Ухвала Вищого адміністративного суду України від 29.09.2015 у справі № 817/3608/13-а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року м. Київ К/800/7036/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К., Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ)

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року

у справі № 817/3608/13-а

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсета» (далі - Товариство)

до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000261544, № 0000251544 від 2.09.2013 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість і відмову у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи документами.

19 листопада 2013 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0000261544, № 0000251544 від 2.09.2013 року визнані протиправними та скасовані.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Рівненського окружного адміністративного суду та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 1.08.2013 року до 14.08.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника податків у банку за червень 2013 року. 21.08.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п.,п. 200.3, 200.4, 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України завищена сума бюджетного відшкодування за червень 2013 року, у розмірі 113 651,00 грн. та занижена сума бюджетного відшкодування.

2 вересня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000261544 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 1008 007,00 грн., № 0000251544 щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у розмірі 113 651,00 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Суди встановили, що Товариство надавало послуги міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом та послуги перевезення вантажів на території України.

Згідно з поданою Товариством до ДПІ податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року з додатками від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації, складало 5 411,00 грн., сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларована за рахунок платника податків у банку, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди складає 119 122,00 грн.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту є здійснення міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, обсяг яких оподатковуються за нульовою ставкою відповідно до абз. «а» пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, у липні-грудні 2011 року, січні-червні 2012 року, вересні, листопаді, грудні 2012 року, травні, червні 2013 року.

Сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у попередньому звітному (податковому) періоді, у розмірі 113 651,00 грн., обліковувалася Товариством у рядку 24 Декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду (абз. 4 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суди правильно зазначили, що Товариством сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Господарські операції підтверджені первинними документами і підтверджують сплату ним сум податку на додану вартість у попередніх звітних періодах, в яких виникло право на бюджетне відшкодування.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/ послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/ послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Згідно з п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/ послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/ послуг або до Державного бюджету України, в межах строку, встановленого п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України.

Суди обґрунтовано зазначили, що Товариством правомірно була заявлена сума бюджетного відшкодування для повернення у червні 2013 року, у розмірі 113 651,00 грн., у зв'язку з чим висновки податкового органу про заниження Товариством бюджетного відшкодування за декларацією з податку на додану вартість за липень 2012 року, у розмірі 95 858,00 грн., жовтень 2012 року - 2 951,00 грн., грудень 2012 року - 7 853,00 грн., січень 2013 року - 1 345,00 грн., є необґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К. Юрченко В.П.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
29.09.2015
ПІБ судді:
Сірош М.В.
Реєстраційний № рішення
817/3608/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд відмовив у задоволені скарги контролюючого органу.
Подальше оскарження
Рішення суду в подальшому не оскаржувалося.
Замовити персональну презентацію