Ухвала Вищого адміністративного суду України від 29.10.2015 у справі № 2а-3336/09/0970
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року м. Київ К/800/9204/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Костенка М.І. Степашка О.І.

секретар судового засідання Мартиненко Г.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 29.10.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2014

у справі № 2а-3336/09/0970

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного з позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (правонаступник - Калуська об?єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області) про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0010341702/0 від 04.12.2008; № 001161702/2 від 10.07.2009; № 0010331702/0 від 04.12.2008; № 0010351702/0 від 04.12.2008.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2011 позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0010351702/0 від 04.12.2008 та №0001161702/2 від 10.07.2009, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2014 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в цій частині, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.08.2008 та складено акт № 2288/17-02/НОМЕР_1 від 21.11.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0010341702/0 від 04.12.2008, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 818892 грн.: основний платіж 544908 грн., штрафні (фінансові) санкції 273984 грн.; № 0010331702/0 від 04.12.2008, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб з індивідуальних видів діяльності в сумі 825846, 33 грн.: основний платіж 314346, 33 грн., штрафні (фінансові) санкції 511500 грн.; № 001161702/2 від 10.07.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності в сумі 58596, 33 грн.; № 0010351702/0 від 04.12.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з реклами в сумі 1403, 86 грн.: основний платіж 376, 86 грн., штрафні (фінансові) санкції 1027 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3 ст. 3, п. 4.1, п. 4.5 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.4 ст. 9 Закону України ?Про податок на додану вартість?, занижено податок на додану вартість на 544908 грн.; пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, абзац ?а? п. 19.2 ст. 19 Закону України ?Про податок з доходів фізичних осіб? , донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 255750 грн.; ст. 2, ст. 3, п. 4.1 ст. 4, ст. 19 Закону України ?Про податок з доходів фізичних осіб? , своєчасно не перераховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 60513, 83 грн.; Декрет Кабінету Міністрів України ?Про місцеві податки і збори?, Положення про місцеві податки і збори, затвердженого рішенням Калуської міської ради №347 від 25.12.2003, в результаті чого занижено податок з реклами на загальну суму 376, 86 грн.

Стосується податкового повідомлення-рішення № 001161702/2 від 10.07.2009 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності в сумі 58596, 33 грн.

Перевіркою встановлено, що позивач у періоді, що перевірявся здійснював види діяльності, які не були зазначені у Свідоцтвах про сплату єдиного податку за 2005-2008 роки.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на час виникнення спірних відносин регулювався розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України ?Про прибутковий податок з громадян?.

Відповідно до частини 3 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України ?Про прибутковий податок з громадян? (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України ?Про оподаткування прибутку підприємств? .

Отже, для цілей визначення оподатковуваного доходу фізичної особи від зайняття підприємницькою діяльністю законодавством передбачено, що до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу)

Додатком № 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що оскільки фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік

Відповідно до положень додатку 6 Інструкції визначаються фактичні витрати при оподаткуванні доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надавалися належні документально підтверджені витрати, що враховуються при розрахунку податку.

Оскільки, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що податковим органом валові витрати були розраховані неправомірно у 25% відношенні від суми валового доходу.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0010351702/0 від 04.12.2008.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 01.07.2005 по 30.08.2008 позивачем було надано послуги з розміщення реклами на площинах суб'єктам господарювання та одержано оплату за такі послуги в загальному розмірі 75370 грн.

За перевіряємий період позивачем податкові розрахунки податку з реклами до відповідача не надавались та податок з реклами не сплачувався.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України ?Про місцеве самоврядування в Україні? рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Положення про місцеві податки і збори, затвердженого рішенням Калуської міської ради від 25.12.2003 за № 347 на підставі якого було прийнято рішення про заниження позивачем податкового зобов'язання на суму 346, 86 грн. у встановленому законом порядку не оприлюднювалось.

Отже, рішення Калуської міської ради № 347 від 25.12.2003, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване рішення, не набрало чинності в силу ч. 5 ст. 59 Закону України ?Про місцеве самоврядування в Україні??, так як не було опубліковане.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2014 у справі № 2а-3336/09/0970 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2014 у справі № 2а-3336/09/0970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Судді М.І. Костенко О.І. Степашко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
29.10.2015
ПІБ судді:
Федоров М.О.
Реєстраційний № рішення
2а-3336/09/0970
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення, рішення першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію