Ухвала Вищого адміністративного суду України від 28.07.2014 у справі № 2а-8911/10/2670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2014 р. м. Київ К/9991/21918/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В. Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011

у справі № 2а-8911/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж сервіс» до

1. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва,

2. Головного Управління Державного казначейства України у м. Києві

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

  ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.   Києва від 19.02.2010 № 0008692306/1 та № 0008702306/1.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: абз. «а» п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 та п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Авантаж сервіс» 16.09.2009 подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009 року з додатками та заявлено до бюджетного відшкодування податок на додану вартість у сумі 428291 грн.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Авантаж сервіс» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009 року, за результатами якої складено акт від 26.11.2009 № 2058/2306/35134407, в якому зафіксовано, що позивач у порушення вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон), з урахуванням вимог п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, занизив бюджетне відшкодування на загальну суму 428291 грн. у звітних періодах: червень, липень, вересень 2008 року, в яких виникло від'ємне значення на дану суму та право на отримання бюджетного відшкодування, однак до бюджетного відшкодування заявлено не було.

Оскільки позивач у періодах, в яких у нього виникло право на бюджетне відшкодування таким правом не скористався, він не може отримати відшкодування у наступних податкових періодах і таке відшкодування підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних періодів.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2010 № 0008702306/1, яким встановлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації з ПДВ, та збільшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 428291 грн. у звітних періодах: за липень 2008 року - у сумі 199153 грн., за серпень 2008 року - у сумі 4081 грн., за вересень 2008 року - у сумі 225057 грн.

У даному податковому повідомленні-рішенні відповідач вказав, що відповідно до абз. «а» п.п. 7.7.7. п. 7.7 ст. 7 вважається, що позивач добровільно відмовляється від отримання бюджетного відшкодування на суму завищення - 428291 грн. і зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

На підставі вказаного акту перевірки також прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2010 № 0008692306/1, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009 року в сумі 428291 грн.

У касаційній скарзі, як і в судах попередніх інстанцій, податковим органом не заперечується правильність обчислення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що, оскільки позивач відмовився від отримання бюджетного відшкодування у загальній сумі 428291 грн. у періодах, в яких у нього виникло таке право, то вказана сума не може бути врахована при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податковий орган в касаційній скарзі, та вважає, що суди надали правову оцінку встановленим обставинам на підставі норм законів, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 7.7.2. п.п 7.7 ст. 7 Закону (чинного на час виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування та подання податкових декларацій)    якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.3. п. 7.7 ст. 7 Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до п.п. 7.7.4. п. 7.7 ст. 7 Закону  платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з абз. «а» п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону   якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Системний аналіз наведених норм Закону  дає підстави для висновку, що залишки від'ємного значення податку на додану вартість попередніх податкових періодів, розраховані за правилами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, підлягають бюджетному відшкодуванню платнику податків на підставі заяви про повернення такої суми бюджетного відшкодування, поданої разом з податковою декларацією.

Враховуючи те, що позивач не заявляв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у періодах, в яких у нього виникло таке право, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо безпідставності збільшення податковим органом бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень, серпень та вересень 2008 року за податковим повідомленням-рішенням від 19.02.2010 № 0008702306/1 на підставі абз. «а» п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону.

Крім того, Законом не передбачено, що незаявлення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у періоді, в якому у платника виникло таке право, позбавляє останнього заявляти вказану суму у наступних податкових періодах, тому суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів про протиправність прийняття відповідачем  податкового повідомлення-рішення від 19.02.2010 № 0008692306/1

Зважаючи на дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

 УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко  О.А. Моторний

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
28.07.2014
ПІБ судді:
Пилипчук Н.Г.
Реєстраційний № рішення
2а-8911/10/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційна скарга контролюючого органу була відхилена.
Подальше оскарження
В подальшому рішення суду не оскаржувалося.
Замовити персональну презентацію