Ухвала Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015 у справі №810/5939/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28.04.2015р. м. Київ К/800/6197/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Моторного О.А., Шипуліної Т.М.,

секретар Антипенко В.В.

за участю представників Васильківської об'єднана державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - Ступака Р.В.; Товариства з обмеженою відповідальністю «Овостар» - Самойленка К.В., Сапожніка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднана державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року

у справі № 810/5939/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Овостар» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2014 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0006492205, № 0006502205 від 6.10.2014 року.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій.

31 жовтня 2014 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0006492205, № 0006502205 від 6.10.2014 року визнані протиправними та скасовані.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що податковий орган не довів фактів безпідставного чи неправомірного формування Товариством податкового кредиту.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Київського окружного адміністративного суду та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 10.09.2014 року ДПІ була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Компанія Бізнесінвестресурс» за період з 1.07.2013 року до 31.07.2013 року, за наслідками якої 17.09.2014 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток, у розмірі 197 121,00 грн., а також у порушення п.,п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України завищене від'ємне значення з податку на додану вартість, у розмірі 207 496,00 грн.

6 жовтня 2014 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення № 0006492205 щодо зменшення Товариству розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, у розмірі 207 496,00 грн., № 0006502205 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 246 402,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/ послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п.,п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що скористатися правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення Товариством до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються документами у періоді здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.12 ст. 201 цього Кодексу у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно з пп. 1.2 п. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог положення.

Відповідно до пп. 2.1, пп. 2.4 п. 2 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 17.07.2013 року між Товариством та ТОВ «Компанія Бізнесінвестресурс» був укладений договір поставки № ОВ-17/07/13-1ТП, відповідно до якого постачальник взяв на себе зобов'язання передати покупцю у власність товар - соняшник, а покупець прийняти та оплатити його.

Відповідно до п. 2 зазначеного договору якість товару (соняшнику) повинна відповідати ДСТУ 4694-2006, його кількість товару встановлюється в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з пп. 4.1 п. 4 даного договору доставка товару здійснюється погодженими партіями на умовах DDP транспортом та за рахунок постачальника.

Для підтвердження виконання договору Товариство надало специфікації; картки аналізу зерна; посвідчення про якість зерна; податкові накладні; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; рахунки-фактури; банківські виписки.

1 червня 2013 року між Товариством та ТОВ «Ясенсвіт» був укладений договір № ОВ-01/06/13-10 щодо переробки давальницької сировини, згідно з яким виконавець взяв на себе зобов'язання виконати роботу з переробки давальницької сировини насіння соняшника у готову продукцію олію соняшникову нерафіновану не виморожену пресовану вищого або першого ґатунку, а замовник прийняти готову продукцію та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання договору Товариство надало акти здачі-прийняття робіт та видаткові накладні.

Крім того, цього ж дня між сторонами був укладений договір відповідального зберігання № ОВ-01/06/13-11, відповідно до якого зберігач взяв на себе зобов'язання за винагороду прийняти та зберігати продукцію: насіння соняшнику, олію соняшникову, шрот, макуху соняшникову, лузгу соняшника, а поклаждавець прийняти та оплатити надані послуги.

Для підтвердження виконання договору Товариство надало акти приймання передачі майна на зберігання та акти здачі прийняття робіт (надання послуг) .

1 червня 2013 року між Товариством та ТОВ «Ясенсвіт» був укладений договір поставки № ОВ-01/06/13-13.

На підтвердження виконання договору Товариство надало видаткові та податкові накладні; банківські виписки.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що в подальшому придбаний Товариством товар був перероблений та реалізований на виконання договорів, укладених з ТОВ «Ясенсвіт», ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів», ТОВ «Світ олія», фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, ПП «Корпус-В», ПП «Босна», ПАТ «Київський маргариновий завод», Компанією «Ramus Sp. Z.o.o».

Надані Товариством документи для підтвердження здійснення господарських операцій відповідають вимогам Положення № 88, є первинними документами і підтверджують реальність виконання укладених Товариством з контрагентами договорів.

При здійсненні господарських операцій Товариство та його контрагенти були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, Товариство правомірно сформувало податковий кредит за господарськими операціями із зазначеними контрагентами.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Васильківської об'єднана державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Моторний О.А. Шипуліна Т.М.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
27.04.2015
ПІБ судді:
Сірош М.В.
Реєстраційний № рішення
№810/5939/14
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні касаційної скарги контролюючого органу. Рішення суду першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Ухвала Вищого адміністративного суду України в подальшому не оскаржувалася.
Замовити персональну презентацію