Новий наказ ДФС унеможливлює спільний «рекет» контролюючих органів з податковою міліцією

18 Березня 2016
Аа Аа

Протягом тривалого періоду існувала практика визначення контролюючим органом суб’єкта господарювання сумнозвісного «стану 8» (за яким у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців вносяться відомості про відсутність суб’єкта господарювання за місцезнаходженням) та «стану 9» (за яким  ДФС направляє до державного реєстратора повідомлення про відсутність суб’єкта господарювання за місцезнаходженням). Це призводило до анулювання реєстрації платника ПДВ та розірвання договору на визнання електронних документів та, як наслідок, неприйняття документів в електронному вигляді. Відтепер така практика відійшла у минуле.

Причиною цього стало опублікування наказу ДФС від 14.03.2016 р. № 217, за яким втратило чинність Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, яке було затверджено наказом ДПАУ від 17.05.2010 р. № 336.

Хоча абзац «ж» пункту 184.1 статті 184 ПК України, відповідно до якого анулювання реєстрації платника ПДВ проводилося на підставі відсутності запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, було виключено ще Законом № 909, проте ДФС не виконувало вимог закону, продовжуючи діяти на підставі наказу ДПАУ. Контролюючий орган надсилав запит до податкової міліції, яка починала розшук відповідних платників податків (їх керівників, засновників) за зареєстрованим місцезнаходженням у ЄДР. У разі «відсутності» платника ПДВ за місцезнаходженням, відповідний підрозділ податкової міліції передавав до контролюючого органу службову записку про встановлення ознак фіктивності платника податків.

Все це, врешті-решт, призводило до таких дій контролюючих органів:

  • анулювання реєстрації платника ПДВ, що створювало безліч проблем для його контрагентів при формуванні податкового кредиту;
  • складання актів про неможливість проведення зустрічної звірки та проведення позапланових перевірок таких контрагентів;
  • розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, що мало своїм наслідком неприйняття документів в електронному вигляді;
  • подання адміністративного позову щодо припинення діяльності такого суб’єкта господарювання (не пов'язаної із банкрутством).

Опублікування вищезазначеного наказу ДФС є позитивним кроком, який убезпечує платників ПДВ та їх контрагентів від надмірного тиску з боку контролюючих органів і знижує витрати коштів та часу на судове оскарження таких дій податківців.

Попередня стаття Наступна стаття
comments powered by HyperComments