Ухвала Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016 у справі № 815/3684/13-а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2016 р. м. Київ К/800/62652/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача),

Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача: Струкова Б.В.,

представника відповідача: Тарановського Р.В.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року

у справі № 815/3684/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Любашівський елеватор»

до Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство «Любашівський елеватор» (далі - Товариство) звернулось в суд з адміністративним позовом до Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - Інспекція), про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 квітня 2013 року № 0000032200 та № 0000042200.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року апеляційну скаргу Товариства задоволено частково: постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року № 0000032200 та № 0000042200.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами відповідача не погодився, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання постанови слідчого від 21 лютого 2013 року, наказу Державної податкової служби в Одеській області від 13 червня 2013 року № 233 та наказу Інспекції від 18 березня 2013 року № 191, керуючись положеннями підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства, за наслідками якої складено акт перевірки від 15 квітня 2013 року № 0223/2250/00955153, згідно з яким позивачем порушено вимоги:

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 138.10.4 пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податку на прибуток у сумі 71 192 грн.,

- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 172 829 грн.

Висновки відповідача про порушення наведених норм ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно відображено в податковому обліку наслідки фінансово-господарських правовідносин з ПП «ТК «Ньюко», ТОВ «Укрнафтахім Трейдінг», ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс», ПП «Серна», ТОВ «Шторм», ТОВ «Дізель плюс», ЗАТ «Укра-Турк», ТОВ «Добробут-Овідій», МП «Гриф», оскільки такі операції оформлені формально без фактичного їх здійснення.

На підставі наведеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року:

№ 0000032200, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 216 006 грн.;

№ 0000042200, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 88 921 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з висновками відповідача про допущення позивачем порушень при формуванні даних податкового обліку із зазначеними вище контрагентами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, то за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає висновок суду апеляційної інстанцій помилковим, зробленим з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з частиною 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Разом з тим, наведених вимог суд апеляційної інстанції не дотримався.

Так, редакція пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, що була чинною до 04 січня 2013 року, не конкретизувала коло осіб щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, що давало підстави для поширення передбаченою цією нормою заборони відносно прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили рішенням суду у кримінальній справі у разі проведення податкової перевірки щодо будь-яких осіб на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 8 Закону України від 20 листопада 2012 року № 5503-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів», який набрав чинності з 04 січня 2013 року, пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України викладено в новій редакції.

Згідно із вказаною редакцією названого пункту у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що обмеження щодо прийняття податкових повідомлень-рішень після отримання судового рішення у кримінальній справі з 4 січня 2013 року стосується лише випадків порушення кримінального провадження відносно посадових осіб платника податків.

Таким чином, з метою встановлення підстав для застосування до спірних правовідносин обмежень, передбачених пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України для прийняття податкових повідомлень-рішень, суд апеляційної інстанції мав перевірити у рамках якої саме кримінальної справи було проведено спірну податкову перевірку Товариства, відносно якої особи та з яких підстав було порушено відповідне кримінальне провадження, і на підставі встановлених обставин зробити висновок про передчасність або своєчасність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У разі ж встановлення відсутності підстав для поширення на розглядувані правовідносини заборони, передбаченої пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, апеляційному суду необхідно дослідити та надати правовий аналіз викладеним в акті перевірки обставинам та висновкам податкового органу, які слугували підставою для оспорюваних донарахувань.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судом апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) , виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків суду апеляційної інстанції цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 4 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін М.П.

Зайцев Н.Є.Маринчак

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
30.03.2016
ПІБ судді:
Веденяпін О.А.
Реєстраційний № рішення
815/3684/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено частково у частині скасування постанови суду першої інстанції та ухвали апеляційної інстанції; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для повного з’ясування обставин справи.
Подальше оскарження
Ухвала касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалась.
Замовити персональну презентацію