Нові пропозиції депутатів щодо оподаткування розміщення побутових відходів та "податок на упаковку"

24 Червня 2016
Аа Аа

16 червня 2016 року у Верховній Раді України було зареєстровано кілька законопроектів, спрямованих на удосконалення регулювання питань розміщення побутових відходів та використання їх в якості альтернативного джерела енергії. Йдеться про проекти законів № 4835 «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання використання побутових відходів як альтернативного джерела енергії», № 4836 «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо оподаткування розміщення побутових відходів)» та № 4837 «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо використання деяких видів екологічного податку)».

Подібна ініціатива з боку народних обранців уже мала місце у вересні–листопаді 2015 року і відобразилась у проектах законів № 3199, № 3199-1 і № 3200-1, які за своїм характером були дуже подібними до тих, які ми розглянемо у цьому матеріалі, проте залишали «за дужками» значну кількість питань, які потребували вирішення з метою запровадження нових правил екологічного оподаткування і не реєструючи проект, який би вносив зміни до законодавства України про відходи.

Цього разу робоча група депутатів пропонує нам своєрідне комплексне вирішення проблеми поводження з побутовими відходами, вносячи зміни одразу до ряду нормативних актів, починаючи з Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР і закінчуючи Кодексом України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-X, Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI та Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 року № 2456-VI (далі Закон, ПК України, БК України відповідно).

Враховуючи той факт, що ряд положень доопрацьованих законопроектів в цілому повторюють за буквою своїх попередників, ми не будемо зупинятись на їх детальному аналізі. (Наші роздуми з приводу економічного обґрунтування ставок податку та визначення матеріалу упаковки вже були викладені в матеріалі «Про благі наміри та відходи»). В межах цієї статті нам потрібно звернути увагу на ті доопрацювання, які виводять законодавчі ініціативи екологічного спрямування на новий рівень у порівнянні із попередніми (проект № 4835), а також дати відповідь на запитання про те, чи можна вважати їх новим кроком народних обранців у напрямку глобального переосмислення природи і ролі екологічного податку в податковій системі України. Відведення йому ролі не «плати за забруднення», а «плати заради превенції забруднення».

 

Які зміни нам готують?

Зупиняючись на основних моментах, які пропонується запровадити, слід виділити наступні.

По-перше, планується віднести побутові відходи до альтернативних джерел енергії та альтернативних видів палива. У зв’язку з цим вводитиметься також «зелений» тариф для суб’єктів господарювання, що вироблятимуть електричну енергію з побутових відходів. Такий крок покликаний стимулювати виробництво енергії за рахунок утилізації побутових відходів.

По-друге, органи місцевого самоврядування наділяються повноваженнями щодо визначення суб’єктів господарювання, котрі є виконавцями послуг щодо поводження з побутовими відходами та затвердження самого порядку визначення таких суб’єктів. Конкретизуються інші повноваження органів місцевого самоврядування у сфері поводження з побутовими відходами. На рівні закону закладаються підвалини для поступового впровадження роздільного збирання побутових відходів. Втім надання права визначати процедуру обрання суб’єктів поводження з побутовими відходами, на наш погляд, є кроком передчасним і створює передумови для розробки відповідних положень під конкретні установи. Окрім створення корупціогенного фактору на місцевому рівні така норма не дозволяє відрегулювати єдині стандарти відповідності для вказаних суб’єктів. Доповнення статті 35-1 Закону, включення статей 35-3 та 35-4, які окреслюють дії з запобігання утворенню побутових відходів та припинення статусу побутових відходів, цих питань не вирішують.

По-третє, в законодавство України про відходи вводиться ряд понять, покликаних чітко визначити та систематизувати процедури з утилізації відходів, повторного їх використання, поводження з побутовими відходами тощо. Вводиться поняття упаковки, де закріплено, що упаковка – це «продукція, як в якості окремого товару, так і разом з іншими товарами, для пакування яких вона була використана, основним призначенням якої є відмежування товарів від навколишнього середовища, а також: захист товарів від пошкоджень і втрат у процесі їх обігу (транспортування, зберігання та реалізації), покращення зовнішнього вигляду товарів та інформування покупців товарів про їх найменування, виробника та інші характеристики. Упаковка поділяється на споживчу (формує одиницю товару для покупця), групову (об’єднує кілька одиниць товару) та транспортну (вміщує та/або обмежує групову упаковку для більш ефективного її транспортування)».

