Декларування активів українців за кордоном: легалізація капіталу, чи примарні сподівання?

Сьогодні експертне середовище гостро обговорює питання одноразового декларування активів резидентів України за кордоном, з яких раніше не були сплачені податки.

Так, за словами Голови Комітету ВР з питань податкової та митної політики Ніни Южаніної, у такий спосіб ми зможемо зробити прозорішим обіг українських коштів, у тому числі у світі, надати українцям змогу очистити свою історію напередодні старту міжнародного обміну податковою інформацією, повернути частину коштів, що були зароблені українцями, в Україну, віднайти кошти в держбюджеті задля впровадження податку на виведений капітал.

«Близько 30 млрд. грн. додаткових надходжень може отримати Державний бюджет України за рахунок оподаткування активів резидентів України за кордоном, з яких раніше не були сплачені податки. Цього обсягу коштів достатньо для компенсації фіскального розриву від впровадження податку на виведений капітал», - каже Ніна Южаніна.

Суть декларування проста: громадяни добровільно розкривають інформацію про володіння активами за кордоном та платять з них відповідні податки, а держава гарантує їм цілковите звільнення від адміністративної та кримінальної відповідальності за податкові та валютні правопорушення.

«Світова практика свідчить: фіскальний ефект від проведення добровільного декларування іноземних доходів/активів складає 1-1,3% ВВП. Саме тому подібні кампанії вже давно проведені в більшості країн світу – США, Канаді, країнах Європи та СНД, а нині проводяться в країнах Південної Америки. Час і нам «обнулити» відносини між платниками податків і державою», – наголошує Голова Комітету.

При цьому вона стверджує, що кампанія з добровільного декларування іноземних активів має взяти старт найпізніше – на початку наступного року, адже незабаром Україна долучиться до багатостороннього обміну податковою інформацією, через що відомості про рахунки, відкриті податковими резидентами України в інших юрисдикціях, стануть доступні контролюючим органам вже після 2019 року.

«Кожному має бути надана можливість без обтяжливих штрафних санкцій очистити свою історію перед початком автоматичного обміну податковою інформацією за умови, що їхні доходи не були отримані у кримінальний або корупційний спосіб», – впевнена вона.

Утім, не всі експерти погоджуються із такою позицією. Так, член Academic Committee EATLP, доктор юридичних наук, президент Асоціації податкових радників, експерт податкової платформи Taxlink, професор кафедри фінансового права юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка Данило Гетманцев каже, що провівши амністію зараз, без реальної реформи податкової системи, гарантій для учасників амністії в сукупності з прямою загрозою конфіскації грошей на депозитних рахунках і просто ризиком втратити "вибілені" гроші на банківських рахунках, Україна втратить єдиний, дуже важливий шанс легалізувати величезний обсяг нелегального капіталу, захованого до часу українцями в надрах власних матраців.

Податкова амністія (ПА) давно вже розглядається Україною як ефективний інструмент податкової реформи. Її ідея не нова. Накопичений за всі роки української незалежності величезний нелегальний капітал є предметом цілком здорового інтересу всіх українських урядів. Однак глибший аналіз проблеми свідчить про те, що не все настільки однозначно. У питанні податкової амністії завжди все неоднозначно.

У світі не було жодної успішної ПА, проведеної як одноразовий акт, що не пов'язаний із заходами стосовно вдосконалення податкового законодавства та реформування податкової системи з метою скасування тих негативів, які призвели до необхідності її проведення. Тобто податкова амністія в теорії фінансів допускається як додатковий акт, що стимулює основні податкові реформи.

За словами пана Гетманцева, завдяки амністії справді вдається вивести з тіні нових платників податків, які ховалися раніше від оподаткування, а також привести у відповідність до законодавства діяльність ухильників, котрі частково сплачували зі своїх доходів податки. Однак ця сама амністія негативно впливає на дотримання податкового законодавства в майбутньому тими, хто не ухилявся від оподаткування. Такі платники податків абсолютно справедливо почуватимуться ошуканими в разі, якщо ухильники отримають знижку проти того обсягу податків, який вони мали сплатити. Це свідчить про очевидні вигоди від ухилення від оподаткування й істотно знижує noncompliance платників податків.

При цьому експерт відмічає, що участь в амністії стимулюється жорсткістю постамністійного податкового режиму, що стосується насамперед посилення відповідальності платників податків за ухилення від оподаткування, а також розширення деяких повноважень податківців.

«Так, успіх податкової амністії 1999 р. в Ірландії зумовлювався новими повноваженнями, що їх отримали ірландські фіскали, як-от доступ до інформації, що раніше охоронялася банківською таємницею, а також посиленням відповідальності за ухилення від оподаткування. Так звані номерні рахунки, які були популярні в Ірландії в 90-х, перестали бути безпечними для їхніх власників. І попри жорсткі умови амністії (ухильник мав сплатити всю суму податку і навіть санкції, щоправда, в обмеженому обсязі), за нерозголошення даних про факт ухилення та відмову від кримінального переслідування Ірландії вдалося зібрати завдяки амністії 227 млн євро і виявити 3675 ухильників. Ми далекі від думки, що податкові повноваження ДФС України вимагають серйозного розширення. До речі, доступ до рахунків платників податків податкова і так має. Однак про посилення відповідальності в сукупності із впровадженням нових методів прямого (у жодному разі не непрямого!) контролю та адміністрування (наприклад загальне декларування), безперечно, може йтися.

Також успіх ПА може бути пов'язаний і з глобальнішими змінами, які, наприклад, мали місце в Італії, де 2001 р. було проведено знамениту Scudo Fiscale. Амністію було поєднано із запровадженням євро, а отже, зі скасуванням валютних та інфляційних ризиків для італійців, які в сукупності з політичною нестабільністю та відносно високим оподаткуванням доходу змушували платників податків виводити капітал за кордон. Крім того, амністію було поєднано з збільшенням податкових санкцій. І хоча основної своєї мети (залучення офшорних капіталів в економіку Італії та розширення оподатковуваної бази майбутніх періодів) амністія не досягла, на світ Божий було виведено 60 млрд євро, захованих в офшорних юрисдикціях. Це на 20 млрд перевищило прогноз уряду й разово принесло бюджету додаткові кошти. Італійська амністія-2001 не є ідеалом для наслідування і зазнає справедливої критики за надто лояльний підхід до платників податків (анонімність, низький податковий платіж у 2,5% від задекларованої суми). Однак навіть критики визнають, що певних результатів амністія досягла», - аргументує професор.

Повертаючись до України експерт каже, що у світі немає жодного прикладу успішної амністії в нестабільній, тим паче охопленій війною, країні. Країні, в якій само по собі розміщення грошей на рахунку в банку поєднано з високим ризиком. 

"Скажемо більше, у світі немає жодного прикладу успішної амністії в країні, де населення просто не довіряє уряду (у зв'язку з політичною, економічною і навіть екологічною нестабільністю), де існує реальна загроза того, що участь в амністії може бути використана проти самого платника податків. У таких країнах капітали не легалізуються, з таких країн вони стрімголов тікають у безпечні юрисдикції. У цьому зв'язку згадаємо податкову амністію в Киргизстані. Натхненний прикладом успішної амністії в Казахстані, киргизький парламент 2007 р. ухвалив закон про проведення амністії за казахським зразком. Однак глибока політична криза, яка вибухнула через два місяці після запуску амністії і, як наслідок, абсолютна недовіра до уряду в сукупності з недорозвиненою економікою, яка перебуває практично повністю в тіні, дискредитували саму ідею податкової амністії. Амністія стала анти рекордом: у ній не взяв участі жоден платник податків! Невдалою через ці самі причини виявилася амністія 2005 р. у Грузії. Саме недовіра бізнесу до уряду стала причиною того, що в період амністії зібрали тільки 35 тис. дол.

Таким чином, основна вимога до майбутньої української амністії: забезпечення належного середовища для її проведення — відносної економічної та політичної стабільності, миру врешті-решт! І це водночас та причина, через яку амністію не можна проводити прямо зараз, хоча, здавалося б, саме сьогодні вона могла б поповнити наш підірваний війною бюджет», - резюмує професор.

На думку пана Гетманцева, проведення такої амністії відразу після виборів – є більш ніж обґрунтовано. Так вдасться поєднати відносну довіру до влади зі стимулом до виведення грошей на світ, який дає міжнародний обмін інформацією. Адже важливо, щоб амністія стосувалася всіх сірих грошей, а не тільки тих, які зберігаються за кордоном в тихих гаванях. Важливо дати можливість обнулитися всім громадянам, в т.ч. і тим, хто тримає гроші під матрацами і почати фінансове життя з чистого аркуша.

"Дійсно ми сходимося в тому, що податкову амністію необхідно проводити. І так, обмін інформацією - стимул. Але якщо ви хочете провести її масово, її не можна проводити перед відходом владної команди, через відсутність довіри населення. І моя думка в тому, що амністію треба проводити для всіх, в т.ч. громадян України, які не мають рахунків в офшорах. Оптимальний термін - друга половина наступного року - перша половина 2020-го. До слова, якщо вже мова зайшла про Аргентину, у якій за багато років в 2017 була перша успішна амністія, то її провів якраз новий уряд, який прийшов до влади", - зазначив пан Гетманцев.

Попередня стаття Наступна стаття
comments powered by HyperComments