Доцільність призупинення індексації нормативної грошової оцінки землі з метою збереження виробничого потенціалу вітчизняних підприємств

14 Липня 2016
Аа Аа

Податковий кодекс України в якості бази оподаткування платою за землю визначає нормативну грошову оцінку відповідної земельної ділянки. Такий підхід законодавця обумовлений самою природою податку на землю, який належить до прямих реальних податків. Це означає, що за основу розміру податкового зобов’язання береться не конкретний дохід власника земельної ділянки, що характерно для особистих податків, а усереднений показник прибутковості такої земельної ділянки.

Саме категорія нормативної грошової оцінки і виражає середню прибутковість земельної ділянки. Відповідно до норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими законодавством нормативами компетентним центральним органом виконавчої влади. Як випливає із зазначеного визначення, в основі нормативної грошової оцінки лежить економічна категорія земельної ренти. Земельна рента - це дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва.

Таким чином, категорія нормативної грошової оцінки є ключовою при досліджені бази оподаткування платою за землю, оскільки встановлює залежність між обсягом податку, що підлягає сплаті, та здатністю земельної ділянки приносити дохід, достатній для сплати податку.

Базова нормативна грошова оцінка може змінюватись внаслідок певних об’єктивних чинників, якими виступають визначені законодавством коефіцієнти в залежності від економічних та інших характеристик земельної ділянки. Основним серед таких коефіцієнтів є коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки.

Коефіцієнт індексації являє собою показник, розрахований відповідно до законодавчо встановленої формули з урахуванням індексу споживчих цін, на який щорічно множиться нормативна грошова оцінка землі, що призводить до зміни її величини. Величина коефіцієнту індексації розраховується щорічно Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру, який публікує її у формі листа.

Потреба у щорічній індексації нормативної грошової оцінки землі зумовлюється наявністю інфляційних процесів в країні та зміною економічної ситуації загалом. Таким чином законодавець підтримує виправдану оцінку землі, збільшуючи або зменшуючи її розмір в залежності від економічної кон’юнктури в державі.

Трапляються випадки, коли законодавець намагається за допомогою нормативної грошової оцінки врегулювати відносини поза сферою земельних відносин, підміняючи таким чином її дійсне призначення та сутність.

Для прикладу, можна навести нещодавно запропонований законодавцями Проект Закону  “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо призупинення індексації нормативної грошової оцінки землі з метою збереження виробничого потенціалу вітчизняних підприємств” № 3872 від 02.02.2016. Законопроектом пропонується тимчасово, строком на 2 роки, встановити коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель на рівні 1, тобто фактично протягом тривалого періоду часу не змінювати її значення.

Як відомо, промислові підприємства усіх форм власності є платниками земельного податку або орендної плати в залежності від правового титулу, на якому їм належить відповідна земельна ділянка.

Обгрунтовуючи свою позицію, народні обранці вказують, що подальше погіршення фіскальних умов може призвести до банкрутства існуючих промислових підприємств, масового звільнення працівників та, відповідно, значних втрат бюджетів всіх рівнів. А тому метою законопроекту, який передбачає фактичне «замороження» показника НГО на два роки, народні обранці вказують необхідність підтримки промислового сектору країни.

Залишення розміру НГО на однаковому рівні відповідно до законопроекту планується шляхом встановлення сталого показника індексу споживчих цін із значенням 100 відсотків на 2015-2016 роки, що входить до формули обчислення самого коефіцієнта індексації.

Індекс споживчих цін займає центральне місце в системі показників статистики цін i є показником, який дає можливість реально оцінити зміни цін (тарифів) на споживчому ринку. Він характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, тобто є найважливішим показником, який характеризує інфляційні процеси в економіці країни i використовується для вирішення багатьох питань державної політики, у тому числі оподаткування.

Відображений у вказаному вищі законопроекті підхід законодавців до врегулювання проблем промислового сектору за допомогою коригування розміру нормативної правової оцінки та ігнорування динаміки економічної ситуації в країні заслуговує справедливої критики.

Для початку, як вже зазначалося, нормативна грошова оцінка землі є усередненим показником потенційної прибутковості земельної ділянки, тобто одним із аспектів її вартісного вираження. За своєю природою і суттю вона являється інструментом регулювання перш за все земельних правовідносин. Використання ж нормативної грошової оцінки з метою зменшення суми податку на землю задля забезпечення сприятливих умов для розвитку промислових підприємств не відповідає її законодавчому призначенню – відповідно до економічної ситуації адекватно відображати вартісну цінність землі. Нормативна грошова оцінка, як і ставка податку, є достатньо потужнім інструментом регулювання надходжень до бюджету. Її запровадження, навіть незважаючи на високі затрати для її проведення, значно збільшує розмір податкових надходжень саме внаслідок постійного збільшення вартості землі.

Даний законопроект передбачає непрямий метод стимулювання промислового виробництва в Україні, який, зважаючи на особливості оподаткування землі в Україні, є невиправданим. Законодавці пропонують призупинити індексацію нормативної грошової оцінки щодо всіх категорій земель, у тому числі і земель сільськогосподарського призначення, незважаючи при цьому на факт використання землі саме підприємствами промисловості. Тобто такий крок зумовить зменшення податкових надходжень від оподаткування землі впринципі.

Більше того, зважаючи на правову природу нормативної грошової оцінки, при оподаткуванні платою за землю немає значення факт використання власником земельної ділянку або рівень її прибутковості. Так, скажімо, власник однієї земельної ділянки, який використовує її в комерційних цілях і отримує з неї прибуток, буде сплачувати стільки ж, скільки і власник аналогічної сусідньої ділянки, витрати якого лише на утримання ділянки або введення господарської діяльності значно перевищують його прибутки від такої землі. Звичайно, можна довго сперечатися на скільки такий підхід до правової природи земельного податку є справедливим, особливо якщо зважити на думки з цього приводу таких класиків науки податкового права як В. Лебедєв, Д. Львов, І. Янжул, які зазначали, що оподатковуватись повинна не сама земля чи її вартість, а дохід, що отримує власник від такої землі.

Варто також зазначити, що оскільки плата за землю являється місцевим податком, зменшення надходжень від її сплати призведе до ненадходження значних сум коштів у місцеві бюджети. Більше того, пропоновані зміни призведуть до зменшення бази оподаткування платою за землю, що фактично в силу положень п. 30.9 ПК України розглядається як надання платникам податкової пільги.  Даний факт згідно із ст. 103 Бюджетного кодексу передбачає надання додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію відповідних втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок надання податкових пільг. Тобто дане нововведення також зумовить додаткове навантаження на Державний бюджет України.

Необхідно звернути увагу на типову помилку українських законодавців, а саме – неврахування строків внесення змін до податкового закону. Законопроектом передбачається набрання чинності відповідними нормами з моменту опублікування закону. Це спричинить порушення принципу стабільності податкового законодавства, передбаченого пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, що передбачає неможливість внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніше, як за 6 місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Насамкінець хочеться додати, що в силу особливостей здійснення нормативної грошової оцінки в Україні (за даними Держгеокадастру України, станом на 01.01.2016 р., лише 10,7% населених пунктів охоплено нормативною грошовою оцінкою земель 2014-2015 років) та специфікою оприлюднення рішень місцевих рад про нормативну грошову оцінку (за п. 271.2 ПК України) оподаткування платою за землю у багатьох випадках здійснюється із порушенням принципу справедливості та рівності оподаткування. Це пояснюється тим, що деякі платники розраховують базу оподаткування відповідно до вже нової нормативної грошової оцінки, інші ж -  за старими відносно меншими показниками. Даних недоліків законодавцями враховано не було.

Таким чином народні обранці продовжують вирішувати проблеми однієї галузі за рахунок ресурсів та інструментів іншої, що матиме негативний вплив на економічну ситуацію загалом, оскільки проблема національної промисловості криється далеко не у розмірі податку на землю, а є наслідком неефективного управління промисловим сектором вцілому.

 

Аналітик TaxLink

Іван Пшик

Попередня стаття Наступна стаття
comments powered by HyperComments