Ухвала Вищого адміністративного суду України від 27.10.2014 у справі № 826/10931/13-а

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/55915/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),

Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду

від 22.10.2013 року

у справі № 826/10931/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» звернулось до суду з адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2013 року у справі № 826/10931/13-а позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 28.05.2013 року № 0000304310.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, що відображено в уточнюючому розрахунку форми 1ДФ для виправлення помилок I кварталу 2011 року, поданого у липні 2011 року, відповідачем складено акт від 13.05.2013 року № 510/43-10/25959784, яким встановлено порушення абз. «б» п. 176.2 ст. 176, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2013 року № 0000304310, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 1, 00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, в результаті якої встановлено факт подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за I квартал 2011 року з недостовірними даними.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо неправомірного нарахування позивачу штрафу, передбаченого положеннями п.119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку щодо правомірного прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів, з урахуванням норм податкового законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Пунктом 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Відповідно до пп. 49.18.2. п. 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Згідно із п. 119.2. ст. 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Водночас пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення.

Положеннями пункту 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Таким чином, вказаними нормами вставлено право платника податку, у разі виявлення помилок в поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок, у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

Положеннями ст. 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що податкове правопорушення це діяння, яке посягає на важливі для держави суспільні відносини.

Протиправність податкового правопорушення є діянням, яке призвело до невиконання або неналежного виконання вимог, встановлених Податковим кодексом України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковим кодексом України вимагається від податкових агентів своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку, своєчасно подавати у строки податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування та усувати самостійно виявлені помилки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем своєчасно подано податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманих з них податків за I квартал 2011 року за формою 1ДФ.

Відповідна звітність була прийнята податковим органом, про що свідчать відповідні квитанції.

Позивачем надіслано уточнюючий розрахунок щодо уточнення реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

Подаючи уточнюючий розрахунок, сума податкових зобов'язань позивача, як податкового агента щодо утримання та сплати до бюджету податку з доходу, що виплачується на користь платника податку не змінилась, оскільки не було занижено податкове зобов'язання, відповідальність за яке передбачена пп. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

Оскільки у діях позивача відсутня така обов'язкова ознака податкового правопорушення як протиправність в частині нанесення шкоди правам та інтересам держави, у тому числі Державному бюджету України, тому притягнення позивача до відповідальності є протиправним.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п.119.2 ст. 119 Податкового кодексу України є помилковим.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову в позові підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року у справі № 826/10931/13-а скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2013 року у справі № 826/10931/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко Н.Г.Пилипчук

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
26.10.2014
ПІБ судді:
Цвіркун Ю.І.
Реєстраційний № рішення
826/10931/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу податкового агента, постанову суду апеляційної інстанції скасував, а постанову суду першої інстанції залишив в силі.
Подальше оскарження
Вищий адміністративний суд України відмовив контролюючому органу у допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали суду касаційної інстанції. 
Замовити персональну презентацію