Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю, - позиція ВС

24 Липня 2019
Аа Аа

11 липня 2019 року Верховний Суд розглянув справу № 804/7412/15. За обставинами справи ТОВ упродовж серпня - грудня 2014 року щомісячно подавало до Криворізького міського центру зайнятості звітність та листи про наявність 1 вакансії для працевлаштування інвалідів. Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2014 середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу Товариства становить 13 осіб, з них, яким встановлена інвалідність - 0 осіб, загальна кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях - 1 особа. Оскільки у 2014 році відповідач не працевлаштував жодної особи з інвалідністю на створене ним робоче місце, відділення Фонду, вважаючи це невиконанням вимог Закону №875-XІI "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", здійснила розрахунок адміністративно-господарських санкцій за таке порушення, а також нарахувало пеню за порушення термінів сплати зазначених санкцій, в результаті чого за Товариством утворилась заборгованість.

Статтею 19 Закону №875-XІI для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування  осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

За змістом частини першої статті 20 цього ж Закону підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.

За приписами ж частини першої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. При цьому, згідно з частиною третьою статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За змістом статті 18-1 Закону №875-ХІІ пошук підходящої роботи для особи з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.

Керуючись вищевказаним законодавством, Верховний Суд вважає що, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування адже такий обов’язок покладається на органи працевлаштування.

Попередня стаття Наступна стаття
comments powered by HyperComments