Банки змусять повідомляти про відкриття/закриття всіх без виключення рахунків ФОП до контролюючих органів

03 Серпня 2018 (0) #Банки #рахунки #ФОП
Аа Аа

Днями, на платформі ДФС України відбулася зустріч, ініціатором якої виступив в.о. заступника Голови ДФС Євген Бамбізов, за участі керівників профільних підрозділів ДФС та фахівців Офісу великих платників податків з представниками найбільших банків України.

Приводом для такої зустрічі стали особливості виконання норми статті 69 Податкового кодексу України.

Так, у відповідності до вищевказаної статті банки та інші фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.

В свою чергу, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення від фінансової установи про відкриття рахунка зобов'язаний направити повідомлення про взяття рахунка на облік або відмову у взятті контролюючим органом рахунка на облік із зазначенням підстав у порядку, визначеному цим Кодексом.

Порядок подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 18.08.2015 №721.

Водночас, прискорена інформатизація банківського сектору а також розширення спектру електронних послуг, що надаються фінансовими установами клієнтам через системи електронного банкінгу, можуть нести в собі ризики приховування реального обсягу надходжень підприємця від провадження ним діяльності. Як приклад – використання фізичною особою підприємцем рахунку, відкритого для нього в банку як для фізичної особи з метою отримання оплат за свої послуги чи товари, які в свою чергу не оподатковуються.

Способом запобігання таким випадкам може стати подання банками повідомлень про відкриття/закриття всіх без виключення рахунків платників податків-фізичних осіб (підприємців) до контролюючих податкових органів.

Відтак, на зустрічі, закладено основи такому механізму а також визначено дієві напрямки його реалізації у взаємодії із банківською спільнотою.

"Така ситуація склалась у зв’язку з тим, що значна кількість фізичних осіб-підприємців використовують рахунки, які відриті для звичайних фізичних осіб, для отримання оплати за наданні послуги та/або продані товари і тому, як зазначає контролюючий орган, це є приводом для приховування реального обсягу надходжень фізичних осіб-підприємців", - коментує ситуацію експерт TaxLink Костянтин Чарторийський.

"Перш за все, на що хотілось би звернути увагу, що згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Це положення є втіленням спеціально-дозвільного принципу здійснення органами державної влади та органами місцевого самоврядування повноважень, що закріплений в статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

А отже, всі взаємодії між банками і фіскалами щодо передачі інформації про відкриття та закриття рахунків мають відбуватись чітко в межах законодавства. Як зазначає Офіс великих платників податків у своєму повідомленні «Способом запобігання таким випадкам може стати подання банками повідомлень про відкриття/закриття всіх без виключення рахунків платників податків-фізичних осіб (підприємців) до контролюючих податкових органів».

Іншими словами податківці хочуть отримувати від банків інформацію про відкриття/закриття рахунків звичайних фізичних осіб, що на мою думку, порушує вищевказані норми Конституції України та ПК України", - каже експерт.

Якщо проглянути пункт 1.14 «Загальних положень» Постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті» від 12.11.2003 № 492, який передбачає, що банк зобов'язаний надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття рахунку клієнта - платника податків та проводити видаткові операції за рахунком такого клієнта в порядку, визначеному статтею 69 глави 6 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Особа, яка відкриває рахунок фізичній особі (власник рахунку/ представник власника рахунку/особа, яка відкриває рахунок на користь третьої особи), зобов'язана письмово повідомити банк про наявність або відсутність у власника рахунку статусу підприємця або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

На етапі відкриття рахунку банк перевіряє правовий статус фізичної особи, тобто чи зареєстрована вона самозайнятою особою.

Так аналізуючи статтю 69 ПК України, яка визначає вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах, передбачає лише умови для наступних суб'єктів – юридичні особи (резиденти, нерезиденти), відокремлені підрозділи та представництва юридичних осіб, громадські формування, самозайнятті особи. А отже, норма взагалі не передбачає, що банки чи інші фінансові установи зобов’язані повідомляти фіскалів про відкриття та/або закриття фізичною особою рахунку.

Таким чином, в цілому законодавством не передбачено порядку передачі інформації про відкриття/закриття рахунків в банках фізичними особами, а отже банк, у випадку передачі такої інформації, виходить за межі своїх повноважень, які передбачені законодавством.

Крім того, відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України. А отже передача банком інформації до фіскалів про рахунок клієнта є порушенням банківської таємниці і тому фізична особа відповідно до частини 2 статті 1076 ЦК України вправі вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.

Попередня стаття Наступна стаття