Ухвала Вищого адміністративного суду України від 30.10.2013 у справі № 2а-1670/4665/12
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/70123/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

судді Бухтіярової І.О.,

суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 року

у справі № 2а-1670/4665/12

за позовом Колективного підприємства «Медея» (далі - позивач, КП «Медея»)

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (відповідач, ДПІ у м. Полтаві)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

КП «Медея» звернулось у липні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2012 року № 0000442308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1 274 723,00 гривні за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 318 680,75 гривень та № 0000452308, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 176 372,00 гривні за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 44 093,00 гривні.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, та з урахуванням заяви позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 29.03.2012 року по 19.04.2012 року (термін перевірки продовжувався з 17.04.2012 року по 19.04.2012 року на підставі наказу ДПІ у м. Полтаві від 12.04.2012 року № 441) відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за цей же період, за результатами якої складено акт від 26.04.2012 року № 877/22-6/25168924.

В ході перевірки встановлено, що наступні податкові накладні включені до складу податкового кредиту за 2010 рік виписані не у звітному податковому періоді: включено до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2010 року податкова накладна ТОВ фірма «Апрель» від 03.03.2010 року № 486, податкова накладна ТОВ фірма «Апрель» від 23.03.2010 року № 688, податкова накладна ВАТ «Полтаваобленерго» від 31.03.2010 року № 8435/23/1; включено до реєстру отриманих податкових накладних за червень 2010 року податкова накладна ДП «Гауда» ТОВ «Станіслав і К» від 23.05.2010 року № 492; включено до реєстру отриманих податкових накладних за липень 2010 року податкова накладна ДП «Гауда» ТОВ «Станіслав і К» від 04.05.2010 року № 42, податкова накладна ДП «Гауда» ТОВ «Станіслав і К» від 11.05.2010 року № 198, податкова накладна ВАТ «Веселинівський завод СЗМ» від 17.05.2010 року № 154, податкова накладна ВАТ «Веселинівський завод СЗМ» від 17.05.2010 року № 153, податкова накладна ПП «Екстра Грейд» від 19.05.2010 року № 85, податкова накладна ПП «Екстра Грейд» від 25.05.2010 року № 112, податкова накладна ПП «Екстра Грейд» від 21.05.2010 року № 96, податкова накладна ПП «Екстра Грейд» від 06.05.2010 року № 22, податкова накладна ПП «Енергосистема» від 19.05.2010 року № 41, податкова накладна ВАТ «Каланчацький маслозавод» від 20.05.2010 року № 1354, податкова накладна ВАТ «Каланчацький маслозавод» від 28.05.2010 року № 1382, податкова накладна ВАТ «Каланчацький маслозавод» від 28.05.2010 року № 1383, податкова накладна ЗАТ «Молпродукт» від 22.06.2010 року № 12, податкова накладна ТОВ «Агроком груп» від 14.06.2010 року № 149, податкова накладна ВАТ «Каланчацький маслозавод» від 11.06.2010 року № 1433, податкова накладна ТОВ «ВАско Стильвід» 02.06.2010 року № 00007, податкова накладна ТОВ «ВАско Стильвід» 02.06.2010 року № 00008; включено до реєстру отриманих податкових накладних за серпень 2010 року податкова накладна ФОП ОСОБА_1 від 13.07.2010 року № 130701, податкова накладна КП «Магдалинівський маслозавод» від 15.07.2010 року № М00114, податкова накладна ПП «Екоперодвест» від 28.07.2010 року № 25; включено до реєстру отриманих податкових накладних за вересень 2010 року податкова накладна ВАТ «Каланчацький маслозавод» від 29.04.2010 року № 1273, податкова накладна ВАТ «Каланчацький маслозавод» від 16.04.2010 року № 1220, податкова накладна ПП «Екстра Грейд» від 23.04.2010 року № 107, податкова накладна ТОВ НВП «Будова-Пік» від 28.04.2010 року № 7, податкова накладна ЗАТ «Молпродукт» від 30.04.2010 року № 9, податкова накладна ТОВ НВП «Будова-Пік» від 21.04.2010 року № 2, податкова накладна ТОВ «ТехноНіколь-центр» від 09.04.2010 року № 0409100/15, податкова накладна ВАТ «Полтаваобленерго» від 30.04.2010 року № 11473, податкова накладна ДП «Електроніка» від 12.07.2010 року № 1569, податкова накладна ДП «Електроніка» АТ «Електроніка» від 09.07.2010 року № 01551; включено до реєстру отриманих податкових накладних за жовтень 2010 року податкова накладна ТОВ «Інпромт» від 08.06.2010 року № 773, податкова накладна ТОВ «Полтаваенергопостач» від 11.06.2010 року № 1066, податкова накладна КП «Полтавський м'ясокомбінат» від 30.06.2010 року № 386, податкова накладна ТОВ «Велтон Телеком» від 30.06.2010 року № 21647/6, податкова накладна ПП «Явір 2000» від 22.06.2010 року № 5874, податкова накладна Полтавська міська ветлікарня від 12.07.2010 року № 584, податкова накладна ТОВ «Інфосвіт ІТ сервіс» від 21.07.2010 року № 115, податкова накладна ТОВ «Український Сертифікаційний центр» від 21.07.2010 року № 68431, податкова накладна ПП «Явір 2000» від 21.07.2010 року № 7009, податкова накладна КП «Полтавський м'ясокомбінат» від 31.07.2010 року № 351, податкова накладна ТОВ «Велтон Телеком» від 31.07.2010 року № 25209/6; включено до реєстру отриманих податкових накладних за листопад 2010 року податкова накладна ВАТ «Полтаваобленерго» від 31.10.2008 року № 28231/23/1, податкова накладна ТОВ ТД «Мілео» від 29.03.2010 року № 162, податкова накладна Полтавська міська ветлікарня від 02.03.2010 року № 216; включено до реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2010 року податкова накладна ДП «Мілкіленд-Україна» від 14.07.2010 року № 03472, податкова накладна ДП «Мілкіленд-Україна» від 15.07.2010 року № 03491, податкова накладна ФОП ОСОБА_1 від 26.07.2010 року № 260701.

Також, в акті перевірки зазначено, що в ході перевірки не можливо встановити коли саме платник податку отримав вищевказані податкові накладні, включені до податкового кредиту за період з квітня 2010 по грудень 2010 на суму ПДВ 1 451 095,00 гривень, оскільки під час перевірки перевіряючим не надано документальне підтвердження отримання із запізненням вищевказаних податкових накладних, а відтак ревізор дійшов висновку про завищення податкового кредиту за перевіряємий період на вищевказану суму.

Внаслідок вищезазначеного, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла станом на момент виникнення правовідносин), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 274 723,00 гривні, у тому числі по періодах: травень 2010 року в сумі 6662,00 гривні; червень 2010 року в сумі 18 548,00 гривень; липень 2010 року в сумі 304 833,00 гривні; серпень 2010 року в сумі 240 733,00 гривні; вересень 2010 року в сумі 237 142,00 гривні; жовтень 2010 року в сумі 1901,00 гривня; листопад 2010 року в сумі 101 721,00 гривня; грудень 2010 року в сумі 363 183,00 гривні.

Також перевіркою встановлено, що позивачем у вересні 2010 року було заявлено до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів суму в розмірі 176 372,00 гривні - рядок 25.2 Декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року від 18.10.2010 № 205219, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалася позивачем в період липень 2010 року.

З огляду на викладене, перевіряючими встановлено аналогічне порушення позивачем пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла станом на момент виникнення правовідносин), в результаті чого завищено заявлений до відшкодування ПДВ на загальну суму 176 372,00 гривні, у т.ч. по періодах: за вересень 2010 року в сумі 176 372,00 гривні.

На підставі вищевикладених висновків перевірки, ДПІ у м. Полтаві були винесені податкові повідомлення-рішення від 15.05.2012 року № 0000442308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1 274 723,00 гривні за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 318 680,75 гривень та № 0000452308, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 176 372,00 гривні за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 44 093,00 гривні.

Позивач не погодився із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням ДПС у Полтавській області від 16.07.2012 року № 1888/10/10-215 скарга платника податку була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до чинного законодавства податок на додану вартість (далі - ПДВ) є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа) , який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому, особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості - метод податкового кредиту, тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України «Про продаток на додану вартість» встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про продаток на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначення загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повнти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про продаток на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач пояснив, що вище перелічені податкові накладні були направлені контрагентами поштою, у зв'язку з чим були отримані із запізненням (зареєстровано в журналі вхідної кореспонденції) та включені до реєстрів отриманих податкових накладних в тому періоді, коли фактично були отримані позивачем. Оригінали поштових конвертів із поштовими відмітками були оглянуті в судовому засіданні. У попередні періоди, у тому числі в періоди, коли спірні податкові накладні були виписані, суми ПДВ не включалися до складу податкового кредиту, а накладні до реєстрів отриманих податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій досліджені спірні податкові накладні та встановлено, що вони містять всі необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону.

