерезидент чи постійне представництво розпочав діяльність до реєстрації в Реєстрі, вони подають до контролюючого органу звітність з визначенням суми податкових зобов’язань, які повинні були б сплатити, якби своєчасно зареєструвались у Реєстрі. Водночас в такому разі вони втрачаються право врахування сум податку, які за них сплачує резидент (те, про що йшлося в попередньому пункті);

  • якщо платник податку — нерезидент реєструється платником ПДВ, то він одночасно реєструється і платником ПнВК.

Об’єкт та база оподаткування

Загалом об’єктом оподаткування є операції платників ПнВК з неплатниками ПнВК. Це віддзеркалення неодноразово проголошеної ідеї розробників концепції ПнВК: прибутки не оподатковуються, доки не виводяться з обороту. Тобто виплати платників ПнВК платникам ПнВК (наприклад, якщо сплачуються дивіденди однією юридичною особою іншій) не підлягають оподаткуванню.

Змістовно проект поділяє об’єкт оподаткування на операції з виведення капіталу та операції, прирівняні до операцій з виведення капіталу. Всього номінально передбачено три операції з виведення капіталу та дванадцять прирівняних до них.

Базою ж оподаткування є грошове вираження об'єкта оподаткування, розрахованого за правилами Кодексу. У разі здійснення операцій, які є об'єктом оподаткування, у формі, відмінній від грошової, базою оподаткування є вартість такої операції, визначена на рівні звичайної ціни. Так, стосовно кожної операції, що є об’єктом оподаткування, передбачені особливі правила визначення бази оподаткування.

Операції з виведення капіталу

  • виплата дивідендів неплатнику податку;

  • виплата у грошовій та/або відмінній від грошової форми з повернення (виплати) внесків власнику корпоративних прав – неплатнику податку або особі – неплатнику податку, що надавала майно в довірче управління чи спільну діяльність;

  • виплата у грошовій формі та/або відмінній від грошової формі, яка здійснюється державним некорпоратизованим, казенним або комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку із спрямуванням (відрахуванням) частини чистого прибутку такого підприємства в порядку та строки, встановлені Кабінетом Міністрів України або органами місцевого самоврядування.

Операції, прирівняні до операцій з виведення капіталу

  • виплата процентів на користь нерезидентів, зокрема пов’язаним особам-нерезидентам, пов’язаним особам-нерезидентам, якщо сума боргових зобов’язань перед всіма пов’язаними особами-нерезидентами перевищує суму власного капіталу більш як 3,5 рази (для фінустанов та лізингових компаній – більш як у 10) та нерезидентам з низькоподаткових юрисдикцій (тут і далі під низькоподатковими юрисдикціями розуміються ті, що передбачені сьогодні підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України). Проект передбачає правила розрахунку такого співвідношення. Звичайна виплата процентів пов’язаним нерезидентам (тобто не з низькоподаткових юрисдикцій та без застосування правил тонкої капіталізації) оподатковується за зменшеною  ставкою 5%

  • виплата коштів, що перераховуються нерезидентам у межах договорів страхування та перестрахування. Такі операції є об’єктом оподаткування, якщо рейтинг фінансової стабільності страховиків чи перестраховиків-нерезидентів не відповідає вимогам, що встановлюються органом державного регулювання у сфері фінпослуг;

  • виплата фінансової допомоги неплатнику. База оподаткування в цьому разі становить сума фіндопомоги, яка не підлягає поверненню, або яка надана пов’язаній особі, або яка надана непов’язаній особі і залишається неповернутою протягом 12 місяців. Винятки щодо фінансової допомоги встановлені для сум, котрі надаються неприбутковим організаціям (для них – окремі правила оподаткування), сум, які надаються працівникам на поворотній основі та деяких інших;

  • передача майна неплатнику податків без висування вимог щодо компенсації його вартості. Сюди входять безоплатно надані товари, роботи чи послуги. Винятки стосуються вже згадуваних неприбуткових організацій, майна/робіт/послуг розповсюджених під час рекламних заходів (з встановленням вартісного обмеження) та майна/робіт/послуг, вартість яких підлягає оподаткуванню у межах податку на доходи фізичних осіб або й взагалі не оподаткувається цим податком;

  • виплати, що здійснюються у грошовій та/або інших формах неприбутковою організацією, з порушенням правил щодо цільового використання коштів (тобто на власне утримання чи реалізацію статутних цілей);

  • передача майна, надання робіт, послуг неплатнику-нерезиденту та/або виплата (переказ), що здійснюється у грошовій та/або іншій формах у зв’язку з: переказом коштів з рахунків в українських банках на рахунки платника за кордоном, погашенням зобов’язань, що виникли за договорами, виконання яких не призводить до зарахування коштів на рахунки платника в українських банках або отримання майна, робіт та послуг, вкладенням в об’єкти інвестицій за кордоном, придбання робіт (послуг) у нерезидентам. По суті, цієї нормою запропоновано оподаткування будь-якого транскордонного руху активів за умови, що «звідти» не надається протягом певного часу відповідна компенсація;

  • виплата коштів та/або передача майна платником податків-резидентом, який провадить діяльність за рахунок та за дорученням нерезидентам, на користь такого нерезидента в межах відповідного договору комісії, доручення, агентського договору чи аналогічних. З бази оподаткування виключається певні суми коштів, наприклад ті, які були надані нерезидентом для виконання договору та були йому повернуті;

  • виплата роялті нерезиденту. У частині визначення бази пропонується встановити два правила, залежно від того, хто є отримувачем роялті. По-перше, база оподаткування визначається як сума роялті, сплаченого нерезиденту протягом податкового періоду в обсязі, що перевищує суму доходів від роялті, збільшену на 4 відсотки чистого доходу від реалізації продукції. По-друге, сума роялті в повному обсязі є об’єктом оподаткування, якщо сплачується на користь нерезидентів з низькоподаткових юрисдикцій, нерезидентів, які не підлягаються оподаткування стосовно роялті в державі свого резидентства або на користь нерезидента стосовно об’єкта, права інтелектуальної власності щодо якого вперше виникли у резидента України;

  • виплата у грошовій та/або іншій формі у зв’язку з внесенням до статутного капіталу, спільної діяльності чи у довірче управління, якщо отримувачем такої виплати є неплатник;

  • виплата у грошовій формі та/або іншій формі у зв’язку з придбанням товарів (послуг, робіт) у неплатника – пов’язаної фізичної особи, що використовує спрощену систему оподаткування;

  • передача майна, надання робіт (послуг) платником податку-резидентом нерезиденту, який провадить свою діяльність без реєстрації платником ПнВК або без залучення платника-резидента, який провадить діяльність від імені, за дорученням та за рахунок нерезидентам;

  • господарські операції, які визнаються контрольованими відповідно до статті 39 ПК України, якщо їх умови не відповідають принципу «витягнутої руки».

Як видно, проектом Закону встановлено доволі широкий спектр операцій, які пропонується оподатковувати. Чи буде цього достатньо – покаже винятково час, за умови, звісно, якщо проект буде ухвалений та набуде статусу закону.

Автори передбачили ситуацію, за якої одна і та сама господарська операція платника може підпадати під різні норми – в такому разі оподаткування здійснюється один раз, але за максимальною базою та ставкою.

До речі, про ставки податку. Всього їх три:

База оподаткування

Ставка

Сума коштів, сплачених протягом податкового періоду на виконання боргових зобов’язань (за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями) у вигляді процентів (у тому числі тих, що були включені до суми основного боргу (тіла кредиту), комісій, інших винагород, відшкодувань, що пов’язані із залученням та/або використанням коштів, утому числі штрафі та пені

5%

Операції з виведення капіталу

15%

Операції, прирівняні до виведення капіталу

20%

 

Декларування, сплата та контроль

Загальне правило полягає у тому, що платники самостійно визначають суми податку та сплачують з них належні суми податку. Податковим періодом є календарний квартал, а в деяких випадках – рік. Зауважимо, що платник податку на виведений капітал здійснює взаємодію з контролюючим органом виключно в електронній формі через електронний кабінет.

Обов’язок задекларувати відповідно податкові зобов’язання у звітності виникає за результатами того періоду, в якому відбулись визначені в проекті події – по суті, юридичні факти, що засвідчуються виникнення об’єкта оподаткування.

Платникам ПнВК дозволяється зменшувати суму податкових зобов’язань за певних обставин. Наприклад, платник може зменшити суму зобов’язань, що визначені за результатами здійснення операцій з надання фіндопомоги, що є об’єктом оподаткування, на суму податку, що був сплачений у попередніх податкових періодах у зв’язку з наданням фінансової допомоги, у разі її повернення платнику податків. Також дозволяється зменшити зобов’язання, що виникають з виплати дивідендів, на сплачену суму податку на майно (у межах двох календарних років).

Проектом встановлено кілька механізмів, які мають на меті протидіяти ухиленню від сплати податків.

По-перше, на законодавчому рівні закріплено по суті закріплено одну з судових доктрин – суті над формою. Якщо за результатами перевірки контролюючим органом виявлено операції, які є об’єктом оподаткування, але які не було оподатковано в результаті їх документального оформлення в інший спосіб, що не призводить до оподаткування, контролюючий орган має право звернутися до суду про визнання угод фіктивними або удаваними. Тільки у разі визнання правочинів удаваними та фіктивними судом, відповідні операції підлягають оподаткуванню.

По-друге, передбачається закріплення механізму попереднього контролю з використанням банків – якщо платник здійснює операції, які є об’єктом оподаткування з неплатником, він повинен вказати код такої операції відповідно до встановленого КМУ та НБУ порядку у розрахункових документах. Далі інформація установами передається до контролюючого органу. Цей механізм є фактично контролем за витратами платників ПнВК.

Ще одним важливим аспектом є поширення механізму відповідності договірних цін, що використовуються платником та його контрагентами, звичайній ціні. Так, у  разі здійснення оподатковуваної операції в негрошовій формі або відчуження майна пов'язаній з платником податку фізичній особі платник податку зобов'язаний самостійно перевірити відповідність ціни договору звичайній ціні та визначити базу оподаткування на рівні звичайної ціни. Якщо платник податку не визначає базу на рівні звичайної ціни або визначає з порушенням встановлених правил, контролюючий орган самостійно визначає різницю між звичайною ціною та договірною (контрактною) вартістю операції, яка підлягає оподаткуванню, та визначає податкові зобов'язання платнику податку.

Правила встановлення звичайних цін, зокрема стосовно визначення цін на майно наступні. Так, звичайна ціна  - грошовий вираз вартості майна (в тому числі товарів, необоротних активів), робіт (послуг), що визначається для майна (в тому числі товарів, необоротних активів) – за такими правилами в порядку їх черговості:

а) не нижче ціни придбання майна (товарів), а для необоротних активів – не нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку. У разі неможливості визначення зазначених показників, а для цілей розділу ІІІ (розділ щодо податку на виведений капітал) ПК, а також у разі придбання товарів у пов'язаної особи – резидента використовуються правила підпункту "б"

б) не нижче середньозваженої ціни продажу (відчуження) товарів, яка визначається шляхом ділення загальної суми доходу від продажу (відчуження) відповідного товару непов'язаним особам протягом останніх трьох місяців (включаючи місяць, в якому здійснений продаж) на кількість такого товару, від продажу якого (яких) був отриманий дохід. Для сезонних товарів передбачено особливе правило. Цей підпункт застосовується, якщо обсяг продажу товарів непов'язаним особам перевищує обсяг продажів товарів пов'язаним особам. У разі неможливості визначення зазначених показників використовуються правила підпункту "в";

в) ціна, визначена на рівні виробничої собівартості, яка розрахована за правилами бухгалтерського обліку, в порядку, визначеному в обліковій політиці платника податку, або із застосуванням принципу "витягнутої руки" відповідно до статті 39 ПК України, але без подання звіту та підготовки документації.

Правила, встановлені підпунктами "а", "б" і "в"  застосовуються послідовно в порядку їх черговості.

Таким чином, за певних умовах правила щодо визначення цін із застосуванням принципу “витягнутої руки” зможуть поширюватись і на операції суб’єктів, що не визнаються контрольованими відповідно до статті 39 ПК України.

Проектом тягар доведення того, що ціна операції не відповідає рівню звичайних, покладається на контролюючий орган. Це позитив, однак і сьогодні в правилах адміністративного судочинства обов’язок доводити правомірність своїх рішень покладена на податкову — з практичною реалізацією цього постулату існують проблеми.

Нерезиденти

Проектом передбачається, що операції платника-нерезидента (або постійного представництва), котрі здійснюються або починають здійснюватись на території України оподатковуються так само, як і операції резидентів, однак з певними особливостями:

  • створення постійного представництва з метою оподаткування прирівнюється до придбання нерезидентом корпоративних прав платника податку. Операції між нерезидентом та постійним представництвом прирівнюються до операцій між платником та неплатником;

  • нерезидент, який реєструється платником податку – нерезидентом (постійне представництво) у зв'язку зі здійсненням операцій на території України, проводить розрахунки за такими операціями виключно через відкриті банківські рахунки в банках на території України. Переказ коштів між банківськими рахунками нерезидента, відкритими в банках на території України (в тому числі банківськими рахунками постійного представництва), та рахунками, відкритими за кордоном, прирівнюється до операцій між платником та неплатником;

  • переказ нерезидентом коштів на банківський рахунок, відкритий у банку на території України, з рахунка, відкритого за кордоном, прирівнюється до придбання нерезидентом корпоративних прав платника податку (за винятком сум, перерахованих нерезидентом як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), поставлених (виконаних, наданих) постійним представництвом такого нерезидента на користь такого нерезидента (третіх осіб) в рамках будь-якого договору, що виконувався чи виконується нерезидентом з третіми особами, у виконанні якого брало чи бере участь постійне представництво такого нерезидента);

  • переказ коштів з банківського рахунка, відкритого нерезидентом у банку на території України, на рахунки, відкриті нерезидентом за кордоном, прирівнюється до повернення (виплати) внесків власнику корпоративних прав із застосуванням відповідних  правил оподаткування, якщо кошти отримано від продажу розташованого в Україні майна (в тому числі цінних паперів та корпоративних прав, емітованих резидентами), раніше придбаного за кошти, перераховані з рахунків за кордоном;

  • здійснення операцій, що є об’єктом оподаткування та операцій у межах особливих видів діяльності (про них – дивись вище) платником податку з платником податку – нерезидентом з використанням рахунків, відкритих таким нерезидентом за кордоном, прирівнюється до здійснення операцій з неплатником податку з оподаткуванням таких операцій податком на виведений капітал.

Крім цього, реєстрація нерезидента (постійного представництва) платником податку на додану вартість має наслідком обов'язкову реєстрацію такого нерезидента (постійного представництва) платником податку на виведений капітал незалежно від видів діяльності, які він провадить на території України.

Досить цікавим є положення щодо співвідношення ПнВК та чинних угод про уникнення подвійного оподаткування. В законопроекті просто зазначено, що для цілей застосування міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування податок на виведений капітал є подібним до податку на прибуток підприємств.

Передбачено і правило, що якщо відповідно до міжнародного договору нерезидент, який провадив діяльність на території України, зареєстрований як платник податку – нерезидент, не підлягає оподаткуванню в Україні або підлягає оподаткуванню за іншою ставкою, то застосування міжнародного договору здійснюється шляхом повернення надмірно сплаченого податку в Україні. Для цілей повернення сплаченого податку нерезидент подає декларацію за правилами, встановленими для резидентів, та подає заяву про повернення сум надмірно сплаченого податку.

Висновки

Безперечно, законопроект щодо заміни податку на прибуток податком на виведений капітал — це пропозиція глобальної трансформації підходу до оподаткування результатів діяльності суб’єктів господарювання. В цьому матеріалі ми не будемо вдаватись до прогнозування економічних наслідків такої податкової новації. Однак дозволимо собі відзначити, що і у частині  податково-юридичній — наприклад, стосовно правильної кваліфікації тих чих інших операцій платника — напевно виникатимуть запитання та спори. Хоча, звісно, над проектом ще будуть працювати і різноманітні підводні камені намагатимуться вчасно виловити.

Інше важливе питання — це співвідношення ПнВК і правил міжнародного оподаткування. Експерти неодноразово наголошували, що всі угоди про уникнення подвійного оподаткування розроблені під використання класичної моделі оподаткування прибутку. І тут, вочевидь, недостатньо просто на рівні законодавчого акту написати, що для цілей застосування таких угод “податок на прибуток підприємств = податок на виведений капітал”.

Окремо чекайте матеріал щодо змін, які можуть торкнутися правил трансфертного ціноутворення у зв’язку з впровадженням податку на виведений капітал.

Попередня стаття Наступна стаття

Останні новини:

Чи можливе використання ділових очікувань для прогнозування економічної активності в Україні, – дослідження НБУ

18 Липня 2018

Показник ΣОвердрафт в СЕА ПДВ: який порядок розрахунку?

18 Липня 2018

Порядок відображення у фіскальних чеках сум заокруглень, - ДФС інформує

18 Липня 2018

ДФС та Нацполіція проведуть експеримент щодо протидії ухиленню від сплати митних платежів

18 Липня 2018

Змінено порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого ЄСВ

18 Липня 2018

Фізособа отримала дохід не від податкового агента: коли необхідно сплатити військовий збір з такого доходу?

18 Липня 2018

У зв’язку з реорганізацією, ДПІ у районах ГУ ДФС у м. Києві втрачають статус окремих юридичних осіб

18 Липня 2018

Порядок припинення дії договору про визнання електронних документів за ініціативи підписувача, - ДФС інформує

18 Липня 2018