Інвестиційний податковий кредит

19 серпня 2016 року Верховна Рада України (далі – ВРУ) зареєструвала  Законопроект № 5037 (далі – Законопроект), яким пропонується запровадити додатковий механізм перенесення строків сплати податкових зобов’язань шляхом надання платникам податку інвестиційного податкового кредиту (далі – ІПК).

Так, ІПК пропонується надавати на строк від 1 до 5 років з наступних видів податків та зборів:

  1. податку на прибуток;
  2. податку на майно;
  3. єдиного податку;
  4. збору за місця для паркування транспортних засобів;
  5. туристичного збору.

Разом з тим, Законопроектом не передбачається будь-яких змін до статті 102 ПК України, яка встановлює строки давності для визначення та сплати податкових зобов’язань (1095 днів). Відтак запропоновані Законопроектом зміни можуть призвести до певних зловживань зі сторони як платників податків, так і контролюючих органів, коли ІПК надаватиметься строком понад 3 роки, але контролюючі органи не зможуть стягнути суму податків/ зборів у зв’язку із нормою статті 102 ПК України.

Підстави для отримання ІПК є аналогічними підставам для отримання розстрочки грошового зобов’язання/податкового боргу за пунктами 6-10 розділу І Постанови КМУ від 27.12.2010 року № 1235. Відтак запровадження ІПК із підстав, які дублюють норми, що надають право на розстрочку, видається дещо необґрунтованим.

Порядок отримання ІПК фактично є аналогічним порядку надання розстрочення або відстрочення грошового зобов’язання/податкового боргу: платнику потрібно буде подати контролюючому органу заяву про надання ІПК та укласти відповідний договір про ІПК. У такому договорі зокрема будуть визначатись і суми відсотків, які необхідно буде сплачувати платнику за ІПК. Законопроектом зазначається, що не допускатиметься встановлення відсотків на суму кредиту за ставкою менше ніж 50 % і більше ніж 80 % облікової ставки НБУ, що існує у період дії договору. Проте будь-яких критеріїв щодо розмірів таких відсотків автори Законопроекту не передбачають, що, на нашу думку, може спричинити зловживання контролюючими органами своїм правом у наданні ІПК та бути джерелом корупції у цих органах.

Крім того, у Законопроекті використовується ряд термінів, наприклад «накопичена сума кредиту», чітке і зрозуміле визначення яких відсутнє як в ПК України, так і в самому Законопроекті, що може призвести до неможливості застосування на практиці певних норм ПК України про надання ІПК. 

Попередня стаття Наступна стаття
comments powered by HyperComments