Ухвала Вищого адміністративного суду України від 31.07.2013 у справі № 2а-0870/4191/11
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" липня 2013 р. м. Київ К/9991/22179/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддя Костенко М.І.- головуючий,

судді Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових сплавів" (далі -Товариство)

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012

у справі № 2а-0870/4191/11

за позовом Товариства

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - СДПІ)

про визнання незаконними дій та скасування наказу.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про: визнання незаконними дій СДПІ щодо прийняття наказу від 06.05.2011 № 499 про відкликання довідки від 04.05.2011 № 47/08-03/31549003, про скасування цього наказу, про визнання неправомірними дій СДПІ щодо складення акта перевірки від 19.05.2011 № 60/08-03/315490036 та формування висновків по цьому акту, про визнання довідки від 04.05.2011 № 47/08-03/31549003 діючою та такою, що відповідає вимогам законодавства, а також про зобов'язання СДПІ визнати зазначену довідку діючою та враховувати її у подальшій роботі.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.07.2011 позов задоволено частково; визнано протиправними дії СДПІ з прийняття наказу від 06.05.2011 № 499 «Про відклик документа від 04.05.2011 № 47/08-03/315490036 та про продовження терміну позапланової виїзної перевірки Товариства», зазначений наказ скасовано як такий, що прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства; в решті позовних вимог відмовлено з огляду на факт оскарження позивачем дій, які не мають самостійного правового значення та не впливають на права та обов'язки платника.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог; у позові відмовлено повністю. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач допустив посадових осіб СДПІ до проведення перевірки на підставі оспорюваного наказу, тоді як власне цей наказ є внутрішнім актом податкового органу, який не впливає на стан суб'єктивних прав та обов'язків позивача.

Посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду зі спору як скасовану помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що 04.05.2011 СДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства на підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Южмет, ЛТД» за грудень 2010 року; вказана перевірка тривала один день та за її наслідками податковим органом було складено довідку від 04.05.2011 № 47/08-03/31549003.

06.05.2011 в.о. начальника СДПІ Багмет Н.Т. було видано наказ від 06.05.2011 № 499, за яким відкликано вказану довідку у зв'язку з її невідповідністю нормативно-правовим актам; цим же наказом відповідач продовжив строк проведення вказаної позапланової виїзної перевірки Товариства на 1 робочий день з 12.05.2011.

Приймаючи рішення про часткове задоволення даного позову, суд першої інстанції дійшов цілком об'єктивного висновку про невідповідність цього наказу вимогам чинного законодавства.

Згідно з абзацом першим пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Таким чином, складенням акта (довідки) завершується проведення податкової перевірки; при цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, можливість подальшого відкликання податковим органом складеного акта (довідки) не передбачена податковим законодавством, що регулює спірні правовідносини.

Правильним є і висновок суду про відсутність у розглядуваному випадку підстав для продовження спірної документальної позапланової виїзної перевірки.

Так, відповідно до пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу(крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалістьяких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

За змістом пункту 1.13 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків (додаток 1 до наказу Державної податкової адміністрації України від 14.04.2011 № 213) продовження строків проведення документальних та фактичних перевірок здійснюється відповідно до статті 82 розділу II Кодексу за рішенням (наказом) керівника органу ДПС, яким було призначено таку перевірку. Кількість рішень (наказів) про продовження строків перевірки не обмежується за умови дотримання визначеної статтею 82 розділу II Кодексу тривалості перевірки та забезпечення надання платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам) копії зазначеного наказу та пред'явлення направлення з відміткою про продовження перевірки.

При прийнятті рішення (наказу) про продовження термінів проведення документальної виїзної перевірки нові направлення на перевірку не виписуються. Про продовження строків перевірки вказується у направленнях, що виписувались на проведення перевірки, із зазначенням основних реквізитів наказу та кількості робочих днів (діб), на які продовжено перевірку.

Наведені законодавчі положення свідчать на користь зробленого судом першої інстанції висновку про те, що продовження терміну проведення документальної виїзної перевірки є можливим до закінчення цієї перевірки з оформленням її результатів складенням акта (довідки).

Завершення податкової перевірки виключає можливість її продовження.

А відтак з огляду на те, що, як вбачається з установлених судами обставин справи, на час прийняття оспорюваного наказу про продовження строку проведення перевірки платника цю перевірку вже було закінчено, то відповідне продовження не можна визнати законним.

У зв'язку з викладеним слід погодитися з наданою судом першої інстанції правовою оцінкою обставин справи відносно незаконності оспорюваного наказу та правомірності позовних вимог у цій частині.

Висновки апеляційного суду, покладені ним в основу прийняття оскаржуваної постанови, не можуть слугувати спростуванням наведених висновків суду першої інстанції.

Так, власне факт допуску платником посадових осіб податкового органу до проведення перевірки не може розглядатися як беззаперечне свідчення законності наказу про її призначення.

Відповідно до абзаців другого, третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється.

Таким чином, під час з'ясування наявності підстав для допуску працівників податкової інспекції про проведення податкової перевірки платник лише перевіряє формальну наявність наказу про призначення перевірки та направлення на проведення без обов'язкового правового аналізу законності видачі цього наказу.

А відтак допуск платником службових осіб податкового органу до перевірки не означає автоматично її законність.

Відносно можливості оскарження наказу про призначення перевірки платника як акта індивідуальної дії слід зазначити таке.

Наказ керівника податкового органу про призначення документальної позапланової перевірки видається ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України.

При цьому зазначений наказ відповідно до абзацу другого пункту 78.4 цієї статті Кодексу є документом, за умови надання якого під розписку платнику податків податковий орган має право приступити до проведення перевірки.

У свою чергу, згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України правовим наслідком відмови платника від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби є застосування адміністративного арешту майна такого платника.

Таким чином, видання керівником податкового органу наказу про призначення документальної позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправним наказу керівника податкового органу про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків, виданого на підставі пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного у суду апеляційної інстанції не було законних підстав для скасування правильної по суті та вмотивованої постанови суду першої інстанції зі спору.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог судові рішення у справі учасниками провадження не оскаржуються, тоді як касаційним судом не виявлено порушень норм матеріального та процесуального права, на які не було посилань у поданій касаційній скарзі.

У зв'язку з цим, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових сплавів" задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 у справі № 2а-0870/4191/11 скасувати.

3. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.07.2011 у справі № 2а-0870/4191/11 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді: Н.Є. Маринчак І.В. Приходько

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
30.07.2013
ПІБ судді:
Костенко М.І.
Реєстраційний № рішення
2а-0870/4191/11
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника задоволено. Рішення суду першої інстанції залишено в силі, а рішення апеляційної інстанції скасоване.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду України у Верховному  Суді України не переглядалося.
Замовити персональну презентацію