Листами ДПА України від 11.08.2003 року № 6936/6/15-2414-9 та від 11.08.2004 року № 15316/7/15-2417, зокрема, було роз'яснено, що у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана. Також зазначено, що записи у податковому обліку про податкові накладні, отримані із запізненням, не відповідають поняттю арифметичної чи методологічної помилки.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість тверджень відповідача, що позивач повинен був звернутися до податкового органу із відповідною заявою в порядку абз. 2 пп. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» або ж відкоригувати показники податкової звітності відповідних періодів шляхом подання уточнюючих розрахунків, оскільки включення податкових накладних, отриманих із запізненням, не відповідають поняттю арифметичної чи методологічної помилки, які є підставою для уточнення записів у податковому обліку.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції підтверджує висновки судів попередніх інстанцій, що спірні податкові накладні оформлені у відповідності до вимог чинного на той час законодавства, включені до реєстру отриманих податкових накладних та до складу податкового кредиту з урахуванням терміну давності у межах 3 років (1095 днів), а в попередніх податкових періодах дані податкові накладні не включалась до податкового кредиту та взагалі не відображалася у бухгалтерському та податковому обліках підприємства, що підтверджується в т.ч. і попередніми перевірками позивача, якими не встановлено завищення або заниження податкового кредиту з приводу відображення зазначених податкових накладних, то суд вважає, що позивачем правомірно включено спірні накладні до складу податкового кредиту у тому періоді, коли вони були фактично ним отримані, а саме в період з квітня 2010 по грудень 2010 року.

Подвійного включення вищевикладених податкових накладних до реєстрів отриманих податкових накладних, або ж завищення податкового кредиту у зв'язку із подвійним включенням сум ПДВ за цими накладними до складу податкового кредиту а ні перевіркою, а ні судом не встановлено.

Отже, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за період з квітня 2010 по грудень 2010 на суму ПДВ 1 451 095,00 гривень не відповідають дійсності, а податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 року № 0000442308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1 274 723,00 гривні за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 318 680,75 гривень винесено відповідачем необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які повинні були взяті до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення.

В доводах касаційної скарги касатор посилається на притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 (головного бухгалтера підприємства у період, за який проводилася перевірка) постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 11.06.2012 року згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 623/22-6, складеного ГДПРІ ДПІ у м. Полтаві Книшом М.А. при перевірці КП «Медея» у м. Полтаві, де встановлено порушення ведення податкового обліку: занижено податок на додану вартість за квітень-грудень 2010 року, чим скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Частиною 1 ст. 163-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за такі порушення: відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що встановлення завищення або заниження розміру податку на додану вартість не визначено складом адміністративного правопорушення нормами КУпАП та відповідно не є компетенцією загального суду при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ведення податкового обліку.

Аналізуючи зміст постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 11.06.2012 року суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що вона не містить встановлених обставин, які б не потребували доказування в даному судовому провадженні.

Приймаючи до уваги, що встановлення завищення або заниження розміру податків є компетенцією адміністративного суду при вирішенні спорів за позовами платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, то суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що вищевказана постанова Октябрського районного суду не впливає на висновки адміністративного суду.

Щодо висновків податкового органу про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за вересень 2010 року, то суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, встановили наступне.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цієї ж норми, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового крдиту кожного наступного податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що з аналізу зазначених норм вбачається, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума від'ємного значення, яка утворилося при обчисленні ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету як різниця між податковим зобов'язанням та правомірно сформованим податковим кредитом, яка фактично сплачена постачальникам в ціні товару в даному податковому періоді за реально отриманий товар.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що перевіркою встановлено, що позивачем у вересні 2010 року було заявлено до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів суму у розмірі 176 372,00 гривні - рядок 25.2 Декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року від 18.10.2010 року № 205219, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалася позивачем в період липень 2010 року. Інших порушень правил формування податкового кредиту по зазначеним господарським операціям в акті не зафіксовано та судом не встановлено.

Одночасно судами встановлено, що цей період вже був предметом податкової перевірки, за наслідками якої ДПІ у м. Полтава складено Довідку від 30.11.2010 року № 11653/23-8/25168924 «Про результати позапланової виїзної перевірки КП «Медея» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період липень 2010 року. Згідно висновків даної довідки порушень позивачем у декларуванні показників в липні та вересні не встановлено.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що вищезазначені податкові накладні були повністю оплачені позивачем, в т.ч. ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями із відмітками банку про перерахування коштів із розрахункових рахунків позивача. Реальність проведених господарських операцій, які оформлені спірними податковими накладними відповідачем не заперечувалася ні в ході проведення перевірки, а ні в процесі судового розгляду.

Факт реальності здійснених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій наданими позивачем первинними документами.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15.05.2012 року № 0000452308, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 176 372,00 гривні за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 44 093,00 гривні.

Отже, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції підтверджує, що при їх прийнятті суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 року у справі № 2а-1670/4665/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко І.В. Приходько

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
30.10.2013
ПІБ судді:
Бухтіярова І.О.
Реєстраційний № рішення
2а-1670/4665/12
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні касаційної скарги контролюючого органу, а рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
Подальше оскарження
Верховним Судом України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію