Огляд пенсійного та трудового законодавства за 01.11.2018 – 01.12.2018

Законопроекти

На розгляд народним обранцям надійшов проект Закону України «Про внесення змін до статті 17 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо надання інформації з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування центрам з надання безоплатної вторинної правової допомоги» № 9254 від 01.11.2018. Основною метою законопроекту є врегулювання процедури надання центрам безоплатної вторинної правової допомоги права оперативно отримувати достовірну інформацію з Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Проектом Закону пропонується внести до статті 17 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, які спрямовані на:

конкретизацію механізму використання інформації з Державного реєстру, доповнивши перелік суб’єктів, яким може надаватися інформація із  зазначеного реєстру, центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

затвердження ПФУ спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, порядку та форми надання відповідної інформації.

 

Ще одна законодавча ініціатива стосується сплати єдиного соціального внеску. Проект Закону України «Про внесення змін до статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо оптимізації розміру єдиного внеску для підприємств учасників бойових дій» № 9335 було подано на розгляд Верховній Раді України 23.11.2018.

Проектом Закону пропонується внести зміни до статті 8  Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і викласти її в такій редакції: «...єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, в яких працюють особи з інвалідністю, особи з числа учасників бойових дій, статус яким надано відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6, членів сімей  загиблих, статус яким надано відповідно до абзаців четвертого - восьмого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлюється у розмірі 8,41 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю, учасників бойових дій, статус яким надано відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6, членів сімей загиблих, статус яким надано  відповідно до абзаців четвертого- восьмого пункту 1 статті 10  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

 

Крім того, до ВРУ надійшов проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо тривалості додаткових відпусток для одиноких матерів)» № 9346 від 28.11.2018. Законопроект спрямований на покращення захисту одиноких матерів шляхом внесення змін до статті 1821 КЗпП, якими передбачається зняття обмеження на максимальну тривалість додаткової відпустки за наявності декількох підстав для надання цієї відпустки як у зазначеній статті 1821 Кодексу законів про працю України, так і в дублюючій цю норму статті 19 Закону України «Про відпустки». Також пропонується у КЗпП застосовувати визначення категорії «одинокі матері» у значенні, яке вже встановлено законодавством про соціальні допомоги, а саме Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Роз’яснення

 

Лист Фонду соціального страхування № 2.4-38-3513 від 12.11.2018 щодо подання Повідомлення про виплату коштів застрахованим особам

З 1 жовтня 2018 року набув чинності Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 12 (далі – Порядок № 12).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 12 після проведення виплат за рахунок коштів Фонду страхувальник подає повідомлення про проведення виплат за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Отже, повідомлення про проведення виплат матеріального забезпечення застрахованим особам слід подавати до робочого органу виконавчої дирекції Фонду у разі, якщо заява-розрахунок подавалась у період з 1 жовтня 2018 року згідно з Порядком № 12

 

 

Лист Міністерства соціальної політики України № 1320/0/101-18 від 03.08.2018 щодо деяких питань оплати праці

Премії державним службовцям виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску в загальний результат роботи державного органу.

На виконання абзацу другого частини п'ятої статті 52 Закону наказом Мінсоцполітики від 13.06.2016 № 646 затверджено Типове положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів). Це Типове положення встановлює порядок визначення розмірів, нарахування та виплати премій державним службовцям державних органів, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В".

Конкретні умови, порядок та розміри преміювання (депреміювання) працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу, яке розробляється ним самостійно.

Встановлення премій державним службовцям проводиться керівником державної служби в державному органі відповідно до затвердженого ним положення про преміювання, розробленого згідно з цим Типовим положенням і погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).

Статтею 17 Закону визначено, що повноваження керівника державної служби у місцевих Державних адміністраціях здійснюють:

керівник апарату – в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права);

керівник структурного підрозділу зі статусом юридичної особи публічного права – у такому підрозділі.

Керівники самостійних структурних підрозділів відповідного державного органу або особи, які їх замінюють, на основі розрахунків, наданих бухгалтерською службою, готують обґрунтоване подання щодо встановлення розміру місячної або квартальної премії кожному державному службовцю з урахуванням пропозицій безпосередніх керівників державних службовців

 

Лист Міністерства соціальної політики України № 142/0/103-18 від 26.07.2018 щодо деяких питань оплати праці

Оплата праці у вихідний, святковий та неробочий день працівникам, які одержують місячний оклад, провадиться в розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у вихідний, святковий, неробочий день провадилася в межах місячної норми часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму.

У такому розмірі оплачують години, фактично відпрацьовані у вихідний, святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку

 

Лист Міністерства соціальної політики України № 1635/0/101-18 від 09.10.2018 щодо виплати середнього заробітку відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України

Статтею 119 КЗпП передбачено, що між працівником, призваним на строкову військову службу в особливий період та роботодавцем, зберігаються трудові відносини, а він лише увільняється від виконання обов'язків із збереженням місця роботи, посади та виплатою середнього заробітку строком до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення.

Тобто, виходячи з вищевикладеного, середня заробітна плата зберігається лише за працівниками. Для осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу зі спеціальним званням у Державній кримінальній службі і які призвані на строкову військову службу, такі виплати не передбачені, оскільки вони не є працівниками

Лист Міністерства соціальної політики України № 18210/0/2-18/52 від 21.09.2018 щодо застосування норм частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України

Вважається, що прийняття на військову службу за контрактом, на відміну від призову на військову службу, потрібно розуміти як добровільне волевиявлення особи стати військовослужбовцем.

З урахуванням гарантій статті 119 КЗпП працівник, призваний на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятий на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, не підлягає звільненню на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП, а лише увільняється від виконання обов'язків, передбачених трудовим договором, що оформлюється відповідним розпорядчим актом власника або уповноваженого ним органу.

У зв'язку з цим підставою для збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, в яких такі працівники працювали на час призову або прийняття на військову службу, є сам факт такого прийняття під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, що підтверджується наданими власнику або уповноваженому ним органу витягами з наказів, довідками тощо.

Частиною третьою статті 119 КЗпП визначено вичерпний перелік категорій працівників, на яких поширюються вищезазначені гарантії. Працівники, які направлені на альтернативну (невійськову) службу, не зазначені в цьому переліку

 

 

 

 

Попередня стаття Наступна стаття
comments powered by HyperComments