Ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2012 у справі № 2а/1770/4270/2011

Державний герб України

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

іменем України

Справа № 2а/1770/4270/2011

Головуючий у 1-й інстанції: Ткачук Н.С.

Суддя-доповідач: Мацький Є.М.

"12" березня 2012 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів:Євпак В.В. Капустинського М.М.,

при секретарі Мисечко І.С. ,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне 

н апостанову Рівненського окружного адміністративного суду

від "17" листопада 2011 р.

 у справі за позовом ОСОБА_3-фізичної особи-підприємця 

до Державної податкової інспекції у м.Рівне 

про визнання незаконними дій та зобов"язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені.

Визнані дії Державної податкової інспекції у м. Рівне щодо невизнання деклараціями про доходи уточнюючих декларацій про доходи, одержані за 2007 та 2008 роки, надісланих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 супровідним листом №284 від 24.09.2010 року протиправними.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Рівне визнати подані фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3 уточнюючі декларації про доходи, одержані за 2007 та 2008 роки, надіслані супровідним листом №284 від 24.09.2010 року, податковою звітністю.

В апеляційній скарзі ДПІ у м.Рівне, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати та прийняти нову про відмову в задовленні позовних вимог. Апелянт зазначає, що уточнюючі декларації про доходи, одержані за 2007 та 2008 роки, були подані позивачем податковому органу після проведення документальної невиїзної перевірки податкових декларацій по податку з доходів фізичних осіб СПД ОСОБА_3 за 2007-2009 роки, результати якої оформлені актом від 07.10.2010 р. № 197/2571800172/17-117, а тому на підставі п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» дані декларації не були прийняті податковим органом. Вважає дії податкового органу щодо невизнання податковою звітністю поданих позивачем уточнюючих декларацій про доходи, одержані за 2007, 2008 роки, правомірними.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених статтею 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09.10.1995 року ОСОБА_3 було зареєстровано фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (а.с.16).

15.09.2010 року Державна податкова інспекція в м. Рівне листом за № 40499/1-321 (а.с.71) звернулася до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, яким повідомила, що вироком Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року визнано фіктивною діяльність 10 субєктів підприємницької діяльності, таких як: ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПОГ «Інвабуд», ПП «Юнісеф», ПП «Тек Транс Експо Регіон», ПП Експо Регіон, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, ПП «Паритет», ПП «Західлісбуд», ПП «Форестер Гроуп». Враховуючи той факт, що проведеним аналізом по виявленню субєктів господарювання, які мали взаєморозрахунки з вказаними вище підприємствами встановлено, що ОСОБА_3 також здійснював взаєморозрахунки з деякими із зазначених фіктивних субєктів підприємницької діяльності, ДПІ в м. Рівне просила позивача переглянути сформований податковий кредит з ПДВ та витрати, повязані з одержанням доходу по податку з доходів фізичних осіб з вищевказаними підприємствами (подання уточнюючих декларацій) або повідомити ДПІ в м. Рівне про прийняте рішення.

Судом також встановлено, що 24.09.2010 року позивач повідомив ДПІ в м. Рівне, що переглянув витрати повязані із одержанням доходу по податку з доходів фізичних осіб, в звязку із чим склав уточнені декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2007 року та 01 січня по 31 грудня 2008 року, які разом з супровідним листом № 284 від 24.09.2010 р. вручив відповідачу цього ж дня, що підтверджується відбитком штампу ДПІ в м. Рівне про прийняття вхідної кореспонденції від 24.09.2010 р. вх. №10178/м/01113 на супровідному листі (а.с.95).

Проте, 29.09.2010 року відповідач листом за №42313/17-237, копію якого долучено до матеріалів справи (а.с.94), повідомив позивача про те, що подана уточнююча декларація про доходи, одержані за 2007 та 2008 роки відповідно до абз. 5 п.п.4.1.2. Закону України №2181 та п.4.5. Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених Наказом ДПА України №827 від 31.12.2008 р. не визнана як декларація про доходи, оскільки в декларації в пунктах 1.2, 1.4, 2.1, 2.2 та в розділі 4 не проставлено прочерк в показниках, які не заповнюються.

Хоча письмової пропозиції контролюючого органу надати нову податкову декларацію з виправленими показниками зазначений лист не містить, проте 08.10.2010 року позивач, проставивши прочерки в показниках, які не заповнюються, повторно подав до ДПІ в м. Рівне уточнюючі декларації про доходи, одержані за 2007 та 2008 роки, що підтверджується копією супровідного листа підприємця ОСОБА_3 за №330 від 08.10.2010 р. із відбитком штампу ДПІ в м. Рівне про прийняття вхідної кореспонденції (а.с.6-7). Однак, лише з прийнятого на підставі акта про результати документальної невиїзної перевірки податкових декларацій з податку з доходів фізичних осіб СПД ОСОБА_3 за 2007-2009 роки від 07.10.2010 р. № 197/2571800172/17-117 (а.с.40-43) податкового повідомлення-рішення №0003621742/0 від 16.11.2010 року (а.с.39), позивачу стало відомо про неприйняття відповідачем поданих 08.10.2010 р. уточнюючих декларацій про доходи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №2181) податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу) .

Форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з Комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (підпункт «ї»підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181).

У відповідності до пп.4.1.1. п.4.1. ст.4 цього ж Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з вимогами підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону №2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення обєктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобовязань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 вищезазначеного Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків . У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Отже, з аналізу вищенаведеної правової норми суд дійшов правильного висновку, що можливою підставою для невизнання податкової звітності податковою декларацією є заповнення декларації всупереч встановленим правилам не у будь-якому випадку порушення цих правил, а лише за умови: не зазначення у декларації обовязкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою підприємства. Даний перелік підстав для не визнання контролюючим органом податкової звітності як податкової декларації є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п.5.1 статті 5 Закону № 2181 якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Форма №1 « Декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 200_ року або за інший період звітного року»затверджена Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 р. N 12 із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18 травня 1993 р. N 17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 р. за N 64. Однак, форми уточнюючого розрахунку до декларації про доходи на законодавчому рівні не встановлено, так само як і порядку його заповнення.

Проте, враховуючи право платників податків на надання уточнюючого розрахунку, передбачене ст. 5 Закону №2181, беручи до уваги відсутність законодавчо встановленої форми уточнюючого розрахунку та порядку його заповнення, суд вважає, що позивачем правомірно подано до податкового органу декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2007 року та з 01 січня по 31 грудня 2008 року з виправленими самостійно показниками з поміткою «Уточнююча».

З досліджених судом першої інстанції копій уточнюючих декларацій про доходи, одержані за 2007 та 2008 роки, поданих позивачем до податкового органу 24.09.2010 року (а.с.96-98) вбачається, що вони містять усі необхідні для ідентифікації особи платника податків реквізити, зокрема: ідентифікаційний номер, прізвище, імя, по батькові, адресу проживання платника податку, містять заповнені розділи (пункти), що стосуються одержаних платником податків у відповідному звітному періоді доходів, підписані платником податків із зазначенням прізвища та ініціалів, дати підписання та скріплені печаткою підприємця ОСОБА_3, як того вимагають приписи абз.5 п.4.1.2. ст.4 Закону №2181. Відсутність прочерків у графах, що не заповняються, в силу вимог зазначеної норми Закону, не є підставою для невизнання податкової звітності податковою декларацією.

За таких обставин, доводи апелянта про порушення позивачем вимог абз.5 п.4.1.2 ст.4 Закону України №2181, так само як і покликання ДПІ в м. Рівне у листі за № 42313/17-237 від 29.09.2010 року на дану норму Закону як на підставу невизнання поданих позивачем уточнюючих декларацій про доходи, одержаних за 2007 та 2008 роки як податкової декларації, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими.

Щодо посилання у вказаному листі ДПІ в м. Рівне як на підставу для невизнання уточнюючих декларацій позивача як декларацій про доходи на п. 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації від 31 грудня 2008 року № 827 (далі, - Наказ №827), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.4.5 Наказу №827 якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме:

1) у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;

2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);

3) не скріплено печаткою платника податків;

4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;

5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);

6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання;

7) подана ксерокопія звітних документів;

8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

З наведеного вище вбачається, що даним пунктом Наказу №827, всупереч нормам Закону України №2181, встановлені додаткові підстави для невизнання контролюючим органом податкової звітності як податкової декларації (пп.1 п.4.5 - не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються).

Поряд з цим, метою прийняття даного Наказу, як вбачається з його змісту, є запровадження централізованої системи приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних із урахуванням різних способів надходження документів до органів державної податкової служби України, у тому числі в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.

Затверджені Наказом №827 Методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом, за своєю правовою природою носять рекомендаційний, роз'яснювальний характер і, відповідно, не можуть встановлювати, змінювати чи припиняти норми права, зокрема, змінювати або доповнювати положення діючих Законів України з питань оподаткування. Проте, пунктом 4.5 глави 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України розширено визначений абзацом п'ятим підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" перелік підстав для невизнання податкової звітності, чим фактично встановлено нову правову норму, що зачіпає права, свободи й законні інтереси платників податків.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що в п.п. 1 п. 4.5 затверджених Наказом №827 Методичних рекомендаціях ДПА України не ототожнює поняття: відсутність обовязкових реквізитів та не проставлення прочерку у показниках, які не заповнюються, а навпаки передбачає їх як різні підстави для невизнання податкової звітності як податкової декларації.

Враховуючи те, що на час виникнення спірних правовідносин, які є предметом розгляду в даній справі та на час розгляду справи судом, Наказ №827 не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку, колегія суддів вважає, що норма встановлена пунктом 4.5 даного наказу не набрала чинності, і не може бути застосована податковим органом.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вірно вважав неправомірними висновки податкового органу про порушення позивачем пункту 4.5 Наказу №827, так само як і покликання податкового органу на положення даного пункту як на підставу для невизнання поданих позивачем уточнюючих декларацій як декларацій про доходи у звязку із відсутністю прочерків в показниках, які не заповняються.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що ДПІ в м. Рівне, не визнавши як декларації про доходи, подані позивачем листом №284 від 24.09.2010 року уточнюючі декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2007 року та з 01 січня по 31 грудня 2008 року, діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, встановлений законодавством, а відтак такі дії відповідача є протиправними.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195,196,200,202,206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. 

Головуючий суддя Є.М. Мацький 
судді: В.В. Євпак  М.М. Капустинський    

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
11.03.2012
ПІБ судді:
Мацький Є.М.
Реєстраційний № рішення
2a /1770/4270/2011
Інстанція
Апеляційна
Резолютивна частина
Апеляційна скарга контролюючого органу залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.
Подальше оскарження
Суд касаційної інстанції відмовив контролюючому органу у відкритті касаційного провадження.  
Замовити персональну презентацію