Ухвала Вищого адміністративного суду України від 27.05.2015 у справі №2а/2570/45/2012

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. Київ К/9991/70976/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012

по справі №2а/2570/45/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Млибор»

до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Млибор» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.11.2011 №005522320, №005532320 та від 26.12.2011 №0006352320.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Чернігові Державної податкової служби 12.11.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 13.12.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у місті Чернігові Державної податкової служби посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3, підпунктів 7.4.1, пункту 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 196.2 статті 196, пункту 198.4 статті198, пунктів 199.1 та 199.2 статті 199 Податкового кодексу України, статей 11, 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Чернігові Державної податкової служби документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Млибор» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2011.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3, підпунктів 7.4.1, пункту 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 196.2 статті 196, пункту 198.4 статті 198, пунктів199.1 та 199.2 статті 199 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1171464,00грн., завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 5180,00грн. та занижено бюджетне відшкодування за травень 2011 року в сумі 1133000,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у місті Чернігові Державної податкової служби складено акт від 03.11.2011 №3229/23/14226133 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.11.2011 №0005522320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 48080,00грн. (у тому числі за основним платежем 38464,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9616,00грн.); від 17.11.2011 №0005532320, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5181,00грн. (у тому числі за основним платежем 5180,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00грн.).

Державною податковою інспекцією у місті Чернігові Державної податкової служби також було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Млибор» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року при проведення господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівська індустріальна молочна компанія».

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.4 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за вересень 2011 року на суму 270569,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у місті Чернігові Державної податкової служби складено акт від 16.12.2011 №3651/23/14226133 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011 №0006352320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 405854,00грн. (у тому числі за основним платежем 270569,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 135285,00грн.).

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що позивачем придбавалися товари у Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська індустріальна молочна компанія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро», які подальшому використовувалися в неоподатковуваних операціях з огляду на те, що передавалися у схов вказаним контрагентам.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цьогоЗакону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Публічним акціонерним товариством «Млибор» було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська індустріальна молочна компанія» картоплю та у Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» зерно сої та кукурудзу. Позивачем було сформовано податковий кредит за результатами здійснення зазначених господарських операцій. В подальшому товари, придбані позивачем у контрагентів, передавалися їм на у схов (складське зберігання).

При цьому, факт подальшої передачі позивачем придбаного майна для зберігання Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівська індустріальна молочна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» на підставі відповідного договору протягом конкретно визначеного строку не свідчить про те, що платником податку придбавалися товари саме для їх подальшого використання в неоподатковуваних операціях.

За таких обставин, висновок податкового органу про придбання позивачем товарів, які призначалися для використання в неоподатковуваних операціях, що виключає можливість включення суми сплаченого податку до складу податкового кредиту платника, є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 17.11.2011 №005522320, №005532320 та від 26.12.2011 №0006352320 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 по справі №2а/2570/45/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна

Судді: __________________ Л.І. Бившева

__________________ А.М. Лосєв

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
26.05.2015
ПІБ судді:
Шипуліна Т.М.
Реєстраційний № рішення
№2а/2570/45/2012
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення. Постанову окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду залишено без змін
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію