«Податок на Google»: світова практика і перспектива запровадження в Україні

12 Липня 2016
Аа Аа

Експерт TaxLink Данило Гетманцев відповів на питання про податок для іноземних інтернет-компаній, особливості його застосування у світі і перспективу запровадження в Україні.

Європа, Південна Корея, Японія і, з недавніх часів, Росія ввели податок для іноземних інтернет-компаній. Вони виступають прихильниками системи, коли оподаткування електронних послуг здійснюється на території тієї держави, в якій проживає споживач. Чи можливо запровадити це ж саме і в Україні?

Таке оподаткування запровадити не тільки можливо, але й необхідно. Воно повністю відповідає принципу справляння податку країною, в якій перебуває джерело доходу (щодо прямих податків), а також країною, на митній території якої справляється ПДВ (щодо непрямих податків). Водночас, великі міжнародні корпорації, що провадять діяльність в мережі Інтернет абсолютно свідомо ухиляються від оподаткування, використовуючи прогалини у національному податковому законодавстві. Йдеться про шалені гроші! Це є несправедливим для громадян та збитковим для бюджетів, а отже, прямо суперечить національним інтересам. З цією проблемою зіткнулась не тільки Україна. Вона постала перед законотворцями всіх без виключення країн.

 

На Вашу думку, чи повинна інтернет-компанія, що надає електронну послугу, зареєструвати представництво і зареєструватися платником ПДВ в країні, де ця послуга надається?

У мене немає жодного сумніву в тому, що компанії, що одержують дохід з території України, повинні сплачувати з нього податки. Чи необхідним є для цього створення представництва в Україні? Я не впевнений, адже це потягне за собою деякі адміністративні перешкоди та витрати. Я б запропонував створити інститут квазі-представництв, який би не передбачав необхідності фізичної присутності компанії в Україні, однак надавав би можливість мати податкову адресу, особистий електронний кабінет та банківський рахунок – все необхідне для сплати податків. Мені, не дивлячись на деякі нюанси, подобається модель адміністрування податку для таких видів діяльності, визначена нещодавно в Росії.

 

Але запровадження зазначених механізмів займе час?

Я вас здивую, якщо скажу, що певні податки ми вже можемо стягувати з відповідних видів бізнесу. Навіть виходячи із існуючого податкового закону. Нещодавно ми глибоко аналізували цю проблему за законодавством України та дійшли висновку, що вже сьогодні у Державної фіскальної служби є необхідні повноваження для справляння ПДВ з Facebook або Google за надання рекламних послуг. Також питання є і стосовно податку на репатріацію. Просто ДФС поки що чомусь не звертає на це увагу.

 

Тобто, особливо нічого змінювати не потрібно?

Обов’язково потрібно. Уточнення для цілей оподаткування потребують такі ключові поняття, як визначення електронних послуг, місце їх постачання, момент постачання, роль та обов’язки податкових агентів тощо. Взагалі, визначення доходу та прибутку у контексті податку на прибуток. При оподаткуванні ПДВ виникають питання, пов’язані з формуванням податкового кредиту. Окрему увагу слід приділити оподаткуванню доходів, що виплачуються резидентам України нерезидентами (наприклад, YouTube). Тобто, попрацювати над вдосконаленням нашого законодавства необхідно.

 

В Росії прийнятий Закон, який в народі отримав назву «податок на Google», що передбачає стягування 18 % ПДВ з операцій з продажу в Інтернеті іноземними компаніями росіянам електронних послуг. Чи справедливо встановили ставку в Росії, і якою була б ставка в Україні, якби у нас прийняли такий закон?

Я б не зосереджував увагу виключно на ставці податку. На мою думку, ставка ПДВ для таких операцій буде загальною. І ще безперечно, якщо ми говоримо про непрямі податки, то такий податок буде перекладений на споживача, який його фактично сплатить. Я б зосередився би на оподаткуванні доходу (прибутку) таких корпорацій. І в цьому випадку ставка безперечно повинна бути не меншою за звичайну ставку. Однак проблемним є визначення прибутку від такої діяльності, адже витрати корпорація несе не в Україні, а оподатковувати 100 % доходу за ставкою податку на прибуток є несправедливим. Тому, в цьому випадку можливим є оподаткування доходу за ставкою 5–10 %.

 

Яким чином будуть оподатковуватись послуги іноземної інтернет-компанії для російської інтернет-аудиторії після того, як компанія стане на податковий облік? Як будуть визначити обсяг послуг, і як в цілому податкові органи будуть контролювати такі компанії?

За законом «іноземна організація», яка надає відповідні послуги на території РФ, підлягає обов’язковому постановленню на податковий облік, їй відкривається особистий електронний кабінет, через який організація фактично не будучи представленою на території РФ здійснює спілкування з податковими органами та подає декларації з ПДВ. Щодо зазначених організацій передбачений загальний принцип визначення податкового зобов’язання самим платником. Такий платник має право навіть на вирахування ПДВ (податковий кредит). Однак безперечно останнім платник не зможе зі зрозумілих причин скористатись у повному обсязі.

Для перевірки достовірності поданої податкової звітності податківці за новим законом РФ наділяються додатковими повноваженнями щодо одержання інформації від платіжних систем та банківських установ щодо обсягу одержаних «іноземною компанією» коштів. Ця інформація і стане основою для перевірки.

 

Як позначиться такий закон на простих громадянах, які продовжать користуватися послугами іноземних інтернет-компаній?

В РФ йдеться про оподаткування операцій непрямим податком. Дуже ймовірно, що цей податок буде перекладений на громадян-споживачів, що дещо зменшить попит на послуги. В нашому випадку при оподаткуванні такого роду операцій, я б сконцентрувався на оподаткуванні доходу корпорацій. Хоча про додану вартість також не треба забувати.

 

Які спірні моменти є в положеннях російського закону щодо оподаткування окремих операцій, що здійснюються через мережу Інтернет? Прокоментуйте спірні положення російського закону.

Дійсно, деякі положення цього закону викликають питання. Зокрема, з початком 2017 року в ПК РФ набере чинності новий, розширений перелік послуг, які відносяться до електронних. Тут треба звернути увагу на те, що згідно з положеннями статті 149 ПК РФ, передача невиключних майнових прав на комп’ютерні програми та баз даних на підставі ліцензійних договорів не підлягають оподаткуванню ПДВ. У зв’язку з цим, як у платників ПДВ, так і у податкових агентів можуть виникати труднощі із застосуванням даної пільги, адже ані законодавством РФ, ані судовою практикою не встановлено чітких критеріїв, що б давали можливість визначити, які електронні послуги, передбачені новою редакцією ПК РФ, вважатимуться такими, що звільнені від оподаткування, а які такими, що оподаткуванню підлягають. Таким чином, застосовуючи дану пільгу, у платника все ж виникають податкові ризики.

Для прикладу розглянемо спір, що виник між Федеральною податковою службою РФ і компанією «Мейл.ру геймз». Саме ця справа наглядно показує, як інколи складно відмежувати програмне забезпечення та послугу. Податківці доводили, що платежі, отримувані «Мейл.ру геймз» за ігрові артефакти (наприклад, зброю), є платою за послуги, а не придбання софту. Тобто, безпосередньо софтом є сама гра, яку покупець може використовувати одразу після її придбання, і купівля додаткових предметів не є необхідним для її використання. Таку позицію підтримав і Московський арбітражний суд, зазначивши, що продаж ігрових предметів онлайн є послугою, а не торгівлею софтом, і тому має оподатковуватись ПДВ.

При цьому, треба зауважити, що пільга не поширюється на передачу прав на використання комп’ютерних програм та баз даних, в тому числі, якщо вона здійснюється через мережу Інтернет.

 

Що чекатиме на компанію, яка не стане на податковий облік у податковому органі і не сплатить податок? Яким чином вона понесе за це відповідальність, і як в такому разі буде виявлятись і контролюватись незаконне підприємництво?

Виходячи з досить широких повноважень, що мають податкові органи РФ, організувати контроль буде нескладно. Юридична особа, а також її посадові особи будуть притягатися до фінансової та кримінальної відповідальності, визначеної податковим законодавством РФ. Наприклад, статтею 171 КК РФ прямо зазначено, що здійснення підприємницької діяльності без реєстрації або без ліцензії, у випадках, коли така ліцензія є обов’язковою, якщо така діяльність спричинила великі збитки громадянам, організаціям чи державі, або спричинила отримання доходу у великих розмірах, карається, залежно від випадків, штрафом, обов’язковими роботами, арештом чи навіть позбавленням волі строком аж до 5 років.

Попередня стаття Наступна стаття
comments powered by HyperComments