Перші підсумки роботи Верховного Суду

Аа Аа

Taxlink пильно стежив за судовими рішеннями, які ухвалював Верховний Суд (далі — Суд, ВС) у перші тижні своєї роботи. З коротким оглядом рішень ВС можна ознайомитись нижче або скачати у pdf-форматі.

Роль висновків Верховного Суду України у практиці ВС

Висновки Верховного Суду України повинні враховуватись ВС при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі № 2а/1270/8688/12 предметом розгляду Верховного Суду стало питання правомірності винесення податкових повідомлень - рішень, що прийняті за результатами перевірки у кримінальному провадженні. Застосовуючи релевантне законодавство (Податковий кодекс України в редакції до 2013 року), ВС постановив, що матеріали документальної позапланової перевірки, проведеної на виконання постанови слідчого, могли бути підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. А оскільки у цій справі контролюючий орган прийняв податкове повідомлення - рішення, не маючи інформації щодо ухвалення судом рішення в кримінальній справі, ВС підтримав суд першої інстанції, рішенням якого податкові повідомлення - рішення були скасовані.

Цікавим у справі є те, що ВС дослівно відтворив правову позицію Верховного Суду України, що була постановлена ним постанові від 27.01.2015 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», при цьому зазначивши, що висновок Верховного Суду України має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У цьому підпункті зазначено таке:

«Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об’єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об’єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.».

Таким чином, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду певною мірою зв'язаний правовими позиціями старого Верховного Суду України.

 

Перевірки

1. Податкове повідомлення - рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

До таких висновків дійшов ВС у трьох своїх рішеннях (один, два, три). Фактичні обставини у цих справах майже ідентичні — контролюючий орган проводив перевірки без попереднього направлення запиту з вимогою надати пояснення та документи. А саме ненадання відповіді на такий запит є однією з підстав для проведення позапланової документальної перевірки.

Де ми це вже бачили: постанова ВСУ від 27.01.2015 у справі у справі № 21-425а14.

Крім цього, Суд зазначив про те, що направлення платнику податків повідомлення проведення перевірки та копії наказу лише в день проведення перевірки позбавляє платника права на ознайомлення з ними до початку перевірки.

В одному з цих рішень Верховний Суд також вказав, що позовні вимоги платника про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо складання акта перевірки не підлягають задоволенню, оскільки вони не порушують права чи інтереси платника.

Де ми це вже бачили: постанова ВАСУ від 27 березня 2014 року у справі 2а-5325/11/1270 та багато інших.

2. У разі допущення помилок при складенні плану-графіка проведення перевірок наказ про проведення планової перевірки є незаконним.

У цій справі ВС зазначив, що план-графік проведення перевірок на відповідний квартал має формуватися у відповідні терміни та включати платників податків, які мають найбільші критерії ризику, визначені відповідно до Порядку  формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, у тому числі за даними інформаційних систем ДФС.

А враховуючи те, план-графік складений з порушеннями строків і те, що контролюючий орган не надав інформації з приводу процедури та підстав включення позивача до плану-графіка (з наданої інформаційно-аналітичної довідки не вбачається, за який період було проаналізовано діяльність підприємства та яким чином вираховувався ступінь ризику), а також враховуючи, що з наданого витягу плану-графіка фактично не вбачається, коли та ким він був затверджений, правомірним є висновок судів попередніх інстанцій про недотримання контролюючим органом умов та порядку прийняття рішення про проведення перевірки, що зі свого боку не може бути належною підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

3. Податковій краще перевіряти того, хто відмовляється допускати її до проведення перевірки.

У постанові вирішувалось питання про обґрунтованість адміністративного арешту. Так, податкова звернулась до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків. Контролюючий орган зазначив, що до проведення фактичної перевірки його не допустили, а це є підставою для застосування адміністративного арешту. Проблема в тому, що відмову допустити інспектори отримали від особи, яка не має відношення до суб'єкта господарювання, якого планувалось перевірити.

Верховний Суд зазначив, що недопуску до проведення перевірки фактично не відбулось, оскільки відсутні докази пред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) документів. Відмову отримали від особи, яка відношення до вказаного суб'єкта господарювання не має, тобто не може бути уповноваженим представником. Документи ж (акт про недопуск, акт про відмову отримати копію наказу тощо) не містили жодної інформації про особу та її посадове становище, яка не допустила фахівців контролюючого органу до проведення перевірки.

 

Фіктивність

1. Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною  підприємницькою діяльністю.  Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

До такого висновку ВС дійшов у справі № 2а-7075/12/2670, аналізуючи фактичні обставини справи. Так, всі документи контрагента платника визнані неналежними з тієї підстави, що директор контрагента фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не має, фінансово-господарською діяльністю не займається, адміністративно-розпорядчі функції керівника підприємства не виконує, що встановлено у кримінальному провадженні.

Де ми це вже бачили: постанова Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 826/15034/14.

2. Директора контрагента амністували? Все одно підписані ним документи неможливо приймати до податкового обліку.

У цій справі ВС зазначив, що обвинувачення особи, яка підписує первинні документи від імені підприємства контрагента, у вчиненні злочинів, пов'язаних з фіктивністю підприємства, навіть за умови застосування до такої особи амністії (звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав) виключає належність таких документів встановленим вимогам законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку.

Крім цього, ВС також написав, що з набранням чинності Податкового кодексу України закріплений пріоритет кримінального спору над податковим. Це означає, що до закінчення кримінальної справи, у межах якої здійснено перевірку як слідчу дію, прийняття податкового повідомлення - рішення є неможливим, у той час, коли за раніше чинними нормами розгляд кримінальної справи був неможливим до закінчення податкового спору.

3. Факт порушення кримінальної справи проти директора контрагента не вказує на наявність обставин, які не потребують доказування, однак підлягає врахуванню.

У справі 826/7047/13-а Верховний Суд вирішував питання про те, чи правомірно контролюючий орган виніс податкові повідомлення - рішення платникові, чиї операції з контрагентом було поставлено під сумнів. Суди першої та апеляційної інстанції стали на сторону платника податків та скасували рішення податкової. Однак Верховний Суд підтримав контролюючий орган та зазначив, що оскільки договір між платником і контрагентами взагалі відсутній, а первинні документи не містять посад осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій,  місце їх складання, то позовні вимоги платника задоволенню не підлягають. До того ж у матеріалах справи є пояснення директорів обох контрагентів, в яких вони твердять про непричетність до фінансово-господарської діяльності контрагентів взагалі. А оскільки прізвища таких осіб зазначені в первинних документах, прийнятих до обліку, обставини підлягають врахуванню.

 

Транспортний податок VS стабільність

Справляння транспортного податку у 2015 році — незаконне.

Досить численна категорія спорів, що стосувалась нарахування транспортного податку, «перейшла у спадок» від колишнього ВАСУ до нового ВС. Так, платник звертався до суду з вимогою скасувати податкове повідомлення - рішення, яким йому нараховувався транспортний податок за 2015 рік. Справа дійшла до суду касаційної інстанції і ВС (у двох рішеннях) зазначив таке.

Зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їхні ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку як місцевого податку пізніше 15 липня року є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Тому транспортний податок, який з'явився в ПК України в 2015 році, не міг справлятися в цьому ж році, а тільки в 2016.

Де ми це вже бачили: у багатьох рішеннях, це сформована практика колишнього ВАСУ, наприклад ухвала Вищого адміністративного суду України від 29.04.2017 у справі № 804/1200/16.

 

Реальність господарських операцій і податкова вигода

1. Недоліки у первинних документах не завжди свідчать про нереальність операцій, як і загальне твердження податкової про наявність фіктивних контрагентів.

У цій справі податкова нарахувала фізичній особі - підприємцю грошове зобов'язання з податку на додану вартість на підставі того, що нібито операції платника з контрагентами не мали реального характеру. В основу такого умовиводу був покладений факт наявності помилок у первинних документах.

Верховний Суд вказав, що допущені під час складання первинних документів помилки та недоліки не спростовують фактичного руху активів у процесі здійснення господарської діяльності. Тому такі документи не свідчать про нереальність операцій між платником податків та його контрагентами. Крім цього, якщо контролюючий орган говорить, що, мовляв, контрагенти платника — фіктивні, але не наводить інформації чи доказів, які б засвідчили конкретні обставини ведення фіктивної діяльності таким контрагентом, це не може спростовувати фактичне здійснення операцій таким суб'єктом господарювання.

2. Податкова не може провести перевірку чи звірку контрагентів? Це не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Контролюючий орган у цьому спорі виніс податкове повідомлення - рішення, виходячи з того, що між платником та його контрагентом не було реальних господарських відносин. Верховний Суд зазначив, що акти про результати проведення податкових перевірок контрагентів позивача не доводять обставин, з якими відповідач пов'язує висновки акта перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення - рішення, а твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Сам факт неможливості проведення перевірки, звірки контрагентів платника податків засвідчує виключно неможливість їх проведення, та не є належним доказом, який доводить або спростовує реальність вчинення господарських операцій.

В іншій справі Суд зробив висновок про те, що податкове повідомлення - рішення не може визнаватись законним і обґрунтованим, оскільки воно прийняте на підставі акта перевірки, який ґрунтується на висновках іншого акта перевірки, який у судовому порядку визнано незаконним, внаслідок протиправних дій податкового органу. Результати перевірки, отримані внаслідок неправомірних дій органу, у будь-якому випадку не можуть бути підставою для збільшення суми грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

3. Загальне правило реальності — фактичне здійснення операцій + документальне оформлення.

Верховний Суд відтворив у своєму рішенні позицію, згідно з якою обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зобов'язання з податку на додану вартість є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Іншими словами, він сформулював її у постанові від 16.01.2018 у справі № 2а-267/11/1370:

«Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків».

4. Критерії необґрунтованості податкової вигоди

У постанові від 18.01.2018 у справі № 2а-44807/09/1670 Верховний Суд сформулював (не вперше у податковій судовій практиці, звісно) висновок, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом.

Крім цього, він назвав перелік обставин, за яких податкова вигода є необґрунтованою (при умові належного доказового підтвердження):

  • неможливість реального здійснення платником податків операцій з урахуванням часу, місцезнаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

  • відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

  • облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

  • здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

  • відсутність первинних документів обліку тощо.

Де ми це вже бачили: постанова ВСУ від 01 грудня 2015 року 2а-283/09/2670.

 

Реєстрація накладних

Пропущення граничних строків реєстрації накладних не з вини платника зумовлює відсутність підстав для застосування штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної.

Згідно зі встановленими обставинами платником порушено граничні терміни реєстрації накладної за грудень 2015 року. Накладна була виписана 31.12.2015, а її граничним строком реєстрації було 15.01.2016. З метою своєчасної реєстрації накладної платник за день до граничного строку, 14.01, здійснив перерахунок коштів на електронний рахунок в СЕА ПДВ. Проте в повному обсязі кошти надійшли лише 16.01. Відповідно і накладна була зареєстрована 16.01, тобто з порушенням граничного строку на 1 день.

Суди (і з ними погодився Верховний Суд) зазначили, якщо платником податку з метою своєчасної реєстрації податкової накладної було вчинено всі необхідні дії, натомість її реєстрація була здійснена з порушенням граничного терміну з незалежних від платника податку причин, а саме через несвоєчасність зарахування на електронний рахунок позивача перерахованих коштів, що призвело до затримки коригування суми податку, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні, та унеможливило реєстрацію податкової накладної в межах встановленого законом граничного терміну її реєстрації, то в такому разі відсутні підстави для застосування штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної.

 

Відповідальність за податкові правопорушення

1. Подання уточнюючих декларацій не є сплатою сум грошового зобов'язання.

Верховний Суд у двох своїх рішеннях торкнувся питань застосування статті 126 ПК України, яка передбачає відповідальність за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.

Так, контролюючий орган наголошував на тому, що платник допустив порушення строку сплати узгоджених грошових зобов'язань, яке полягає у поданні декларації, за якою зменшено зараховане від'ємне значення різниці поточного звітного періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. Верховний Суд вказав, що подання уточнених декларацій про зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду у зменшення сум податкового боргу не є сплатою сум грошового зобов'язання. Отже, підстави для застосування штрафу відсутні. Та й взагалі об'єкт застосування штрафу за статтею 126 ПК України – несвоєчасно сплачена сума грошового зобов'язання.

До подібних висновків дійшов ВС і в іншій справі. Так, якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні. Подання платником податків у встановленому порядку контролюючому органу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань чинним податковим законодавством не визначено як джерело погашення податкового боргу, а тому з врахуванням встановлених у цій справі обставин застосування до позивача штрафу є безпідставним.

2. Помилка в зазначенні ідентифікаційного коду у розрахунку 1-ДФ веде до зміни платника, а відтак — і до відповідальності.

У справі № 808/7876/14 платником податків податковий розрахунок 1-ДФ було подано з недостовірними відомостями та помилками, а саме недостовірно зазначено номер платника податку (замість цифри «1» зазначена цифра «7»). Податкова застосувала штраф за пунктом 119.2 ПК України. Верховний Суд (шляхом погодження з судом апеляційної інстанції) зазначив, що подання до контролюючого органу податкової звітності (форма 1-ДФ) з неправильним зазначенням ідентифікаційного коду особи, на користь якої такий дохід виплачено, фактично означає зміну платника податку. А це зі свого боку передбачено нормою пункту 119.2 ПК України як підстава для фінансової відповідальності.

3. Якщо у платника немає обов'язку декларувати, то його неможливо притягнути до відповідальності за несвоєчасне подання декларації.

У справі за результатами камеральної перевірки контролюючий орган виніс податкове повідомлення - рішення, яким платник притягувався до відповідальності за несвоєчасне подання податкової декларації з податку за землю. Платник оскаржив рішення до суду; суди першої та апеляційної інстанції задовольнили позовні вимоги платника, виходячи з того, з в нього відсутнє права власності, користування чи оренди на земельну ділянку, а отже, й обов'язок подавати декларацію.

Верховний Суд погодився з цим, вказавши, що відсутність у суб'єкта земельної ділянки, яка перебуває у власності або користуванні, доводить відсутність обов'язку декларування земельного податку, що унеможливлює застосування штрафу за несвоєчасне подання декларації.

Попередня стаття Наступна стаття