Проект Закону про нульову декларацію

Проект Закону 17.12.2015

Проект
вноситься народними депутатами України
Ю.Луценко
О.Кірш

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про нульову декларацію

Цей Закон визначає правові та організаційні засади подання фізичними особами нульової декларації, та спрямований на поліпшення умов для розвитку економіки держави, сприяння її детінізації та детінізації відносин власності, залучення інвестицій, збільшення доходів Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Стаття 1. Подання нульової декларації – це режим звільнення фізичних осіб – резидентів від юридичної відповідальності за порушення податкового, валютного законодавства, законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій за будь-який період до дня набрання чинності цим Законом, що реалізується фізичними особами шляхом декларування належних їм доходів, іншого майна, майнових прав, які одержані (оформлені) з порушенням такого законодавства та сплати податку за декларування доходів, іншого майна, майнових прав.

Режим подання нульової декларації не поширюється на доходи, інше майно, майнові права, одержані внаслідок інших правопорушень, ніж зазначені у частині першій цієї статті.

Подання нульової декларації не є офіційним визнанням або підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на об’єкти, щодо яких подається нульова декларація.

Cтаття 2. Об’єктами, щодо яких подається нульова декларація, можуть бути кошти у національній та іноземній валюті як у готівковій так і безготівковій формі; банківські метали та інші валютні цінності; цінні папери; рухоме та нерухоме майно; частки (паї) у майні юридичних осіб, в тому числі частки (паї) у майні юридичних осіб або фінансові інструменти, належні чи передані в управління іншій особі, стосовно яких особа є вигодоодержувачем, інші майнові (речові) та немайнові права, які можуть бути об’єктом комерційних операцій, інші доходи та майно, у тому числі сума неповернутих (виданих, отриманих) позик (кредитів) або інших боргових зобов’язань особи за укладеним нею цивільно-правовим договором, з яких не були сплачені податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів, державних цільових фондів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або щодо яких здійснено операції з порушенням правил валютного регулювання і валютного контролю.

Стаття 3. Суб’єктами подання нульової декларації можуть бути фізичні особи – резиденти, які є фактичними власниками, одержувачами доходів, іншого майна, майнових прав, щодо яких подається нульова декларація.

Фізична особа – резидент, яка є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування згідно із частиною першою статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", і яка набула кошти у національній та іноземній валюті як у готівковій, так і безготівковій формі, банківські метали та інші валютні цінності; цінні папери; рухоме та нерухоме майно; частки (паї) у майні юридичних осіб, в тому числі частки (паї) у майні юридичних осіб або фінансові інструменти, належні чи передані в управління іншій особі, стосовно яких особа є вигодоодержувачем, інші майнові (речові) та немайнові права, які можуть бути об’єктом комерційних операцій, інші доходи та майно, у тому числі сума неповернутих (виданих, отриманих) позик (кредитів) або інших боргових зобов’язань особи за укладеним нею цивільно-правовим договором, може подати нульову декларацію стосовно таких доходів, іншого майна, майнових прав, якщо вони набуті у час, коли така особа не обіймала посаду, пов'язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Вимога, передбачена частиною другою цієї статті, також поширюється на фізичних осіб – резидентів, які на день подання нульової декларації не обіймають посаду, зазначену у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", але у будь-який час до набрання чинності цим Законом обіймали таку посаду або посаду, що згідно із законодавством про запобігання корупції пов'язана з виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Стаття 4. Декларування належних суб'єктам подання нульової декларації об'єктів, зазначених у статті 2 цього Закону, розпочинається з дня набрання цим Законом чинності і триває дванадцять місяців.

Сплата суб’єктом подання нульової декларації податку за декларування доходів, майна, майнових прав здійснюється відповідно до пункту 162 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Стаття 5. Подання нульової декларації є добровільним.

Нульова декларація подається за формою, що додається до цього Закону, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за місцем проживання суб'єкта подання такої декларації, а за межами України – до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, через закордонні дипломатичні установи України у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкт подання нульової декларації звільняється від необхідності зазначення в такій декларації інформації про джерела походження об`єктів, щодо яких подається нульова декларація, крім випадків подання декларації фізичною особою, зазначеною у частинах другій і третій статті 3, яка зобов'язана зазначити джерела походження об'єктів та строки їх набуття.

Подання декількох нульових декларацій одним і тим же суб'єктом подання нульової декларації забороняється. У разі коли суб’єкт подання нульової декларації визнав за необхідне подати додаткову інформацію про об’єкти, щодо яких вже подано нульову декларацію, та здійснити відповідне їх декларування, він вправі протягом періоду, визначеного для декларування частиною першою статті 4 цього Закону, подати нову нульову декларацію з внесенням до неї відомостей з урахуванням раніше поданої інформації. У цьому разі подана раніше нульова декларація вважається нікчемною і повертається суб'єкту її подання.

У нульовій декларації зазначаються: загальні відомості про суб’єкта подання нульової декларації, достатні для його ідентифікації (прізвище, ім’я, по батькові, дані паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків); перелік об’єктів, щодо яких подається нульова декларація, їх місцезнаходження; вартість об'єктів, визначена за результатами оцінки майна, майнових прав, проведеної відповідно до законодавства України або законодавства іноземної держави, у якій знаходиться відповідне майно, використовується майнове право; найменування та реквізити документів, що засвідчують право власності на об’єкти декларування (за наявності) та підтверджують його вартість. У нульовій декларації також вміщується заява суб'єкта її подання про те, що на об'єкти, які декларуються, поширюється режим подання нульової декларації згідно зі статтею 1 цього Закону.

У разі якщо об'єктами, щодо яких подається нульова декларація, є валютні цінності або майно, майнові права, оцінку яких проведено відповідно до законодавства іноземної держави, вартість таких об'єктів перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, визначеним Національним банком України, встановленим на день декларування такого об’єкта, та зазначається у нульовій декларації у гривнях.

В нульовій декларації не відображаються доходи, інше майно, майнові права, з яких сплачено податки, збори (обов'язкові платежі), встановлені в Україні.

Нульова декларація подається суб’єктом подання нульової декларації з пред’явленням документа, що посвідчує його особу, а у випадках, коли нульова декларація подається законним представником або особою, уповноваженою на здійснення такого декларування, – з пред’явленням документа, що посвідчує таку особу, та відповідного письмового уповноваження, оформленого в установленому законом порядку.

Щодо поданих нульових декларацій центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, проводить перевірку виключно з питань, які стосуються строку набуття об'єктів, щодо яких подається нульова декларація особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особою, яка на день подання нульової декларації не обіймає посаду, зазначену у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", але у будь-який час до набрання чинності цим Законом обіймала таку посаду або посаду, що згідно із законодавством про запобігання корупції пов'язана з виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Стаття 6. Суб’єкту подання нульової декларації держава гарантує, що проти нього не порушуватиметься кримінальна справа, не розпочинатиметься провадження у справі про адміністративне правопорушення за порушення податкового, валютного законодавства, законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій у зв’язку із задекларованими об'єктами за будь-який період до дня набрання чинності цим Законом.

         Суб’єктам подання нульової декларації держава також гарантує:

         1) звільнення від обов’язку щодо надання інформації про джерела походження задекларованих доходів, іншого майна, майнових прав;

2) нерозголошення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, його посадовими особами відомостей про суб'єкта подання нульової декларації та іншої інформації, що міститься в нульовій декларації, без письмової згоди такого суб'єкта, а також відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю, які стали відомі центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, його посадовим особам у зв'язку із поданням суб'єктом нульової декларації. За розголошення такої інформації, а також використання такої інформації на свою користь чи на користь третіх осіб, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, притягаються до відповідальності згідно із законом.

         Фізичну особу, яка подала нульову декларацію, не може бути притягнуто до юридичної відповідальності стосовно об’єктів, щодо яких подано нульову декларацію, – з моменту подання такої декларації до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за винятком коштів, майна, інших майнових (речових) та немайнових прав, на яких відповідно до цього Закону не поширюється режим подання нульової декларації.

Задекларовані суб'єктом подання нульової декларації доходи, інше майно, майнові права активи визнаються такими, що одержані (оформлені) без порушення податкового, валютного законодавства, законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій за умови сплати суб’єктом подання нульової декларації податку за декларування доходів, майна, майнових прав відповідно до пункту 162 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Факт подання фізичною особою нульової декларації та поширення на неї режиму звільнення від юридичної відповідальності за порушення податкового, валютного законодавства, законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій за будь-який період до дня набрання чинності цим Законом за бажанням особи може бути встановлено рішенням суду. Таке рішення не є встановленням фактів виникнення, переходу або припинення прав на об’єкти, щодо яких подається нульова декларація.

У випадку, якщо об’єкт нульової декларації знаходиться у співвласності більше ніж двох осіб, проте нульова декларація була подана не усіма з них, то передбачені цією статтею державні гарантії поширюються лише на суб’єктів подання нульової декларації, які її подали.

Стаття 7. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., № 51, ст. 1122 з наступними змінами):

статтю 38 доповнити частиною п'ятою такого змісту:

"Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 162, 1621, 1622, 1641, 1642, 1651, 1654 цього Кодексу, на суб'єкта, який подав нульову декларацію відповідно до Закону України "Про нульову декларацію" і не сплатив встановлений пунктом 162 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України податок за декларування доходів, майна, майнових прав, може бути накладено протягом одного року з дня завершення передбаченого Податковим кодексом України строку сплати таким суб’єктом податку за декларування доходів, майна, майнових прав".

статті 162, 1621, 1622, 1641, 1642, 1651, 1654 доповнити частиною такого змісту:

"Не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене цією статтею, у зв'язку із об’єктами, щодо яких подано нульову декларацію відповідно до Закону України "Про нульову декларацію", якщо вона сплатила податок за декларування доходів, майна, майнових прав відповідно до пункту 162 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України";

2) у Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25–26, ст. 131; 2003 р. № 28, ст. 368 з наступними змінами):

доповнити частину п'яту статті 212 словами "або на нього поширюється режим звільнення від юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства згідно із Законом України "Про нульову декларацію" за будь-який період до дня набрання чинності названим Законом";

статтю 2121 доповнити частиною п'ятою такого змісту:

"5. Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, не вважаються умисним ухиленням від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, якщо на особу згідно із Законом України "Про нульову декларацію" поширюється режим звільнення від юридичної відповідальності за порушення законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій за будь-який період до дня набрання чинності названим Законом";

3) частину першу статті 256 Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 40 – 42, ст. 492 з наступними змінами) доповнити пунктом 10 такого змісту:

"10) подання фізичною особою нульової декларації та поширення на неї відповідно до Закону України "Про нульову декларацію" режиму звільнення від юридичної відповідальності за порушення податкового, валютного законодавства, законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій за будь-який період до дня набрання чинності названим Законом";

4) доповнити частину першу статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9 – 10, 11 – 12, 13, ст.88) пунктом 10 такого змісту:

"10) на особу, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою –третьою статті 212, частинами першою – третьою статті 2121 Кримінального кодексу України, поширюється відповідно до Закону України "Про нульову декларацію" режим звільнення від юридичної відповідальності за порушення податкового, валютного законодавства, законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій за будь-який період до дня набрання чинності названим Законом";

5) у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 47, ст. 251 з наступними змінами):

у частині шостій статті 3 слова "цим Законом" замінити словами "цим та іншими законами України";

доповнити статтю 4 частиною п’ятою такого змісту:

"Законами України можуть встановлюватися випадки використання результатів оцінки майна, майнових прав, проведеної відповідно до законодавства іноземної держави, в якій знаходиться відповідне майно, використовуються майнові права";

частину четверту статті 8 доповнити словами "якщо інше не передбачено законами України";

6) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2 – 3, ст. 11 з наступними змінами) доповнити пунктом 96 такого змісту:

"96. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, пеня, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, у зв'язку з вартістю об'єктів, зазначених у нульовій декларації, до суб'єктів подання нульової декларації – платників єдиного внеску не застосовуються";

7) у статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 17, ст. 184 з наступними змінами):

пункти "д" і "е" пункту 4 виключити;

доповнити статтю частиною сьомою такого змісту:

"7. Розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, здійснюється із завчасним сповіщенням Національного банку України із зазначенням відповідно фінансової установи, у якій розміщуються валютні цінності за межами України, об'єкта інвестування за кордоном".

3. Національному банку України, Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону.

Голова

Верховної Ради України

comments powered by HyperComments
close icon
Замовити персональну презентацію