Ухвала Вищого адміністративного суду України від 28.01.2015 у справі № 2а-5058/11/1470
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2015 р. м. Київ К/9991/64406/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцев М.П.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012

у справі № 2а-5058/11/1470 Миколаївського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (СДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 позов задоволено: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Миколаєві від 24.05.2011 №№ 0000753600, 0000763600.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ Миколаївський суднобудівний завод «Океан» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення судом норм матеріального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, СДПІ просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга  підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року, збільшення у податковому обліку за цей же  податковий звітний період грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової документальної невиїзної перевірки від 14.06.2011 № 710/36/14307653. Згідно з цими висновками ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» порушило норми підпунктів «а», «г» пункту 185.1 ст. 185,  підпункту «а» пункту 187.1 ст. 187, пункту 194.1 ст.194, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК), а саме: не задекларовані податкові зобов'язання у сумі  1763979,00 грн. з обсягу операцій з поставки послуг за суднобудівним контрактом на будівництво баржи-площадки «Проект POSS-701», укладеного з компанією-нерезидентом  «Feorintino Optima Ltd» (Британські Виргинські острови), за першою подією - зарахування на банківський рахунок авансового платежу в сумі 800000,00 євро (еквівалент 8819894,40 грн.),  у результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2011 року на 703934,00 грн. та від'ємного значення у сумі 703934,00 грн. та занижено податок на додану вартість за березень 2011 року на 1060045,00 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 1060045,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.05.2011: № 0000753600 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року на 703934,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 1,00 грн.; № 0000763600 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1060045,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (будівельник) та компанією «Feorintino Optima Ltd» (Британські Виргинські острови) (покупець) був укладений суднобудівний контракт від 10.01.2011 № WYO-FOLTD-9202 на будівництво баржі-площадки «Проект POSS-701». Згідно з контрактом позивач зобов'язувався здійснити будівництво баржі, спуск її на воду, продати та поставити покупцю, відповідно до умов контракту, а покупець  - купити та прийняти зазначене судно. Строк будівництва та поставки судна встановлений не пізніше 10.05.2012, на умовах DEQ («вільно вздовж набережної в акваторії заводу-будівельника в м. Миколаєві»). На виконання контракту позивач 16.03.2011 отримав на свій банківський рахунок від покупця передплату у сумі 800000,00 євро (8819894,40 грн.).

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» термін «поставка з причалу» (DEQ) означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, що не пройшов митного очищення для імпорту, наданий у розпорядження покупця на причалі (набережній) у названому порту призначення.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/ послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/ послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Попередня (авансова) оплата вартості товарів, що вивозяться за межі митної території України чи ввозяться на митну територію України, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку, такого експортера або імпортера (пункт 187.11 цієї статті).

Підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 ст. 195 ПК встановлено,  що за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг) , якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний контракт є експортним зовнішньоекономічним  контрактом, який передбачає подальший вивіз товару (баржі) за межі митної території України, а отже, враховуючи норми пункту 187.11 ст. 187 та підпункту 195.1.1 пункту 195.1 ст. 195 ПК, позивач правомірно не збільшив податкові зобов'язання з податку на додану вартість за наслідками отримання попередньої оплати за будівництво баржі, незалежно від того, чи такий товар вивезений за межі митної території України чи ні. При цьому суд застосував, окрім зазначених норм, норму статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» щодо визначення експорту товарів як продажу товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності  (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до висновку, що норма підпункту 195.1.1 пункту 195.1 ст. 195 ПК обов'язковою умовою оподаткування податком на додану вартість операцій з експорту за нульовою ставкою визначає оформлення митної декларації, а оскільки митна  декларація на експорт (вивезення) баржі за межі митної території України не оформлена, в тому числі на дату вирішення спору судом,  позивач зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по факту отримання авансового платежу в березні 2011 року.

Висновок апеляційного суду, що норми ПК щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з експорту товарів (супутніх послуг) стосуються тільки експорту за межі митної території України, відповідає правильному застосуванню норм пункту 187.11 ст. 187 та підпункту 195.1.1 пункту 195.1 ст. 195 цього Кодексу, що прямо визначено законодавцем вимогою про підтвердження експорту товарів митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства. Без підтвердження митною декларацією вивезення товару за межі митного кордону України платник податку не має права на застосування ставки податку до таких обсягів поставки на рівні 0%. В той же час, суд апеляційної інстанції помилково вважав, що відсутність митної декларації на вивезення баржі за митний кордон України у позивача позбавляє його права керуватися нормою пункту 187.11 ст. 187 ПК при поданні податкової декларації за березень 2011 року.  

Згідно з пунктом 187.9 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

Оскільки контракт від 10.01.2011 № WYO-FOLTD-9202 відповідає ознакам, визначеним пунктом 187.9 ст. 187 ПК для довгострокових договорів, зокрема передбачає довготривалий технологічний цикл виробництва (більше одного року), то у силу вказаних норм у позивача не виникло обов'язку віднести до складу податкових зобов'язань із податку на додану вартість у податковому обліку за березень 2011 року суми податку із суми авансового платежу, отриманої на виконання цього контракту. За датою передачі судна у позивача виникне податкове зобов'язання з ПДВ, розмір якого буде визначатися в залежності від того, чи буде надана ним митна декларація на підтвердження факту експорту судна за межі митної території України.

У той же час, суд першої інстанції правильно вирішив спір безвідносно до підстав, якими вмотивований висновок про задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи (частина 2 цієї статті).

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2011  залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис Є.А. Усенко

Судді: підпис О.А. Веденяпін  підпис М.П. Зайцев

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
28.01.2015
ПІБ судді:
Усенко Є.А.
Реєстраційний № рішення
2а-5058/11/1470
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника податків задоволено частково, рішення апеляційної інстанції скасовано, а рішення першої інстанції залишено в силі.
Подальше оскарження
Рішення суду касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію