Ухвала Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 у справі № 2а-13305/10/2070
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2014 р. м. Київ К/9991/17605/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011 року

по справі №2а-13305/10/2070

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.06.2010 №0001401704/0, від 01.07.2010 №0001401704/1., від 26.07.2010 №0001401704/2, від 07.10.2010 №0001401704/3, якими фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 147639,45грн., у тому числі 140609,00грн. - основний платіж, 7030,45грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із судовим рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова 31.03.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 16.05.2011 прийняв її до свого провадження.

У касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, положень п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.12.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054 , п. 1.3. і п. 4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації ФОП ОСОБА_1 з ПДВ за квітень 2010 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 31.05.2010 №6692/1704/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.5., 7.7.7., п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами перевірки та адміністративного оскарження було прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.06.2010 №0001401704/0, від 01.07.2010 №0001401704/1., від 26.07.2010 №0001401704/2, від 07.10.2010 №0001401704/3, якими фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 147639,45грн., у тому числі 140609,00грн. - основний платіж, 7030,45грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного вище Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання платника податків нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статі 4 цього закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

За приписами п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 названого Закону зазначено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Підпунктом 5.2.3 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону зазначено, що заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону, процедура адміністративного оскарження закінчується останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання податником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Судом встановлено, що позивач не погоджуючись з результатами перевірки за березень 2010 року почав процедуру адміністративного оскарження, яка на момент проведення даної перевірки за квітень 2010 року і прийняття спірних повідомлень-рішень не була завершена.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач під час заповнення рядка 23 (залишок від'ємного значення попереднього (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду) податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2010 року не повинен був врахувати висновки актів попередніх податкових періодів щодо зменшення залишку від'ємного значення попереднього звітного і періоду.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

 Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна

 Судді: __________________ Л.І. Бившева __________________ А.М. Лосєв

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
28.05.2014
ПІБ судді:
Шипуліна Т.М.
Реєстраційний № рішення
2а-13305/10/2070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Вищий адміністративний суд залишив без задоволення касаційну скаргу податкової інспекції, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду в Верховному Суді не переглядалось.
Замовити персональну презентацію