Ухвала Вищого адміністративного суду України від 28.09.2015 у справі № 2а-4364/11/2670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 року м. Київ К/9991/21693/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В. Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012

у справі № 2а- 4364/11/2670

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2011. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 13.04.2010 № 0002873530/0 та № 0002883530/0. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Засновником Державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник» є Міністерство оборони України. Відповідно до довідки з органів статистики до основних видів діяльності підприємства належить: діяльність у сфері оборони, інші види оптової торгівлі, оброблення металевих відходів та брухту, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, надання інших комерційних послуг. Підприємство зареєстровано як платник податків у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва. Підприємство зареєстроване платником ПДВ з присвоєнням індивідуального податкового номеру 249749026597, про що 02.06.2004 року видано свідоцтво платника ПДВ.

На підставі постанови слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури України від 03.11.2009 в рамках кримінальної справи № 08405079 про обвинувачення директора ДП «Укроборонпостачальник» ОСОБА_2 ДПА у м. Києві проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету ПДВ за червень-липень 2008 року при взаємовідносинах з ТОВ «Максікал», за результатами якої складено акт від 29.03.2010 № 22/35-30/24974907.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1., 7.4.5., 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 752345 грн. за операціями з придбання маркетингових послуг у ТОВ «Максікал» за договором від 02.06.2008 № 02/06-08, та порушення вимог п. 5.1., п.п. 5.2.1., 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат витрати в сумі 3761725 грн. за цими операціями, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008 рік в сумі 940431,25 грн.

Податковий орган вважає, що маркетингові послуги фактично не виконувались, первинні документи підписані невідомими та не уповноваженими на те особами, ці послуги не мають зв'язку з господарською діяльністю позивача, будь-яких доказів використання маркетингових послуг в господарській діяльності немає.

На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складено податкові повідомлення-рішення від 13.04.2010 № 0002883530/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 752345 грн. за основним платежем та в сумі 376172,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та від 13.04.2010 № 0002873530/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 940431 грн. за основним платежем та в сумі 470215,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

З положень наведених норм випливає, що умовами для формування валових витрат та податкового кредиту є реальне вчинення господарських операцій, яке призвело до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, здійснення таких операцій у межах господарської діяльності платника податків, підтвердження операцій первинними документами, що відповідають дійсності. Податковий кредит має бути підтверджений податковою накладною, виданою особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо реальний характер господарських операцій не підтверджено документами, що відповідають дійсності.

Наявні первинні документи - акти здачі-приймання маркетингових послуг при вирішенні справи досліджені та оцінені судами попередніх інстанцій як такі, що не підтверджують реальне надання маркетингових послуг, оскільки не розкривають змісту наданих послуг (виконаних досліджень). Документального підтвердження виконання замовлених послуг, зокрема результатів маркетингових досліджень на паперовому або іншому носії, судам не надано.

Окрім того, позивачем в судах попередніх інстанцій не доведено належними і допустимими доказами необхідності придбання зазначених послуг та їх пов'язаності з господарською діяльністю позивача.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій про правомірність проведення ДПА у м.Києві позапланової документальної перевірки позивача на виконання постанови слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури України у кримінальній справі.

Вказана постанова слідчого була обов'язковою для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами відповідно до вимог ст. 114 Кримінально-процесуального кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин).

Перевірка призначена постановою слідчого у рамках кримінальної справи, тому орган державної податкової служби, якому доручено проведення такої перевірки, не міг бути обмеженим певними підставами проведення перевірки, що визначені у ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки визначені у даній нормі підстави не можуть поширюватися на перевірки, що проводяться на виконання постанов слідчих органів, прийнятих відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Посилання позивача в касаційній скарзі на положення п. 86.9 Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки ці положення не поширюються на правовідносини, що виникли до набрання чинності Податковим кодексом України. Дія закону починається з моменту набрання ним чинності, а виходячи з приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України - Закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони скасовують або пом'якшують відповідальність.

З огляду на те, що фактичне вчинення господарських операцій з метою використання в господарській діяльності не знайшло свого підтвердження при вирішення справи в судах попередніх інстанцій, на правильне застосування судами норм матеріального права до встановлених обставин, суд касаційної інстанції, діючи в межах, визначених в ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко Ю.І. Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
28.09.2015
ПІБ судді:
Пилипчук Н.Г.
Реєстраційний № рішення
2а-4364/11/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд відмовив у задоволенні скарги платника податків.
Подальше оскарження
Рішення суду в подальшому не оскаржувалося.
Замовити персональну презентацію