Ухвала Вищого адміністративного суду України від 28.05.2015 у справі № 7/67 (2а-6345/08)

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2015 р. м. Київ К/9991/1657/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011

по справі № 7/67 (2а-6345/08)

за позовом ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень від 30.05.2007 №  0001441710/0, від 20.07.2007 №  0001441710/1, від 01.10.2007 №  0001441710/2 та від 03.09.2007 №  0003591701/0, від 04.10.2007 №  0003591701/1, від 20.12.2007 № 0003591701/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2008 у задоволенні позову відмовлено.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.12.2011 скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов у повному обсязі, скасував оскаржувані податкові повідомлення.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, податкова інспекція до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судами, позивач за результатами звітного 2006 року задекларував дохід, отриманий від продажу майнових прав у вигляді паю Колективного підприємства "Київський колективний завод безалкогольних напоїв "Росинка" згідно договору від 06.06.2006 № 29/06 у розмірі 368 202,95 грн. та від продажу майнових прав Колективного підприємства "Київський колективний завод безалкогольних напоїв "Росинка" згідно договору від   23.06.2006 № 555/06 в розмірі 25 929,80 грн.

На підставі поданої позивачем декларації Державним податковим органом було проведено розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету та прийнято податкове рішення від 30.05.2007 №  0001441710/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 38 632,96 грн.

За результатами адміністративного оскарження контролюючим органом було збільшено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 9 658,14 грн. та прийняті відповідні податкові рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність визначення позивачу податку з доходів фізичних осіб від доходу отриманого від продажу майнового паю. Натомість суд апеляційної інстанції зазначену позицію не підтримав та, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що відповідно до пп. 4.3.18 п. 4.3 ст.  4 Закону №   889-IV дохід отриманий позивачем від продажу майнового паю не включається до оподаткованого доходу.

Проте колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що вищезазначені рішення судів першої та апеляційної інстанції не ґрунтується на нормах чинного законодавства з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки Відкритого акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" від   14.03.2007   №  42 сума первинного паю ОСОБА_4. станом на 31.12.1993 становила 521 626,00 крб. (5,21 грн.) і була сформована за рахунок: внеску власних коштів 10 000 крб. (0,10 грн.), приватизаційного майнового сертифікату власника паю 30 000  крб. (0,30 грн.), розподілу вартості майна, придбаного в умовах оренди 74 494,00  крб. (0,74 грн.), розподілу прибутку, направленого на викуп заводу при приватизації 407 132,00 крб. (4,07 грн.). На момент відчуження майнових прав, з урахуванням внеску з дивідендів (235,72 грн.), розподілу прибутку (61 011,76  грн.) та індексації основних засобів (20 573,86 грн.) та викупу частки паю заводом "Росинка" 03.11.2003 (-3000,00 грн.) персональний пай позивача на дату відчуження становив 78 826,55 грн.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 889-IV загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

За змістом підпункту "б" пп. 9.6.8 п. 9.6 ст. 9 Закону №889-IV не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадку, визначеному пп. 4.3.18 п. 4.3 ст. 4 цього Закону (сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону).

Відповідно до абз. 4 пп.9.6.8 п.9.6 ст.9 Закону № 889-IV у випадках, визначених підпунктами "а" і "б" цього підпункту, платник податку не включає до розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами суму таких доходів та витрат на придбання таких інвестиційних активів.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що від оподаткування звільняється лише дохід від продажу інвестиційних активів, які припадають на частку в статутному фонді емітента, яка сформована за рахунок приватизаційних майнових сертифікатів. При цьому вартісне збільшення інвестиційного активу (пакету акцій чи майнового паю) платника податку в майбутньому в результаті юридичних фактів, які не змінюють пропорцію його персонального паю до статутного фонду (загальної вартості майнового паю) емітента, не має впливати на співвідношення пільгової частки такого платника, дохід від продажу якої не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу, та частки, дохід від продажу якої включається до оподатковуваного доходу з його зменшенням на вартість витрат на придбання такої частки.

Відповідно до Положення про порядок видачі приватизаційних майнових сертифікатів, затвердженого наказом Національного банку України від 02.12.1994 №   204, та постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.1992 №   655 "Про випуск в обіг приватизаційних майнових сертифікатів" (чинних на момент проведення приватизації) одна особа могла одержати один приватизаційний майновий сертифікат. Таким чином, вживання у пп. 4.3.18 п. 4.3 ст. 4 Закону №   889-IV цього терміна у множині в сукупності з тим, що термін "платник податку" вживається в однині, дає підстави стверджувати, що передбачена цим Законом пільга поширюється і на оподаткування доходу, одержаного в результаті продажу паю еквівалентного частці, яка приходиться і на приватизаційний майновий сертифікат неповнолітньої дитини.

Також необхідно зазначити, що до оподатковуваного доходу включається і пропорційне збільшення вартості часток внаслідок індексації основних засобів, що передбачено пп. 8.3.3 п.8.3 ст.8 Закону України від 28.12.1994 №   334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних відносин), відповідно до якого платникам податків всіх форм власності надано право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів. Частка доходу, яка не включається до оподатковуваного доходу від продажу паю, складається, зокрема, з вартості приватизаційних майнових сертифікатів, збільшеної за рахунок індексації.

Аналогічно, збільшення статутного фонду емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів збільшує вартість частки окремого платника. При цьому відбувається пропорційне збільшення обох часток - як тієї, дохід від продажу якої не входить до складу оподатковуваного доходу, так і тієї, вартість придбання якої є витратами платника та на суму яких має зменшуватися оподатковуваний дохід.

Окрім того, п. 9.6 ст. 9 Закону № 889-IV врегульовано особливості оподаткування інвестиційного прибутку.

Зокрема, відповідно до пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 зазначеного вище Закону інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Враховуючи вищезазначене, суди не дали правової оцінки тому, чи є у розумінні згаданих приписів витратами платника податку такі джерела збільшення майнового паю, як: розподіл вартості майна, придбаного на умовах оренди; розподіл прибутку, направленого на викуп заводу; розподіл прибутку заводу, оскільки в основі зазначених джерел лежить трудовий вклад власників майнових паїв.

Зазначене свідчить про порушення судами вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.   ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2008 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 по справі  №  7/67 (2а-6345/08) скасувати, а матеріали справи направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер А.О. Рибченко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
28.05.2015
ПІБ судді:
Карась О.В.
Реєстраційний № рішення
7/67 (2а-6345/08)
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено частково. Скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію