Огляд судової практики за вересень 2019 року

Заправка пальним техніки, що належить іншим особам для виконання замовлених робіт – чи є формою реалізації пального?

На думку суду касаційної інстанції, операції здійснення заправки пальним техніки, що належить іншим особам (виконавцям), винайнятої для виконання робіт, є реалізацією пального в розумінні ПК України. А оскільки форма реалізації пального не впливає на обов`язок з акцизного податку, то такі суб’єкти повинні зареєструватися платником акцизного податку.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 20.08.2019 за результатами розгляду справи № 808/3438/16.

Платник податку звернувся до контролюючого органу із зверненням про надання податкової консультації. Суть звернення зводилась до того, що він є виробником сільськогосподарської продукції та в процесі своєї господарської діяльності укладає договори, згідно з якими виконавці надають позивачу послуги по вирощуванню (обробці ґрунту, внесенню добрив, сівбі, збиранню врожаю, тощо) сільськогосподарських культур із використанням належної їм сільськогосподарської техніки, але на його паливі. Крім того, зібраний врожай платник перевозить до елеватора як власними транспортними засобами так і укладає договори з перевізниками, які також надають послуги з використанням палива платника.

У консультації податковим органом зазначено, що операція із заправлення пальним техніки, що належить іншим особам (виконавцям), винайнятої позивачем (замовником) для виконання робіт (отримання послуг) на умовах договору про надання послуг, належить до операцій із реалізації пального, а особа повинна обов'язково зареєструватись платником акцизного податку.

Платник звернувся до суду із вимогою скасувати консультацію.  Суд першої інстанції підтвердив позицію платника, вказавши, що він не є особою яка реалізує пальне, оскільки надання палива перевізнику або особі, яка надає послуги із вирощування сільськогосподарських культур, не передбачає переходу права власності або права розпорядження цим паливом.

Суд апеляційної інстанції, вказав на хибність висновку суду першої інстанції, з доводами якого і погодився Верховний Суд.

« … Аналіз положень підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зумовив висновок суду апеляційної інстанції про те, що суб`єктами господарювання можуть укладатись різного виду господарські та цивільно-правові договори щодо підакцизних товарів (продукції), - з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України, то дійсно не завжди вони є операцією з реалізації (продажу), оскільки його віднесення до такого типу операцій залежить від виду цивільно-правового чи господарсько-правового договору, на підставі якого здійснюється такий відпуск.

Однак, якщо за договорами передбачено перехід права власності або розпорядження на пальне (відбувається реалізація пального), то форма реалізації пального не позбавляє обов`язку сплати акцизного податку його платником».

У підсумку, ВС підтвердив, що операції здійснення заправки пальним техніки, що належить іншим особам (виконавцям) винайнятої Товариством (Замовником) для виконання робіт (отримання послуг) на умовах договору про надання послуг є реалізацією пального і суб`єкт який здійснює такі операції є платником акцизного податку.


Обов`язок зі сплати податку виникає у платника з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно – ВС

В Постанові від 05 вересня 2019 року у справі №808/5913/15, ВС вкотре підтвердив, що з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об'єкт, а з ним і обов'язок сплачувати земельний податок чи орендну плату,  незважаючи на те, що набувач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями.

Звернімось до фактичних обставин.

За особою було визнано в судовому порядку право власності на нерухоме майно, а згодом проведено державну реєстрацію права власності на набуте майно. Зважаючи на державну реєстрацію майна, відповідно до положень пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, контролюючим органом було визначено суму земельного податку. 

Особа оскаржила донарахування податку, мотивуючи це тим, що в даному випадку були відсутні підстави для застосування податковим органом пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (ПКУ), оскільки визначальною ознакою вказаної норми для нарахування земельного податку є дані про перехід права власності на землю, а не на об`єкт нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці. Натомість ним не було зареєстровано право власності на землю.

Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволені позову було відмовлено.
Суди виходили з того, що незважаючи на те, що набувач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПКУ над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПКУ, обов`язок зі сплати земельного податку виник у нього з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналіз норм законодавства дає підстави вважати, що з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об'єкт, а з ним і обов'язок сплачувати земельний податок чи орендну плату. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, за наведених обставин, - стаття 120 ЗК України та стаття 377 Цивільного кодекс України (щодо відносин, які виникли після 1 січня 2004 року) .

