Ухвала Вищого адміністративного суду України від 27.10.2014 у справі № 2а-1614/09/0870
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/55591/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий: Нечитайло О.М.

Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими податниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2009 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 р.

у справі № 2а-1614/09/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер - Запоріжжя»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими податниками податків у м. Запоріжжі

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер - Запоріжжя» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими податниками податків у м. Запоріжжі (далі-відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2009 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 р., позовні вимоги задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 01.08.2008 р. №0000410804/0 та від 15.12.2008 р. №0000400804/2, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 6 903,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2008 р., про що складено акт від 22.07.2008 р. №356/08-04/24912705, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ-ІV квартали 2006 року, ІІ, ІV квартали 2007 року та І квартал 2008 року на 222 412,00 грн. та завищено суму податку на прибуток за І, ІІ квартали 2007 року на 160 067,00 грн. Крім того, встановлено порушення вимог абз. «в» п. 13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим підприємством не сплачено до бюджету податок на доходи нерезидентів за півріччя 2007 року та І квартал 2008 року у розмірі 41 919,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.08.2008 р. №0000400804/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 173 551,00 грн., з яких 62 345,00 грн. за основним платежем та 111 206,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також №0000410804/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 125 757,00 грн., з яких 41 919,00 грн. за основним платежем та 83 838,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У порядку адміністративного узгодження податкового повідомлення-рішення №0000400804/0 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.12.2008 р. №0000400804/2, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 141 752,00 грн., з яких 62 343,00 грн. за основним платежем та 79 409,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішення від 15.12.2008 р. №0000400804/2, слугували висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про те, що позивачем в порушення вимог п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» задекларовано у декларації з податку на прибуток балансову вартість запасів без врахування середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат, у зв'язку з чим невірно задекларовані показники по рядку Декларації 01.2 «приріст балансової вартості запасів», чим завищено суми валових витрат та занижено суми валового доходу в результаті невірного розрахунку транспортно-заготівельних витрат, що привело до заниження податку на прибуток у розмірі 62 343,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 79 409,00 грн.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодилися з такими доводами податкового органу з огляду на наступне.

Пунктом 9 П(С) БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, передбачено, первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.

Пунктом п. 2.2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 р. №2 також передбачено, що запаси, придбані за плату, оприбутковуються за первісною вартістю, складається з витрат, що виникли у зв'язку з придбанням підприємством запасів, зокрема: ціна придбання за вирахуванням знижок відповідно до договору з спільником (продавцем) та непрямих податків, крім випадків, якщо податки не відшкодовуються підприємству відповідно до чинного законодавства; суми ввізного мита; транспортно-заготівельні витрати; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, втрати і нестачі запасів в межах норм природного убутку, виявлені при оприбуткуванні придбаних запасів, що сталися при їх транспортуванні.

Тобто, законодавцем надано підприємству право вибору - транспортно-заготівельні витрати включати у собівартість придбаних запасів або загальною сумою відображати на окремому субрахунку рахунків обліку запасів.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», вибір облікової політики підприємство проводить самостійно.

Згідно з п. 1 додатку № 1 до Наказу від 06.01.2006 р. «Про облікову політику підприємства», фактичні витрати, понесені при придбанні запасів (товарів), які можливо віднести до конкретного товару, враховувати на субрахунку 28.1 рахунків обліку запасів за первісною вартістю товарів, а саме: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми транспортно-заготівельних витрат на транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів.

Відповідно до п. 2 додатку № 1 до Наказу «Про облікову політику підприємства», витрати, понесені при придбанні запасів (товарів), які неможливо віднести до конкретного товару і які пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану відповідного використання і реалізації, враховувати на субрахунку 28.6 рахунків обліку запасів і щомісячно розподіляти між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою вибулих за звітний місяць.

Тобто, виходячи із специфіки діяльності позивача до транспортно-заготівельних витрат відносяться:

- транспортні витрати, пов'язані з доставкою товарів на підприємство;

- заготовчі витрати, такі як сертифікація зразків продукції, диспетчеризація, дослідження преміксів, експертиза та ін.

Першу частину витрат (транспортні витрати) позивач включає безпосередньо у первинну вартість товарів, а друга частина (заготівельні витрати) узагальнюється на окремому субрахунку обліку запасів і щомісячно розподіляється між залишком запасів на кінець періоду і сумою вибулих запасів.

Крім того, як встановлено висновком судово-економічної експертизи від 28.09.2009 р. №116/11.1, позивач не порушує норми П(С)БО № 9 «Запаси» відносно формування первинної вартості запасів (товарів) у частині віднесення на товари транспортно-заготівельних витрат.

Правомірність відображення витрат також підтверджено первинними документами: накладними на товар від вітчизняних та іноземних постачальників (ВМД), податковими накладними, банківськими виписками на сплату постачальникам за товар; сумами ввізного мита; суми транспортно-заготівельних та інших витрат. В бухгалтерському обліку ці витрати враховуються на субрахунку 685 з відповідним віднесенням у Дт субрахунку 281 в частині витрат, що прямо пов'язані з конкретним найменуванням товару або партією товару. Документально підтверджено товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт з грузоперевезень вантажів від постачальників витрати у розмірі 7 752 749,52 грн. за період, що перевірявся.

Отже, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про правомірність формування позивачем валових витрат у частині включення до їх складу відповідних податкових періодів балансової вартості запасів.

Слід також погодитись із доводами судів попередніх інстанцій відносно безпідставності визначення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням від 01.08.2008 р. №0000410804/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 125 757,00 грн., фактичною підставою для прийняття якого слугував висновок податкового органу про те, що послуги, які надавались позивачу нерезидентом є інжинірингом, і повинна оподатковуватись відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено ряд договорів із фірмою нерезидентом Радар Аутомейшн НВ (Деінзе, Бельгія), а саме:

контракт від 29.01.2007 р. №Орега 2007-01, за яким позивач (Замовник) доручає, а Радар Аутомейшн ВН (Виконавець) приймає на себе зобов'язання по проведенню дослідження (аналізу) структури та діяльності підприємства замовника, з розробки рекомендацій по впровадженню на підприємстві замовника системи автоматизованого управління закупками на базі програмного пакету «Опера» (у подальшому - Послуги);

контракти від 26.02.2007 р. № Libra 2007-01 та від 01.01.2008 р. № Libra 2008-01, за якими замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню інформаційно-консультаційних послуг з технології годування птиці та використання нових кормових добавок (у подальшому - послуги).

За висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, вказані послуги, надані позивачу нерезидентом Радар Аутомейшн НВ (Деінзе, Бельгія), підпадають під визначення «інжиніринг», наведене п. 1.36 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та мають бути оподатковані у відповідності до вимог вказаного Закону.

Відповідно до визначення п. 1.36 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під інжинірингом розуміється надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).

Згідно з абзаом "в" п. 13.1 ст. 13 цього Закону доходи від послуг типу "інжиніринг" в числі інших доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України від провадження господарської діяльності, є доходами, оподаткування яких здійснюється згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону.

Відповідно до п.13.2 ст. 13 вказаного Закону, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Разом із тим, судами попередніх інстанцій було зазначено, що надані до перевірки контракти позивача з фірмою нерезидентом Радар Аутомейшн НВ (Деінзе, Бельгія) від 29.01.2007 р., від 26.02.2007 р., від 01.01.2008 р., акти приймання-передачі виконаних робіт до них підтверджують надання компанією послуг по проведенню дослідження (аналізу) структури та діяльності підприємства «Замовника», з розробки рекомендацій по впровадженню на підприємстві «Замовника» системи автоматизованого управління закупками на базі програмного пакету «Опера» та наданню інформаційно - консультаційних послуг з технології годування птиці та використання нових кормових добавок.

Встановлення наведених обставин спростовує висновки відповідно про те, що надані позивачу резидентом Бельгії послуги є інжинірингом, що у свою чергу свідчить про відсутність у позивача обов'язку по утриманню податку, передбаченого ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, посилання скаржника на лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 15.09.1999 р. №06-10/597, в якому надано розширене тлумачення терміну «інжиніринг», аргументовано не взяті до уваги судами першої та апеляційної інстанцій, з огляду на відсутність у вказаного листа сили нормативно-правового акту і визначення даного терміну у спеціальному Законі, яким є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як не можна визнати обґрунтованими і доводи податкового органу про необхідність завірення довідок відносно резидента апостилем.

Так, п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. №470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України» передбачено подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або нотаріально завіреної копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом іншої країни, з якою укладено міжнародний договір, однак, при цьому не вимагається завірення вказаної довідки апостилем.

З матеріалів справи вбачається, що вказані довідки встановленої форми надавалися податковому органу під час перевірки.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими податниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2009 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 р. у справі № 2а-1614/09/0870 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.

Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
27.10.2014
ПІБ судді:
Нечитайло О.М.
Реєстраційний № рішення
2а-1614/09/0870
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду - без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду України не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію