Ухвала Вищого адміністративного суду України від 30.09.2013 у справі № 2а-3747/11/0470
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року м. Київ К/800/7460/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В. Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012

у справі № 2а-3747/11/0470

за позовом Павлоградського районного комунального підприємства «Павлоградська пересувна механізована колона»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та повернення коштів

ВСТАНОВИВ:

Павлоградське районне комунальне підприємство «Павлоградська пересувна механізована колона» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0006681542/0 від 31.12.2010; зобов'язання відповідача вилучити з реєстру платників податку на додану вартість ПРКП «Павлоградська пересувна механізована колона»; скасування рішення про державну реєстрацію як платника податку на додану вартість ПРКП «Павлоградська пересувна механізована колона»; визнання неправомірними дій відповідача та скасування акту про результати невиїзної перевірки № 433/15-213-05521287 від 20.12.2010; рішення про опис майна в податкову заставу № 7238/10/24/149-05521287 від 15.03.2011; податкову вимогу від 15.03.2011 № 149 на суму 23 823,80 грн.; витягу про реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 30768263, виданого 24.03.2011; повернення, перерахованих згідно декларації про податок на додану вартість в рахунок податкового боргу, коштів в сумі 4 698,20 грн.; повернення незаконно отриманих коштів станом на 01.06.2011 в сумі 14 675 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову; позовні вимоги задоволено частково; визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006681542/0 від 31.12.2010; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами невиїзної документальної перевірки з питань нарахування позивачем податку на додану вартість за період з 01.07.2009 по 27.10.2010, складено акт № 433/15-213-05521287 від 20.12.2010, в якому зафіксовані порушення пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», чим занижено податок на додану вартість за період з 01.08 по 27.10.2010 у сумі 17 936 грн.; пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: не надані декларації з ПДВ за період з 01.08 по 27.10.2010, в той час як позивач займався здаванням в оренду власного нерухомого майна, загальний обсяг цих господарських операцій склав 312 395,29 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 31.12.2010 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006681542/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23 824 грн., в т.ч.: 17 936 грн. основного платежу та 5 888 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований виконкомом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 20.01.2004 (реєстраційний номер 12321200000000476), є комунальним підприємством, перебуває на податковому обліку у Західно-Донбаській ОДПІ Дніпропетровської області. У зв'язку з тим, що обсяги господарських операцій були нижчі від обсягів визначених Законом України «Про податок на додану вартість» з 07.11.2005 свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване.

Згідно договорів оренди нежитлового приміщення позивач здавав в оренду власні приміщення, серед орендарів є неприбуткові підприємства, які не є платниками ПДВ і орендна плата становить 1 грн. за рік та суб'єктам підприємницької діяльності для надання послуг населенню, які знаходяться на єдиному податку і також не є платниками ПДВ. Як вбачається з рахунків, прибуткових касових ордерів орендарі здійснювали орендну плату, компенсацію за користування електроенергією, послугами «Укртелекому» та компенсували земельний податок та інші комунальні послуги.

Згідно платіжних доручень позивач здійснював платежі за електроенергію, телекомунікаційні та інші послуги та сплачував податок на землю.

Як встановлено матеріалами справи, компенсація за користування електроенергією за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 склала 77 176,51 грн., у тому числі ПДВ - 12 862,75 грн., відповідно сплаченого ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго» - Павлоградській РЕМ. Крім того, орендарі компенсували за вказаний період витрати за телекомунікаційні послуги, на вартість яких постачальники нараховували ПДВ.

Згідно розрахунку № 1 позивача за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 дохід від оренди склав 168 278,81 грн. (орендна ставка - графа №3) + 31 467,56 грн. (індекс інфляції - графа №4) + 26 200 грн. (за охорону об'єкта - графа №5) = 225 946,37 грн. (разом - графа №3+№4+№5 = №6). З урахуванням компенсації податку на землю, під орендованим об'єктом дохід склав: 225 946,37 грн. (разом оренда - графа №6) + 5807,06 грн. (податок на землю - графа №7) = 231 753,43 грн. (разом - графа №7 = №8). Компенсація за надані види комунальних послуг та електроенергії з урахуванням ПДВ, нарахованих постачальниками в складі вартості за надані послуги склала: 77 176,51 грн. (електроенергія - графа № 9) + 2 785,32 грн. (телекомунікаційна послуга - графа № 10) = 79 961,83 грн. (разом - графа № 11).

Таким чином за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 дохід від оренди склав - 231 753,43 грн. (графа №8), компенсація за електроенергію, телекомунікаційні послуги - 79 961,83 грн. (графа №11). Крім того відповідачем помилково зарахована сума 680 грн. (графа №13), що повернута підприємству згідно рішення суду, що також було підтверджено листом ДПА України у Дніпропетровській області за № 5271/10/15-216 від 21.02.2011. Отже, як встановлено матеріалами справи, дохід позивача за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 не перевищував 300 000 грн.

Позивачем 26.10.2010 була подана до податкового органу реєстраційна заява про реєстрацію його як платника ПДВ, а також 14.10.2010 здійснена оплата у розмірі 17 грн. за вищевказану реєстрацію, отже позивачем були самостійно здійснені всі дії щодо реєстрації в якості платника ПДВ.

28.10.2010 відповідачем видано позивачу свідоцтво платника податку на додану вартість та останнім добровільно сплачувався податок на додану вартість за листопад, грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року, тобто до звернення у березні 2011 року із позовними вимогами до суду. Позивачем фактично за цей період сплачено 12 087 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оренда нежитлових приміщень підпадає під поняття операцій з поставки товарів (послуг), сума коштів за вказаними операціями повинна зараховуватись до сукупного розміру сум, які є критерієм визначення обов'язковості реєстрації суб'єкта господарювання як платника ПДВ; є необґрунтованим твердження позивача щодо неправомірності включення до загального розміру оподатковуваних операцій суми коштів, отриманих позивачем за договорами оренди та компенсації витрат на виплату використаної орендарями електроенергії та телекомунікаційних послуг.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення наступним, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку у тому числі з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Пунктом 1.4 ст. 1 вказаного Закону визначено, що поставкою товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» постачанням електричної енергії є надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору; споживачами енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про телекомунікаційні послуги» телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій; споживач телекомунікаційних послуг (споживач) - юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що за договорами оренди позивач не виступає в ролі постачальника електричної енергії та телекомунікаційних послуг, оскільки, в даному випадку компенсуються витрати підприємства-орендодавця, а тому суми такої компенсації не підлягають включенню до оподатковуваних податком на додану вартість операцій.

Враховуючи викладене, межі перегляду, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно наявної у справі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.06.2013, наказу Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 № 46, слідує, що Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області є правонаступником Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

На підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції вважає за необхідне допустити по даній справі заміну відповідача - Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби її правонаступником - Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби її правонаступником - Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий( підпис) В.В. Кошіль

Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) О.А. Моторний

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
30.09.2013
ПІБ судді:
Кошіль В.В.
Реєстраційний № рішення
2а-3747/11/0470
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено, рішення апеляційної інстанції залишено в силі.
Подальше оскарження
Рішення суду касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію