Ухвала Вищого адміністративного суду України від 30.01.2014 у справі № 2а-1487/11/2670

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року м. Київ К/9991/43252/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е. Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Данфосс ТОВ"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011

у справі № 2а-1487/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Данфосс ТОВ"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Данфосс ТОВ" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2011 позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва: №0000572330/0 від 25.06.2010, № 0000572330/1 від 01.09.2010, №0000572330/2 від 16.11.2010 в частині донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 14527 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4110 грн. в решті задоволення позовних вимог відмолено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Данфосс ТОВ" оскаржила їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2010 та складено акт №204/23-304/20074667 від 14.06.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0000572330/0 від 25.06.2010, яким позивачу визнано суму податкового зобов'язання в розмірі 173738 грн.: основний платіж 125448 грн., штрафні (фінансові) санкції 48290 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.31, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.3 п. 5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4, ст. 5, пп. 5.4.4 п. 5.4, ст. 5, пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання на суму 125448 грн.: за 4 квартал 2007 року у розмірі 6483 грн., за 1 квартал 2008 року у розмірі 6391 грн., за 2 квартал 2008 року у розмірі 6442 грн., за 3 квартал 2008 року у розмірі 9368 грн. за 4 квартал 2008 року у розмірі 12053 грн., за 2009 рік у розмірі 84712 грн.

В порядку адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000572330/1 від 03.09.2010, №0000572330/2 від 16.11.2010 якими позивачу донараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн. за несвоєчасне подання податкової звітності.

Судами встановлено, що позивачем було придбано автомобілі для власного виробничого використання, сплачену суму податку на додану вартість включало до складу валових витрат товариства та протягом перевіреного періоду включило до амортизаційних відрахувань суму амортизаційних відрахувань по другій групі основних фондів.

Відповідно до абз. 2 пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Підпунктом 5.3.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Тобто, згідно з пп. 7.4.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість нараховані (сплачені) при придбанні легкового автомобіля, повинні бути віднесені до складу валових витрат, однак цього не можна робити згідно з пп. 5.3.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" .

Таким чином, Закони припускають неоднозначне, множинне трактування порядку формування валових витрат при здійсненні господарських операцій з придбання легкового автомобіля та можливості віднесення сплачених сум податку на додану вартість по цих операціях до валових витрат, тобто виникає конфлікт інтересів.

Згідно з пп. 4.4.1 ст. 4 Закону України „ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем правомірно включено витрати при придбанні легкових автомобілів для власного виробничого використання, сплачену суму податку на додану вартість до складу валових витрат та включення сум амортизаційних відрахувань по другій групі основних фондів - автомобілів з нормою амортизації відсотків до амортизаційних відрахувань.

Стосовно заниження позивачем податку з прибутку підприємств в сумі 110921 грн. у зв'язку із завищенням валових витрат в сумі 443683 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вказані витрати позивачем понесені на виконання договорів укладених з ТОВ „Епіцентр К".

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" , валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - п. 5.7 цієї статті.

Нормами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем укладено з ТОВ „Епіцентр К" договори поставки товару № 895/70 від 11.11.2005 та №1067/70/08 від 01.01.2008, відповідно до умов зазначених договорів право власності на дані товари переходить від постачальника до покупця в момент отримання товару за видатково-прибутковою накладною.

Після реалізації товару та переходу права власності до ТОВ „Епіцентр К", останнім укладено додаткову угоду до договору поставки товару № 895/70 від 11.11.2005, укладеного 02.10.2006 та договору надання послуг по організації просування товарів №1194/70 від 01.01.2008 з позивачем.

Предметом договорів є надання Виконавцем послуг щодо раніше проданого товару та просування товару Замовника в регіонах України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що не підтвердження платником податків використання у власній господарській діяльності отриманих по спірним господарським операціям, оскільки наведеними законодавчими приписами однією з правових підстав для включення витрат до складу валових визначено саме подальше використання у власній господарській діяльності придбаних у постачальників послуг, а не безпосередньо факт їх використання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Данфосс ТОВ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 у справі № 2а-1487/11/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Данфосс ТОВ" відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 у справі № 2а-1487/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
30.01.2014
ПІБ судді:
Федоров М.О.
Реєстраційний № рішення
2а-1487/11/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд відмовив у задоволенні скарги платника податку.
Подальше оскарження
Рішення суду в подальшому не оскаржувалося.
Замовити персональну презентацію