Чи оподатковуються податком на нерухоме майно будівлі, які ФОП використовує у своїй діяльності?

На це питання надав відповідь Верховний Суд (далі – ВС) у своєму рішенні від 11 грудня 2018 року у справі №819/314/18.

Нагадаємо, що відповідно до пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПК України) не є об’єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;

ВС встановив, що будівлі, які належать фізичній особі-підприємцю на праві власності, які вона використовує у власній господарській діяльності не є будівлями промисловості. Відповідно на такі будівлі не поширюється дія пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, внаслідок чого вони є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

ВС дійшов висновку, що буквальний аналіз пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2. ст. 266 ПК України свідчить про те, що нерухомість, про яку йдеться у цій нормі, має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств». При цьому законодавець використав прислівник «зокрема», який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.

Для кваліфікації будівель як промислових ВС звернувся зокрема до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Крім того, Суд зазначив, що, говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття. Але, Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг. ВС додав, що промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Отже, беручи до уваги наведені вище положення, ВС дійшов висновку, що застосування пункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, а саме: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

В межах спірних відносин по цій справі жодна з обов'язкових умов не дотримана, оскільки згідно відомостей про об'єкт нерухомого майна, комплекси, які на праві власності належать позивачу, це телятники, що не є будівлями промисловості, крім того п. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.

Також, раніше подібна позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.05.2018 № 806/2461/17 (К/9901/27759/18) та № 806/2676/17 (К/9901/28719/18).

Підсумовуючи, варто зауважити, що наявність виробничих приміщень, які використовуються для цілей забезпечення діяльності фізичної особи-підприємця, не дає підстав для віднесення такої будівлі до категорії «будівель промисловості», тому, відповідно, зазначений об'єкт нерухомості не підпадає під дію пункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

 

 

 

Попередня стаття Наступна стаття
comments powered by HyperComments