Верховний Суд погодився із наведеною позицією судів попередніх інстанцій, зазначивши, наступне:

« … Пунктом 287.6 статті 287 ПК України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Отже, що обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно».

 

Обов’язок доведення реальності господарської операції покладається на покупця товарів та/або послуг як суб’єкта, який отримує податкову вигоду у вигляді податкового кредиту

За результатами розгляду справи № 826/9966/18 Шостий апеляційний суд дійшов висновку, що наявність належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту та складу витрат - не є безумовною підставою формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган провів позапланову документальну перевірку ТОВ (далі – Товариство, платник податків), за результатами якої було виявлено порушення податкового законодавства та винесено податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та ПДВ. Платник податків оскаржив дане рішення у адміністративному порядку, проте контролюючий орган рішення залишив без змін. Тоді Товариство звернулось до суду  з позовом. Суд першої інстанції відмовив у задоволені позову, оскільки платником не було доведено, що операції, які відображені у первинних документах мали реальний характер. ТОВ подало апеляційну скаргу. Суд апеляційної інстанції залишив рішення без змін, вказавши, що право на отримання податкової вигоди, зокрема й у вигляді податкового кредиту платник податків має в тому випадку, коли податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні та (або) недостовірні, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на документах, недійсність даних в яких установлена судом. Наявність формально правильно складених документів ще не свідчить про те, що операція, яка відображена в такому документі мала реальний характер. При цьому апеляційний суд вказує, що «обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та складу витрат належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету».

 

Припиненню правоздатності фізичної особи кореспондує відсутність обов’язків податкового агента

Як вбачається з матеріалів справи №620/3905/18, сільськогосподарським ТОВ було надано поворотну фінансову допомогу фізичним особам. Згодом, особи померли, що підтверджується належними документами, тож отримані кошти не були повернені ТОВ. Контролюючий орган після проведення перевірки Товариства виніс податкові повідомлення-рішення, якими збільшив суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб. Підставою стало те, що фізичними особами не вчинено жодних дій спрямованих на повернення отриманої фінансової допомоги, то такі кошти вважаються додатковим благом, а Товариство в даному випадку є податковим агентом, а тому повинно було утримати податок на доходи фізичних осіб з суми безповоротної фінансової допомоги. ТОВ не погодилось з таким висновком податкового органу та звернулось до суду. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, а суд апеляційної інстанції залишив рішення без змін.

Верховний Суд розглядаючи касаційну скаргу Товариства, звернув увагу на те, що судами не було враховано загально-правовий принцип припинення правоздатності фізичної особи. Тобто, якщо відсутній суб’єкт отримання додаткового блага, то й відсутні обов’язки податкового агента. 

 

 

При оскарженні, платник податків не може просити суд зобов’язати контролюючий орган надати нову консультацію

Постановою Верховного суду від 23 липня 2019 року у справі № 826/24145/15 суд висновує, що зобов’язати контролюючий орган надати нову податкову консультацію можна лише шляхом оскарження його бездіяльності.

Фабула справи № 826/24145/15 полягала в тому, що податковий орган (далі – ДФС України) на звернення платника податків надав відповідь, втім, вважаючи індивідуальну податкову консультацію такою, що не відповідає нормам законодавства, платник податків звернувся до суду першої інстанції з позовом про визнання протиправною та скасування податкової консультації ДФС України, а також із вимогою зобов`язати орган надати платнику податків нову податкову консультацію.

Колегія суддів Верховного суду вважає, що в силу вимог пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України (далі – ПК України) скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової консультації з урахуванням висновків суду, рішення якого набрало законної сили. Водночас, зміна судом способу захисту порушеного права про зобов`язання надати нову податкову консультацію ДФС України є передчасною та спрямована на майбутній захист прав, свобод і інтересів платника податків, які на час розгляду відповідної справи не були порушені контролюючим органом. Відтак висновки судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення таких вимог є помилковими.

Таким чином, зобов’язати контролюючий орган надати нову податкову консультацію можна лише шляхом оскарження його бездіяльності, яка полягає в ненаданні нової консультації після набрання законної сили рішенням суду про скасування її попередньої версії.

 

 

 

Попередня стаття Наступна стаття
comments powered by HyperComments