Особливості передачі майна у податкову заставу

25 Квітня 2016
Аа Аа

Державна фіскальна служба України (далі – ДФСУ), розглянувши звернення щодо практичного використання окремих положень чинного законодавства під час реалізації майна, що перебуває у податковій заставі, в листі від 18.04.2016 р. № 8658/6/99-99-23-05-15 надала деякі роз’яснення.

Так, контролюючий орган вказав, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, майно такого платника податків передається у податкову заставу.

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде права власності у майбутньому (пункт 89.2 статті 89 Кодексу).

Ми не можемо погодитися  з такими формулюваннями у листі ДФСУ.

По-перше, контролюючий орган зазначає, що «…коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання….майно такого платника передається у податкову заставу», що може свідчити про обов’язковий характер такої передачі. Проте, ПК України пов’язує із фактом несплати грошового зобов’язання лише виникнення права податкової застави, яким контролюючий орган може і не скористатися.  

По-друге, цитуючи пункт 89.2 статті 89 ПК України про поширення права податкової застави на майно платника податків, ДФСУ випустило важливе формулювання ПК України про врахування інших положень статті 89 ПК України.

ДФСУ фактично зазначила, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків (згаданий пункт 89.5 статті 89 ПК України визначає порядок дій у випадку, якщо вартість майна платника податків менша за податковий борг).

Проте пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису, до якого включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Тобто, право податкової застави поширюється лише на те майно, яке зазначено в акті опису.

Більше того, до акту опису не можуть бути включені:

·               іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю;

·               грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю;

·               склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій;

·               культурні цінності,  що  є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;

·               пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації;

·               вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом;

·               об'єкти  державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

 

Далі, в листі від 18.04.2016 р. № 8658/6/99-99-23-05-15, ДФСУ зазначила, що платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, боржник може тільки за згодою контролюючого органу.

У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди контролюючого органу за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

Також контролюючий орган нагадав про види відповідальності (фінансова, адміністративна, кримінальна) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема про фінансову відповідальність платника податків за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань до бюджету у вигляді штрафних санкцій та пені, абсолютне значення яких залежить від кількості днів прострочення такої сплати (статті 126 та 129 Кодексу).

Проте, податковий орган залишив поза увагою відповідальність платника податків за відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу, що було б цікаво в контексті даного листа.

Так, статтею 124 ПК України передбачено, що відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з ПК України, тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна.

Попередня стаття Наступна стаття
comments powered by HyperComments