Чи оподатковуються податком на нерухоме майно будівлі, які ФОП використовує у своїй діяльності?

На це питання надав відповідь Верховний Суд (далі – ВС) у своєму рішенні від 11 грудня 2018 року у справі №819/314/18.

Нагадаємо, що відповідно до пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПК України) не є об’єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;

ВС встановив, що будівлі, які належать фізичній особі-підприємцю на праві власності, які вона використовує у власній господарській діяльності не є будівлями промисловості. Відповідно на такі будівлі не поширюється дія пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, внаслідок чого вони є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

ВС дійшов висновку, що буквальний аналіз пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2. ст. 266 ПК України свідчить про те, що нерухомість, про яку йдеться у цій нормі, має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств». При цьому законодавець використав прислівник «зокрема», який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.

Для кваліфікації будівель як промислових ВС звернувся зокрема до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Крім того, Суд зазначив, що, говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття. Але, Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг. ВС додав, що промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Отже, беручи до уваги наведені вище положення, ВС дійшов висновку, що застосування пункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, а саме: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

В межах спірних відносин по цій справі жодна з обов'язкових умов не дотримана, оскільки згідно відомостей про об'єкт нерухомого майна, комплекси, які на праві власності належать позивачу, це телятники, що не є будівлями промисловості, крім того п. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.

Також, раніше подібна позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.05.2018 № 806/2461/17 (К/9901/27759/18) та № 806/2676/17 (К/9901/28719/18).

Підсумовуючи, варто зауважити, що наявність виробничих приміщень, які використовуються для цілей забезпечення діяльності фізичної особи-підприємця, не дає підстав для віднесення такої будівлі до категорії «будівель промисловості», тому, відповідно, зазначений об'єкт нерухомості не підпадає під дію пункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.