Ухвала Вищого адміністративного суду України від 28.05.2015 у справі № 2-а-4135/12/2070

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 року м. Київ К/9991/59175/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В. Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року

у справі № 2-а-4135/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн АВЕК та Ко»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -  

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Концерн АВЕК та Ко» (далі - ПАТ «Концерн АВЕК та Ко»; позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС; відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001750854 від 15 грудня 2011 року та № 0001760854 від 15 грудня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.  

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.  

Крім того, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову перевірку ПАТ «Концерн АВЕК та Ко» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з  01 квітня 2010 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт № 2238/23-1/22649344 від 29 листопада 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001750854 від 15 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки в розмірі 9 139 650,52 грн. (9 139 649,52 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) , та податкове повідомлення-рішення № 0001760854 від 15 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 510,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) .

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірною сплатою з 01 січня 2011 року за договорами оренди землі № 66106/04 від 30 червня 2004 року, № 7560/04 від 05 липня 2004 року, № 340767100050 від 18 травня 2007 року, № 340767100051 від 18 травня 2007 року, № 66124/04 від 03 серпня 2004 року, № 66163/04 від 14 вересня 2004 року, № 340767100052 від 18 травня 2007 року, № 340767100048 від 11 травня 2007 року, № 66150/05 від 06 липня 2005 року, № 6695/05 від 11 травня 2005 року орендної плати за ставкою 3 відсотки від нормативної грошової оцінки, як визначено в додаткових угодах до цих договорів, а не в розмірах, що діяли до укладення зазначених додаткових угод, внаслідок втрати чинності з 01 січня 2011 року підпунктом 14 пункту 4.1 додатку до рішення дев'ятнадцятої сесії Харківської міської ради п'ятого скликання від 27 лютого 2008 року № 41/08 «Про затвердження Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові» (далі - Рішення № 41/08).

Крім того, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, пунктів 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1020 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), з огляду на неправильне зазначення суми нарахованого та виплаченого доходу, а також суми нарахованого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб у податковому розрахунку за формою 1-ДФ за другий квартал 2011 року.          

Задовольняючи адміністративний позов у повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Зі змісту Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладання розглядуваних договорів оренди землі; далі - Закон № 161-XIV) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 01 січня 2011 року набрав чинності ПК України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, ПК України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ ПК України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ ПК України (1 відсоток від нормативної грошової оцінки (стаття 274 ПК України)); для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Як з'ясовано судами, позивачем в охоплений перевіркою період здійснювалось нарахування та сплата орендної плати відповідно до умов додаткових угод до названих вище договорів у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки, що в повній мірі узгоджується з вимогами ПК України, норми якого згідно з пунктом 5.2 статті 5 цього Кодексу мають пріоритетність над нормами інших актів у разі їх суперечності.

Крім того, судами обґрунтовано враховано затверджену ухвалою Господарського суду Харківської області від 22 грудня 2011 року у справі № 5023/9918/11 мирову угоду, укладену між Харківською міською радою та ПАТ «Концерн АВЕК та Ко», відповідно до умов якої позивач зобов'язався сплачувати з моменту набрання чинності зазначеною угодою (22 грудня 2011 року) орендну плату відповідно до ставок, встановлених Рішенням № 41/08, а також здійснити за період з 01 січня 2011 року по  22 грудня 2011 року за деякими договорами доплату орендної плати із розрахунку 8 відсотків та 5,6 відсотка від нормативної грошової оцінки.

 Вирішуючи питання про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001760854 від 15 грудня 2011 року, суди цілком об'єктивно виходили з того, що позивачем у відповідності до вимог пункту 50.1 статті 50 ПК України та розділу IV Порядку проведено коригування показників податкового розрахунку за формою 1-ДФ за другий квартал 2011 року внаслідок самостійного виявлення помилок шляхом подання відповідного уточнюючого розрахунку № 9007210518 від 22 серпня 2011 року, а також самостійно нараховано та сплачено пеню за несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, визначеного в поданому уточнюючому розрахунку, що по суті відповідачем не заперечується.

В свою чергу, пунктом 120.2 статті 120 ПК України передбачено, що при самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:  

Замінити в даній справі відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року - без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В. Олендер І.Я

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
27.05.2015
ПІБ судді:
Рибченко А.О.
Реєстраційний № рішення
2-а-4135/12/2070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено. Постанову окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.  
Замовити персональну презентацію