Ухвала Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014 у справі № 826/2595/14
Державний герб України 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Київ К/800/42660/14 

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К. Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Руденко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року

у справі № 826/2595/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля Кабель»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -  

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля Кабель» (далі - ТОВ «Воля Кабель»; позивач) до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування великих платників; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001724210 від 09 грудня 2013 року, № 0001734210 від 09 грудня 2013 року, № 0001744210 від 09 грудня 2013 року, № 0001754210 від 09 грудня 2013 року. Судові витрати в розмірі 4 872,00 грн. присуджено на користь ТОВ «Воля Кабель» з Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування великих платників, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Воля Кабель» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 1421/42-10/30777913 від 22 листопада 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001724210 від 09 грудня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5 042 264,00 грн. (4 035 160,00 грн. - основний платіж, 1 007 104,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) , податкове повідомлення-рішення № 0001734210 від 09 грудня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15 056 739,00 грн. (14 890 192,00 грн. - основний платіж, 166 547,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) , податкове повідомлення-рішення № 0001744210 від 09 грудня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 510 621,02 грн. (465 328,95 грн. - основний платіж, 45 292,07 грн. - штрафні (фінансові) санкції) , податкове повідомлення-рішення № 0001754210 від 09 грудня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 243 219,34 грн. (194 228,45 грн. - основний платіж, 48 990,89 грн. - штрафні (фінансові) санкції) .

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 5.1, 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним відображенням доходу та витрат від операцій з векселями в додатку ЦП (Цінні папери) до декларації з податку на прибуток за 2012 рік з огляду на те, що внаслідок внесення 15 січня 2012 року змін до Закону України від 18 вересня 1991 року № 1560-XII «Про інвестиційну діяльність» векселі виключено з переліку об'єктів такої діяльності; протиправним формуванням валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за господарськими операціями з придбання підрядних робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Констракшн» за нікчемним правочином, що мотивовано посиланням на акти про неможливість проведення зустрічної звірки названого постачальника позивача та його контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж», а також матеріали кримінальної справи № 02/11/8048, порушеної стосовно директора ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Воля Кабель» підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пункту 185.1 статті 185, пункту 186.3 статті 186, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.2 статті 190, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.1 статті 201 ПК України з огляду на безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу: ТОВ «Офіс Констракшн» за нікчемним правочином; Приватним підприємством «Кика» з підстав невключення вказаним постачальником до складу податкових зобов'язань сум податку на додану вартість за проведеними з позивачем господарськими операціями; Приватним підприємством «Шуін», Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстербіс 2010», Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Мілана», Приватним підприємством «Креатив Буд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Рокко», Товариством з обмеженою відповідальністю «Юканц», Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ромсат», Товариством з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія Пульс-ТВ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа-Трейд Україна» у зв'язку з неперебуванням зазначених юридичних осіб за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням та, як наслідок, неможливістю проведення їх перевірок та зустрічних звірок; подвійне відображення в податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2012 року та серпень 2012 року операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Телесвіт»; безпідставне неоподаткування податком на додану вартість господарських операцій з придбання в нерезидента - Celecanto Investments Limited права власності на знаки для товарів та послуг на митній території України.

Також, виявлено порушення товариством пункту 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР, пунктів 160.1, 160.2 статті 160 ПК України з підстав заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб з огляду на ненадання на перевірку довідок про підтвердження статусу нерезидентів.

Поміж іншого, податковий орган вказував на порушення позивачем пункту 119.2 статті 119, підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 176.2 статті 176, пункту 177.6 статті 177, пунктів 178.1, 178.2, 178.4, 178.5 статті 178 ПК України з огляду на неутримання податку з доходів, виплачених адвокату ОСОБА_3, а також невключення до складу оподатковуваного доходу співробітників вартості використаного ними палива в неробочий час та коштів, наданих на їх особисті потреби.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ЦК України) об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Частиною 1 статті 194 ЦК України визначено, що цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 195 ЦК України в Україні в цивільному обороті можуть бути, зокрема, такі групи цінних паперів як боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Таким чином, виключення векселя з переліку об'єктів інвестиційної діяльності не позабавляє його статусу цінного паперу та не може свідчити про неправомірне відображення доходу та витрат від операцій з векселями в додатку ЦП до декларації з податку на прибуток.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 28 вересня 2011 року № 1213 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фінансовий результат від операцій з цінними паперами відображається в додатку ЦП до декларації про прибуток та складається з двох таблиць (частин). В таблиці 1 відображається фінансовий результат по операціям з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Прибуток від таких операцій з таблиці 1 переноситься в рядок 03.20 додатку ІД (Інші доходи) , який є складовою рядка 03 ІД звітної декларації. Фінансовий результат від операцій з векселями відображається в рядку 3 «Прибуток (+) або збиток (-) від операцій з векселями» Додатку ЦП.

Отже, платник податків веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав та відображає прибуток в складі доходів, а збитки переносяться на зменшення фінансових результатів за цими операціями в наступних періодах. При цьому фінансовий результат від операцій з цінними паперами відображається в таблиці 1 додатку ЦП до декларації з податку про прибуток, в рядку 3 якої зазначається фінансовий результат від операцій з векселями.

З огляду на викладене, позивачем цілком обґрунтовано фінансові результати від операцій з векселями відображено в рядках 3.1, 3.2 додатку ЦП до декларації та не перенесено прибуток від зазначених операцій до рядка 03.20 додатку ІД до декларації, внаслідок його від'ємного значення, що, відповідно, виключає підстави для збільшення контролюючим органом товариству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за вказаним епізодом.

При наданні оцінки правомірності формування позивачем даних податкового обліку за господарськими операціями з ТОВ «Офіс Констракшн», ПП «Кика», ПП «Шуін», ТОВ «Майстербіс 2010», ТОВ «ВКФ «Мілана», ПП «Креатив Буд», ТОВ «Рокко», ТОВ «Юканц», ТОВ «НВП «Ромсат», ТОВ «Телекомпанія Пульс-ТВ», ТОВ «Медіа-Трейд Україна» необхідно враховувати, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В наведеному випадку судами з'ясовано, що сформовані позивачем витрати та податковий кредит з податку на додану вартість підтверджується належним чином оформленими первинними, розрахунковими та платіжними документами. При цьому відповідачем не заперечується, що понесені ТОВ «Воля Кабель» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

В свою чергу, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податків від інших осіб, зокрема, від дотримання контрагентами, в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товарів (послуг), податкової дисципліни або від їх перебування за юридичною адресою. Зокрема, платник не може відповідати за порушення допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню утягнутість у зловживання таких осіб.

Втім, будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували відсутність фактичного виконання господарських операцій з придбання ТОВ «Воля Кабель» робіт та товарно-матеріальних цінностей у контрагентів, узгодженість дій позивача з ТОВ «Офіс Констракшн», ПП «Кика», ПП «Шуін», ТОВ «Майстербіс 2010», ТОВ «ВКФ «Мілана», ПП «Креатив Буд», ТОВ «Рокко», ТОВ «Юканц», ТОВ «НВП «Ромсат», ТОВ «Телекомпанія Пульс-ТВ», ТОВ «Медіа-Трейд Україна» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, в матеріалах справи відсутні.

Щодо твердження відповідача про завищення товариством показників рядка 16.1 «коригування згідно із статтею 192 ПК України обсягів придбання та податкового кредиту, який було включено в рядок 10.1» декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму в розмірі 498 461,00 грн., то, як встановлено судами попередніх інстанцій, подання цього розрахунку не призвело до донарахування податку на додану вартість і ніяк не вплинуло на дані бухгалтерського обліку ТОВ «Воля Кабель», внаслідок чого збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за вказаним епізодом є неправомірним.

Також, не можна визнати обґрунтованими доводи контролюючого органу про заниження ТОВ «Воля Кабель» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Celecanto Investments Limited.

Так, за змістом підпункту 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 ПК України товарами є матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

При цьому підпунктом 14.1.120 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що нематеріальні активи - це право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.

Відповідно до частини 1 статті 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належить торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Отже, операції з продажу Celecanto Investments Limited позивачу знаків для товарів і послуг підпадають під вчинення продажу (реалізації) товарів, а відтак, враховуючи правила підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України, згідно з яким об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, а також з огляду на те, що фактичне місцезнаходження товарних знаків на момент їх реалізації було м. Лімассол (Республіка Кіпр), що, зокрема, засвідчується виписками з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № 33713 від 10 квітня 2009 року, № 33714 від 10 квітня 2009 року, № 33715 від 10 квітня 2009 року, № 90221 від 10 квітня 2009 року, № 90222 від 10 квітня 2009 року, № 93729 від 10 квітня 2009 року, № 93730 від 10 квітня 2009 року, підстави для оподаткування наведених операцій податком на додану вартість відсутні.

Крім того, враховуючи наявність в матеріалах справи довідок про підтвердження статусу нерезидентів-контрагентів позивача, відсутність яких, зокрема, стала підставою для збільшення товариству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб та з огляду на те, що в поданій касаційній скарзі податковим органом не наводяться доводи щодо порушення судовими інстанціями норм матеріального або процесуального права при наданні правової оцінки встановленому під час проведення перевірки порушенню ТОВ «Воля Кабель» пункту 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР, пунктів 160.1, 160.2 статті 160 ПК України, колегія суддів не вбачає підстав для визнання висновку судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0001744210 від 09 грудня 2013 року необґрунтованим.

Що стосується твердження відповідача про порушення позивачем податкової дисципліни з підстав неутримання податку з доходів, виплачених ОСОБА_3, то суди першої та апеляційної інстанцій правильно враховували положення пункту 177.8 статті 177 ПК України, відповідно до якого під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою-підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Як встановлено судами, при укладенні та виконанні договорів про надання ТОВ «Воля Кабель» юридичних послуг ОСОБА_3 діяла як фізична особа-підприємець, що засвідчується наданими нею позивачу Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Свідоцтвом платника єдиного податку.

Більш того, судами попередніх інстанцій з'ясовано, що оподаткування отриманих від ТОВ «Воля Кабель» коштів здійснено ФОП ОСОБА_3 самостійно шляхом сплати єдиного податку у розмірі 5 відсотків від отриманого доходу, що підтверджується платіжними дорученнями № 7 від 27 липня 2012 року та № 2 від 12 жовтня 2012 року.

Щодо доводів контролюючого органу про списання товариством палива співробітникам не в робочий час, в період вихідних і святкових днів, а також надання працівникам коштів на особисті потреби, а не на здійснення ними представницьких витрат, то як встановлено судовими інстанціями, належних доказів на підтвердження зазначених обставин МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування великих платників у порушення частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не представлено.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.  Карась О.В.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
28.10.2014
ПІБ судді:
Рибченко А.О.
Реєстраційний № рішення
826/2595/14
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення, а постанову окружного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду - без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду України не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію