Ухвала Вищого адміністративного суду України від 29.09.2014 у справі № 826/13565/13-а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2014 р. м. Київ К/800/23899/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий: Нечитайло О.М.

Судді: Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря: Руденко А.М.,

за участю представників позивача: Вітчинкіна О.В.,

відповідача: Мартинчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 р.

у справі №826/13565/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2013 р. задоволено позовні вимоги позивача, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013 р. №0003722207, №0003732207, №0003742207.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 р. скасовано рішення суду першої інстанції на прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2010 р. по 28.02.2013 р. та податку на прибуток за період з 01.01.2010 р. по 31.12.12 р. при взаємовідносинах з ТОВ «Саноіл Торг», про що складено акт від 29.04.2013 р. №2068/22-7/38316777, яким встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.п.186.1 ст.186, п.188.1 ст.188, п.п.198.1. 198.2, 198.3 ст.198, п.п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на 7 454 871,00 грн. за жовтень, грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року; п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», у результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік на 3 834 915,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік на 1 737 203,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013 р. №0003722207, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 318 589,00 грн., з яких 7 454 871,00 грн. за основним платежем та 1 863 718,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0003732207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 4 793 644,00 грн., з яких 3 834 915,00 грн. за основним платежем та 958 729,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0003742207, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 737 203,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували обставини встановлені під час розслідування кримінального провадження №32013110100000031 за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.212 КК України щодо невстановлених осіб за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.212 КК України, а саме - невстановлені розслідуванням особи створили документальне оформлення договорів купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання за участю, зокрема, ТОВ «Саноіл Торг», яке є контрагентом позивача, і яке, за висновками податкового органу, було задіяно в якості транзитного підприємства в злочинному ланцюзі незаконної мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Крім того, відповідач в акті перевірки послався, як на підставу донарахування позивачу податкових зобов'язань, на акт контролюючого органу від 22.03.2013 р. №788/22-20/37269136 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інфініті» за період з 21.03.2011 р. по 30.09.2012 р.», яким встановлено ненадання вказаними товариствами до перевірки первинних документів, які б підтверджували взаємовідносини з контрагентами у перевіряємому періоді у зв'язку з їх викраденням.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність у ТОВ «Саноїл Торг» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей в силу відсутності транспортних засобів, матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, що, на думку суду апеляційної інстанції, дає підстави для висновку про обґрунтованість та законність прийнятих податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд апеляційної інстанції передчасно погодився із доводами податкового органу з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Саноіл Торг», з яким уклав договір купівлі-продажу від 08.08.2012 р. №08-08-12, за яким найменування, асортимент, кількість, вартість, ціна товару фіксується сторонами у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до специфікацій №1-8 до вказаного договору купівлі-продажу сторони погодили асортимент, ціну та кількість товару та визначили умови поставки EXW м.Миколаїв, вул.Гарматна 117, термінал «Евері».

За результатами вчинених господарських операцій ТОВ «Саноіл Торг» видано позивачу податкові накладні від 05.10.2012 р. №710, від 12.11.2012 р. №862, від 13.11.2012 р. №863, від 14.11.2012 р. №880, №873, від 15.11.2012 р. №881, від 10.12.2012 р. №987, від 03.01.2013 р. №1, від 04.01.2013 р. №2, від 08.01.2013 р. №3, №4, від 09.01.2013 р. №11 та від 18.01.2013 р. №22, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та витрати по отриманим послугам віднесено до складу валових витрат.

Також виконання вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та актами прийому-передачі товару.

Розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» сальдо станом на 01.01.2013 р. становить 5 999 901,33 грн. на користь ТОВ «Саноіл Торг».

При цьому, слід відзначити, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, поставлений позивачу товар був у подальшому реалізований на підставі договору комісії від 08.08.2012 р. №0808К комісіонером за дорученням позивача, як комітента, про що свідчать митні декларації про відправку товару.

Так, у відповідності до приписів п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи з положень Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував валові витрати на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, отриманих від вказаного контрагента, та у зв'язку з оплатою цьому підприємству вартості придбаних товарів, що відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

Також колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Саноіл Торг».

У відповідності до приписів п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

У матеріалах справи наявні належним чином оформлені податкові накладні, що виписані контрагентом зареєстрованим платником податку на додану вартість, з огляду на що суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності до норм Податкового кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність формування позивачем податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що недостатність у контрагента позивача трудових, виробничих або інших ресурсів не є обставинами, які самі по собі позбавляють правового значення виданих контрагентом підприємства податкових накладних, що виключає відповідальність платника податків (позивача).

Отже, за встановленого факту документального підтвердження формування позивачем податкового кредиту за результатом здійснення господарської діяльності з ТОВ «Саноіл Торг», а також використання придбаного товару підприємством у власній господарській діяльності, податковим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних документів, як на підставу неправомірності формування позивачем складу валових витрат та податкового кредиту, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що умови поставки EXW, з одного боку, не передбачають обов'язку Продавця здійснювати завантаження чи перевезення товару, а лише надати його в обумовленому місці, а з іншого боку, не передбачають витрати Покупця на перевезення такого товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до умов договору купувалися олія соняшникова і меляса, які зберігалися у відповідних ємностях (цистернах), на відповідних складських потужностях.

За визначенням, що міститься у пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Отже, для цілей оподаткування кваліфікуючою ознакою операції з поставки товару є перехід права власності на відповідний товар від покупця до продавця. При цьому за певних обставин операція з поставки товару може і не передбачати фізичного руху товару (зокрема, у разі придбання покупцем цього товару з метою його продажу іншій особі).

У даному випадку, як вбачається з установлених судами обставин справи, умовами договору, за якими спірний товар передавався від продавця до позивача, передбачалося зберігання товару на складі. Місце передачі товару позивачем для його подальшого експорту комісіонерові також збігається з адресою названого складу.

Отже, зміст укладеного сторонами договору, яким опосередковувалися спірні господарські операції, дає підстави для висновку про те, що в даному випадку виконання операцій з поставки товару позивачу не вимагало фізичного руху товару, його фактичного переміщення від постачальника до покупця.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше

Натомість, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу валових витрат та складу податкового кредиту спірних сум по господарським операціям з ТОВ «Саноіл Торг».

Крім того, доводи податкового органу про те, що перевірка позивача проведена в рамках кримінального провадження, порушеного відносно невстановлених осіб, які створили фіктивну діяльність по ланцюгу постачання за участю низки суб'єктів господарської діяльності, у тому числі і ТОВ «Саноіл Торг», що є підтвердженням фіктивності спірних господарських операцій між вказаними сторонами, також аргументовано були відхилені судом першої інстанції, оскільки кримінальна справа була порушена не відносно посадових осіб позивача та не має жодного відношення до його господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Відповідно до ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 р. у справі №826/13565/13-а скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2013 р. у справі №826/13565/13-а залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.

Судді: Бившева Л.І.Пилипчук Н.Г.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
29.09.2014
ПІБ судді:
Нечитайло О.М.
Реєстраційний № рішення
826/13565/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника податків задоволено, рішення апеляційної інстанції скасовано, а рішення першої інстанції залишено в силі.
Подальше оскарження
Рішення суду касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію