Ухвала Вищого адміністративного суду України від 28.09.2015 у справі № 2а-7750/10/1370
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/22244/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В. Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Потерняка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012

у справі № 2а- 7750/10/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентіс ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Залізничному районі м.Львова від 16.08.2010 № 0002302302/3/21535, від 16.08.2010 № 0002292302/3/21536, від 19.11.2010 № 0001962302/0/32513, від 19.11.2010 № 0001952302/0/32510. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Авентіс ЛТД» 3,40 грн. судового збору.

Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

І. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 16.08.2010 № 0002292302/3/21536 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 770090,40 грн., в т.ч. 296950,35 грн. за основним платежем та 473140,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки планової виїзної перевірки за період з 13.12.2006 по 31.03.2009, викладені в акті від 02.09.2009 № 1968/23-2/34794115, про порушення вимог п. 1.23 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

1) Суди встановили, що порушення позивачем вимог п. 1.23 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за висновками перевірки полягало у тому, що позивач не відніс до складу валового доходу за ІІ квартал 2008 року вартість товару в сумі 6464830 грн., в т.ч. 1077472 грн. ПДВ, безоплатно наданого позивачу у звітному періоді ПП «Батько і Колегія».

З акту перевірки вбачається, що податковий орган, вважаючи, що позивач порушив вимоги п. 1.23 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виходить з таких обставин.

Між позивачем та ПП «Батько і Колегія» укладено договір купівлі-продажу від 26.06.2008 № КБ1/6-08, за яким ПП «Батько і колегія» зобов'язалося поставити позивачу у власність вказаний товар вартістю 6464830 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1077471,67 грн., протягом 2 днів з моменту підписання договору, а позивач зобов'язався здійснити безготівкові розрахунки протягом 30 днів з моменту одержання товару покупцем.

Податковий орган зазначає, що до перевірки надано акт прийому-передачі та податкова накладна, на підставі якої позивач включив до складу податкового кредиту за червень 2008 року ПДВ в сумі 1077471,67 грн., а ПП «Батько і колегія» включило цю суму ПДВ до складу податкового зобов'язання шляхом подачі уточнюючого розрахунку за червень 2008 року.

Згідно з наданим до перевірки повідомленням первісний кредитор - ПП «Батько і Колегія» уступив право вимоги боргу від позивача новому кредитору - ПП «Тіада-Сервіс» на підставі договору від 21.07.2008 № У21/07/08.

Станом на 31.03.2009 у позивача обліковується кредиторська заборгованість перед ПП «Тіада-Сервіс» в сумі 6464830 грн.

Податковий орган вважає, що у червні 2008 року ПП «Батько і Колегія» позивачу надано товар безоплатно, тому позивач повинен був за звітний період - ІІ квартал 2008 року віднести до валового доходу вартість такого безоплатно наданого товару.

При цьому такі висновки обґрунтовуються тим, що:

ПП «Батько і колегія» і ПП «Транс-2007» відсутні за місцезнаходженням, не звітують перед податковими органами, мають відносини з підприємствами, які не знаходяться за місцезнаходженням, не подають податкових звітностей та діють з метою безпідставного формування податкового кредиту і валових витрат з метою мінімізації податкових зобов'язань;

договір про відступлення права вимоги від 23.07.2008 не міг бути укладений між ПП «Батько і Колегія» та ПП «Тіада-Сервіс», оскільки ПП «Тіада-Сервіс» було зареєстровано в травні 2008 року, однак згідно з даними ЦБД ДПА України фінансово-господарську діяльність здійснювало з вересня 2008 року;

до перевірки не надано накладної на отримання труби, товарно-транспортної накладної, подорожніх листів, інших документів, які б підтверджували фактичне транспортування труби та договору про відступлення права вимоги, актів звірки між позивачем та ПП «Тіада-Сервіс»;

ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2009 у справі № 2-ф-640/09/0470 відкрито провадження у справі про визнання недійсними установчих документів та скасування державної реєстрації ПП «Батько і Колегія».

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що однією з підстав для визначення позивачу податку на прибуток за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 16.08.2010 № 0002292302/3/21536 є порушення вимог п. 1.23 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не дослідив, чи дійсно це порушення слугувало підставою для визначення позивачу податку на прибуток за цим податковим повідомленням-рішенням. Суд не виокремив суми нарахованого податковим органом податкового зобов'язання за цим епізодом, не дослідив обставин, якими податковий орган обґрунтовував власну позицію, та не надав правової оцінки таким обставинам, зокрема: не застосував при вирішенні справи положення п. 1.23 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими визначається поняття безоплатно наданих товарів та умови для віднесення їх вартості до валового доходу звітного періоду, в якому такі товари надано.

Наведені недоліки ставлять під сумнів обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції при вирішенні справи в цій частині.

2) Суди встановили, що порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за висновками акту перевірки полягало:

у неправомірному віднесенні позивачем за ІІ квартал 2008 року до складу валових витрат витрати в сумі 5387358,35 грн. за операціями з придбання товару у ПП «Батько і Колегія» за договором купівлі-продажу від 26.06.2008 № КБ1/6-08, реальне вчинення яких не підтверджено первинними документами;

у неправомірному віднесенні позивачем до складу валових витрат витрати в сумі 4317500 грн. за операціями з придбання юридичних послуг у ЗАТ «Українська юридична спілка», які не пов'язані з господарською діяльністю позивача;

у неправомірному віднесенні до складу валових витрат витрати в сумі 3785120,39 грн. за непідтвердженими операціями з придбання товару у ПП «Динаміка-Регіон-К» та ПП «Кротос-Транзит-3000».

При цьому суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив питання реального придбання позивачем товарів (послуг) за кожною операцією, а також питання пов'язаності таких операцій з господарською діяльністю позивача.

З метою дослідження фактичного придбання товарів (послуг) у межах господарської діяльності необхідно було аналізувати договірні умови їх поставки, належним чином досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, порядок поставки, зміст, обсяги товарів (послуг), мету придбання.

Зазначені недоліки свідчать про необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції в цій частині.

ІІ. Суд апеляційної інстанції не встановив, висновки про які порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» слугували підставою для визначення позивачу за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 16.08.2010 № 0002302302/3/21535 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 753165,00 грн. за основним платежем та в сумі 376582,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З цього податкового повідомлення-рішення вбачається, що підставою для визначення податку на додану вартість слугували порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд повинен був з'ясувати суть таких порушень, обставини, якими податковий орган обґрунтовує власну позицію, звітні періоди, суми заниженого податку на додану вартість за кожним епізодом та звітним періодом та надати правову оцінку встановленим обставинам на підставі норм матеріального права, що врегульовують спірні відносини.

Зазначені недоліки свідчать про необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції в цій частині.

Це саме стосується і вирішення справи щодо складених на підставі акта перевірки від 05.11.2010 № 2767/23-2/34794115 оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 19.11.2010 № 0001952302/0/32510 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1346839,60 грн. за основним платежем і в сумі 1819979,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкового повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0001962302/0/32513 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 830500,00 грн. за основним платежем і в сумі 415250,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Так, суд не встановив, порушення яких норм матеріального права слугували підставою для визначення зазначених податкових зобов'язань (норми закону, порушення яких зафіксовано податковим органом в акті перевірки) , суті таких порушень з метою точного визначення предмета доказування у даній справі.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала суду апеляційної інстанції є необґрунтованою, оскільки постановлена без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, з'ясувати результат розгляду кримінальної справи, на яку посилається відповідач, та з'ясувати, чи стосується кримінальна справа обставин щодо взаємовідносин контрагентів з позивачем, зокрема у межах поставок товарів (послуг), реальність яких оспорена податковим органом.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Державної податкової служби задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко Ю.І. Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
28.09.2015
ПІБ судді:
Пилипчук Н.Г.
Реєстраційний № рішення
2а- 7750/10/1370
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд частково задовольнив скаргу контролюючого органу. Справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
Подальше оскарження
Рішення суду в подальшому не оскаржувалося.
Замовити персональну презентацію