Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.06.2013 у справі № 6-12887св13
Державний герб України

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і

кримінальних справ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Дербенцевої Т.П., Євтушенко О.І., Журавель В.І., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

про розкриття Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» інформації, що містить банківську таємницю,

за касаційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Паскевича Андрія Івановича

на рішення апеляційного суду Волинської області від 19 лютого 2013 року,

В с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) звернулася до суду із заявою про розкриття Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») інформації, що містить банківську таємницю.

На обґрунтування заяви заявник вказував, що під час проведення перевірки Волинського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» було встановлено порушення вимог податкового законодавства, що стосується термінів повідомлення органу державної податкової служби, в якому обліковується платник податків, про відкриття або закриття рахунка платника податків.

Також вказує, що заявником щодо надання сум видаткових операцій за рахунками, що відкриті в установі банку, було направлено листа, однак у наданні інформації було відмовлено.

Посилаючись на те, що інформація про надання сум видаткових операцій за рахунками, що відкриті в установі банку, становить банківську таємницю, яка може бути відкрита лише за рішенням суду, просив суд розкрити банком інформації, яка містить банківську таємницю, а саме: про рух коштів за рахунками: № 260493023580 за період з 06 жовтня 2009 року по 07 жовтня 2009 року; № 260073022464 за період з 19 жовтня 2009 року по 29 жовтня 2009 року; № 26001501263671 за період з 20 травня 2010 року по 17 червня 2010 року; № 26005501272453 за період з 14 червня 2010 року по 15 червня 2010 року; № 26000500281804 за період з 25 жовтня 2010 року по 26 жовтня 2010 року; № 260083014200 за період з 18 серпня 2009 року по 05 жовтня 2009 року; № 260013014209 за період з 03 вересня 2009 року по 08 вересня 2009 року; № 26008300311051 за період з 24 березня 2011 року по 26 березня 2011 року; № 26001300316592 за період з 21 червня 2011 року по 22 червня 2011 року; № 26047300000334 за період з 05 травня 2011 року по 12 травня 2011 року; № 26001500321967 за період з 11 травня 2011 року по 12 травня 2011 року; № 26009300342472 за період з 05 липня 2011 року по 06 липня 2011 року

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2012 року в задоволенні заяви відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 19 лютого 2013 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву задоволено частково. Зобов'язано ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Волинське обласне управління розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, а саме: надати інформацію (без зазначення назви клієнтів банку) щодо сум видаткових операцій за рахунками, що відкриті в цій фінансовій установі: № 260493023580 за період з 06 жовтня 2009 року по 07 жовтня 2009 року; № 260073022464 за період з 19 жовтня 2009 року по 29 жовтня 2009 року; № 26001501263671 за період з 20 травня 2010 року по 17 червня 2010 року; № 26005501272453 за період з 14 червня 2010 року по 15 червня 2010 року; № 26000500281804 за період з 25 жовтня 2010 року по 26 жовтня 2010 року; № 260083014200 за період з 18 серпня 2009 року по 05 жовтня 2009 року; № 260013014209 за період з 03 вересня 2009 року по 08 вересня 2009 року; № 26008300311051 за період з 24 березня 2011 року по 26 березня 2011 року; № 26001300316592 за період з 21 червня 2011 року по 22 червня 2011 року; № 26047300000334 за період з 05 травня 2011 року по 12 травня 2011 року; № 26001500321967 за період з 11 травня 2011 року по 12 травня 2011 року; № 26009300342472 за період з 05 липня 2011 року по 06 липня 2011 року.

У касаційній скарзі представник ПАТ «Державний ощадний банк України» - Паскевич А.І. просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, місцевий суд виходив із того, що підставою для звернення до суду органу податкової інспекції із заявою про розкриття банківської таємниці є дії порушника податкового законодавства, а стосовно таких дій для цих органів відповідними законодавчими актами передбачений спосіб реагування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення заяви, апеляційний суд дійшов висновку про неможливість вчинення органом податкової інспекції дій відповідно до способів реагування, передбачених чинним законодавством, без надання дозволу про розкриття інформації, що містить банківську таємницю.

Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон) інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 62 цього Закону інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками за рішенням суду.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 12 постанови від 30 вересня 2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку із цим у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.

За положенням п. п. 69.2. ст. 69 Податкового кодексу України банки та інші фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до органу державної податкової служби, в якому обліковується платник податків, протягом трьох робочих днів з дня відкриття/закриття рахунка (включаючи день відкриття/закриття).

Відповідальність за порушення строку та порядку подання інформації про відкриття або закриття банківських рахунків передбачено ст. 118 ПК України.

Таким чином, місцевий суд, на виконання вимог ст. 213 ЦПК України, встановивши на підставі доказів, яким було надано належну оцінку, той факт, що Луцька ОДПІ не позбавлена можливості притягнути винних осіб до відповідальності, передбаченої відповідними спеціальними законами, а підтвердження про неможливість вчинення заявником дій відповідно до способів реагування, передбачених законодавством, відсутні та підстави, за яких існує необхідність розкриття інформації, що містить банківську таємницю, Луцькою ОДПІ не наведено, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

При цьому порядок розгляду судом заяв про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, визначено Главою 12 ЦПК України.

За положеннями ст. ст. 287, 288 ЦПК України заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи у випадках, встановлених законом, подається до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу. У такій заяві має бути зазначено, зокрема й особу, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, їх місце проживання або місцезнаходження, а також ім'я представника заявника, коли заява подається представником.

Відповідно до ч. 1 ст. 289 ЦПК України справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, розглядається у п'ятиденний строк з дня надходження заяви у закритому судовому засіданні з повідомленням заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, та банку, а у випадках, коли справа розглядається з метою охорони державних інтересів та національної безпеки, - з повідомленням тільки заявника.

Однак апеляційний суд на вказані норми процесуального закону уваги не звернув, та не врахував, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду, а справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, розглядається саме щодо юридичної або фізичної особи, які виступають заінтересованими особами, мають відповідні права та обов'язки і беруть участь у справі, та зобов'язав банк надати інформацію про рахунки клієнтів банку без самих осіб, щодо яких Луцька ОДПІ вимагає розкриття банківської таємниці.

При цьому, відповідні вмотивовані висновки суду про те, що справа розглядається з метою охорони державних інтересів та національної безпеки, що б давало право суду розглянути справу про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, лише за участі заявника, відсутні. Не ставиться таке питання Луцькою ОДПІ й у заяві.

Таким чином, апеляційним судом, крім іншого, розглянуто справу всупереч положенням процесуального права, що також призвело до порушення принципів цивільного процесу - гласності та відкритості (ст. 6 ЦПК України) та правил ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин місцевий суд, встановивши повно і всебічно обставини справи й визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та ухвалив законне й справедливе рішення.

Апеляційний суд на порушення вимог процесуального закону встановлені місцевим судом факти не спростував та неправильно застосував норми матеріального права.

Згідно з вимогами ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У х в а л и л а :

Касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Паскевича Андрія Івановича задовольнити.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 19 лютого 2013 року скасувати, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий П.О. Гвоздик

Судді: Т.П. Дербенцева О.І. Євтушенко В.І. Журавель О.М. Ситнік

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
25.06.2013
ПІБ судді:
Гвоздик П.О.
Реєстраційний № рішення
6-12887св13
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційна скарга задоволена. Рішення суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.
Подальше оскарження
Рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і  кримінальних справ у Верховному Суді України не оскаржувалось.
Замовити персональну презентацію