По-четверте, планується введення нових суб’єктів правовідносин щодо поводження з відходами – організації розширеної відповідальності (за прикладом ряду європейських держав). Такими організаціями мають визнаватись неприбуткові організації, що внесені до відповідного реєстру і функціонують «на принципах солідарного обов’язку її учасників в організації повторного використання чи матеріальної утилізації відходів». Більш детально статус таких організацій в проектах не визначається (це повноваження покладається на Кабінет Міністрів України). Цікавим також є той факт, що вводяться специфічні умови для суб’єктів, які здійснюють імпорт упаковок та їх організацій розширеної відповідальності. Їм потрібно заручитись гарантією банку у розмірі 1 млн євро в межах забезпечення виконання зобов’язань з повторного використання та/або матеріальної утилізації відходів.

По-п’яте, вводиться адміністративна відповідальність за надання недостовірної інформації щодо обсягів повторного використання або матеріальної утилізації відходів упаковки, порушення строків надання такої інформації та ухиляння від укладення договору на послуги поводження з побутовими відходами. Штрафи за ці правопорушення досить суттєві і коливаються від 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п’ятдесяти відсотків чистого доходу від реалізації продукції виробника упаковки або організації розширеної відповідальності за останній звітний рік.

По-шосте, новий податковий платіж, про який йтиметься нижче, планується повністю зараховувати до спеціального фонду бюджету (як Державного, так і місцевих). Також на рівень місцевих бюджетів планується виділити частину надходжень з екологічного податку за розміщення побутових відходів, передбачити спеціальні субвенції на компенсацію послуг з утилізації побутових відходів та рекультивації полігонів.

 

Що ж з оподаткуванням?

Вказані зміни, безумовно, вплинуть і на адміністрування екологічного податку, адже більш чітко врегульовують процедури поводження з відходами, відкриваючи нові підходи до тлумачення норм права.

Проте Податковий кодекс України планується доповнити також новими положеннями щодо введення податку «на виробництво й імпорт упаковки та товарів в упаковці».

З одного боку це лише один з елементів екологічного податку (саме цим словосполученням планується доповнити підпункт 14.1.57 пункту 14.1 статті 14 ПК України), проте об’єкт та база оподаткування, визначена авторами законопроекту, є доволі специфічною. Вона спрямована на те, щоб стимулювати суб’єктів господарювання до утилізації побутових відходів.

Об'єктом оподаткування планується визначити упаковку або товар в упаковці, які виробляються в Україні для цілей обігу на території нашої держави або ж імпортуються на митну територію України. Наявні і виключення для упаковки, що експортується, упаковки для гуманітарної допомоги, вага яких не перевищує при ввезенні 10 кг, за які вже був сплачений податок, а також упаковка, яка за вагою дорівнює вазі відходів упаковки, які виробник повторно використав або матеріально утилізував (визначення із Закону України «Про відходи», які містяться в проекті № 4835, планується продублювати в статті 14 ПК України).

Спонукати утилізувати побутові відходи покликана і штучно підвищена ставка у розмірі 80 грн за розміщення тонни побутових відходів (в 2 рази вища, ніж ставка за розміщення високо небезпечних відходів).

Втім потрібно відмітити кілька недоліків законодавчої техніки, котрі можуть внести певні неточності в механізм адміністрування екологічного податку за виробництво та імпорт упаковки. Перш за все, звертає на себе увагу формулювання «упаковка та товари в упаковці», що визначається в якості об’єкта оподаткування екологічним податком. Самі по собі товари в упаковці цим об’єктом не є, адже так чи інакше товар автоматично не може визнаватись відходами з огляду хоча б на визначення, вміщене в Законі. З духу закону ми розуміємо, що законодавець планує оподатковувати упаковку, в яку при виробництві чи імпорті поміщується товар, однак мовне вираження цієї ідеї віднайшло, на наш погляд, не найкращу форму.

Ця позиція знаходить розвиток також в підпункті 242.5.4 пункту 242.5 статті 242 ПК України (згідно із законопроектом), адже при визначенні бази оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України використовується словосполучення «загальна вага упаковки в товарах». На наш погляд, законодавець мав на увазі вагу упаковки, котра на момент ввезення є невіддільною від товару і ввозиться разом з ним (фактично масу, що дорівнює різниці між масою брутто та масою нетто товару).[1] Вжиття ж поняття «упаковка в товарах» не віддзеркалює фізичних властивостей упаковки, яка покликана відмежовувати товар від зовнішнього середовища, а не знаходитись в ньому, доцільніше вживати формулювання «вага упаковки товарів».

Звернімо також увагу на те, що підпунктом 14.1.272 пункту 14.1 статті 14 проекту № 4836 передбачається, що виробником упаковки для цілей адміністрування екологічного податку є «суб’єкт господарювання, який виробляє, імпортує та/або продає упаковку та товари в упаковці». Визначення взяте із проекту № 4835 і повністю дублює поняття, яке планується закріпити в Законі України про відходи, лише з приміткою, що воно використовується для цілей розділу VIII ПК України. Такий підхід є не зовсім виправданим, враховуючи той факт, що виробництво упаковки і її імпорт вважаються окремими об’єктами оподаткування, в той час як продаж упаковки – ні. Саме за рахунок цього системне тлумачення норм права не підштовхує нас до того, щоб стверджувати, що виробником упаковки вважається особа, яка виробила і імпортувала упаковку або виробила і продала її (юридичний склад). Співвідношення норм статті 240 та підпункту 242.4.2 пункту 242.4 статті 242, що зазначена у проекті № 4836, в операціях з імпорту товару не вказує нам на прив’язку до виробництва, окреслюючи, що, наприклад, імпортер упаковки вважатиметься платником екологічного податку навіть якщо він не виступатиме її виробником, а лише посередником, що діє від свого імені і помістив упаковку в митний режим імпорту.

Щоправда, словосполучення «виробник упаковки» вживається в межах пропонованої редакції розділу VIII ПК України лише в контексті операцій, що звільняються від оподаткування (і не вживається в статті 240 ПК України). В іншому випадку ми могли б стикнутися із ситуацією, коли будь-які суб’єкти господарювання, які здійснюють торгівлю товарами в упаковці, формально визнавалися б платниками екологічного податку і на них поширювалася б дія пункту 250.9 статті 250 ПК України (щодо подання заяви про відсутність об’єкта оподаткування або ж декларації з екологічного податку).

Певні казуси тлумачення породжує і сама назва податку в системі з іншими нормами. Вона містить у собі вказівку – «за імпорт» (власне через використання положень щодо режиму імпорту визначається і об’єкт оподаткування), проте при визначенні бази оподаткування законодавець оперує вже терміном «ввезення», а не «імпортування» або «ввезення в митному режимі імпорту» – теж неоднозначність. Ввезення товарів на митну територію України може здійснюватись не лише в режимі імпорту. У свою чергу, звільняється від оподаткування лише «ввезення в режимі транзиту». Логіка полягає у тому, що відходи у вигляді упаковки не повинні залишатись на території України. Незрозумілим залишається факт незазначення серед виключень того ж режиму тимчасового ввезення.

Проте вказані недоліки, на наш погляд, не слід розцінювати як значні. Більше запитань, як завжди, породить практика, в межах якої тепер ми вже напевне і остаточно дізнаємось:

  • у скількох упаковках для цілей оподаткування знаходиться шоколадка: в двох (з паперу і фольги) чи в одній комбінованій з паперу і фольги?
  • скільки потрібно відпити рідини з пачки соку, щоб така упаковка стала відходом упаковки?
  • чи буде означати транспортування музичного інструменту в чохлі ввезенням його в упаковці?

Нам залишається слідкувати за проходженням відповідних законопроектів.

 


[1] Безумовно, ми в Taxlink розрізняємо вагу товару і його масу, проте в межах оподаткування екологічним податком законодавець ці категорії ототожнює.

Попередня стаття Наступна стаття
comments powered by HyperComments